Прочитане у червні: Зоряний пил Ніла Ґеймана/Read in June
Вставка
- Опубліковано 26 вер 2024
- Незвична казка від неймовірного Ніла Ґеймана!
Огляд "Книги кладовища" та "Обережно, тригери": goo.gl/uIrnd1
Огляд "Небудь-де": goo.gl/UUBV9Y
Книги, про які розповідаю:
1. Ніл Ґейман. Зоряний пил goo.gl/ogC5cd
Написати мені можна сюди:
ludakurys@gmail.com
Де мене знайти:
INSTAGRAM: / vyshnevyjcvit
FACEBOOK: / liudadmytruk
VK: id46454508
BLOG: vyshnevyjcvit....
GOODREADS: Люда Дмитрук / 5. .
Щиро Радий почути і побачити українську мову і вишукано Літературну!Нетільки російською і німецькою ведуть в бібліотеках блогери і всезнайки опис і різні розповіді про Будь-яку Літературу Світових Класиків і Некласиків!))
Такий інтелектуальний аналіз Геймана - мені трохи навіть стало соромно (але ненадовго)))). Книгу прочитала, тому що сподобався фільм (і вони справді в дечому суттєво відрізняються), і книга мені загалом теж сподобалася, але поки однозначної думки щодо автора ще не маю. Прочитаю "Небудь-де" і вже потім вирішу. А щодо алюзій і посилань, то, чесно зізнаюся, не вловила, окрім хіба отого чоловічка-супутника - певне, якогось відомого міфологічного персонажу (і щось ніби в памяті спливає, бо ж казок в дитинстві було перечитано купу, але нічого точного). Я більше орієнтуюся на відчуття від прочитаної книги - вони швидше теплі, ніж холодні. Окрім того, досвіду сатирично-іронічного фентезі практично не маю (якщо не рахувати російського жіночого фентезі). Дякую за огляд, було цікаво почути Вашу думку.
Та до інтелектуального моєму огляду ще далеко))) Алюзії Ґеймана, на мою думку, дійсно місцями загальні, бо той самий чоловічок-подорожній не настільки конкретний міфічний персонаж, як сама ідея - "той, хто зустрічає героя на початку шляху, вводить його в чарівний світ, допомагає йому". Але є там і натяки на сучаснішу літературу, яка ще українському читачеві у великій мірі не відома (на лекції Арєнєв якраз розбирав кожен окремий твір і називав безліч натхненників Ґеймана, які відомі в англомовному світі, але нам нічого їх імена не говорять). Ну і дійсно, найважливіше те, що його твори якось дуже добре лягають на моє сприйняття, приносять мені задоволення і веселять мене. Хоча часто це не тільки розвага, а, як то кажуть, "мандрівка не без моралі"
А лекція пана Володимира десь є у запису?)
Ні, на жаль немає(
У Ніла Геймана я читала лише "Океан в конце дороги". Відверто кажучи, взагалі не сподобалось, я ледве змусила дочитати до кінця, бо книгу подарував чоловік, знаючи, що я фанатка "Хронік Нарнії", а цю книгу йому рекомендували як одну з найкращих з такого жанру. Там також є постійні, як ви кажете, "приниження" сюжету - і сексуальні сцени в казці, і сцени насилля і смерті. І мені, чесно, було дуже неприємно це читати - і за змістом, і за ідеєю. Я ніяк не розумію, чому, умовно кажучи, те, що "принцеси теж какають" викликає захват? Ми звикли, що головний герой проходить через певні труднощі, виховуючи або спираючись на певні чесноти - і читач, окрім розваги, здобуде певний моральний висновок. Але як можна поєднати щось високе і, не знаю як назвати.., натуралістичні сцени - в "океані" описується, як головний герой ковиряє собі пальця, а тут описується, як ви кажете, випорожнення... Чи не принижує зрештою і читача? Взагалі, яка мета такого загравання, що хотів цим показати автор і чи не можна було цього досягти по-іншому?
Ну по перше це можливо зроблено заради того щоб додати історії певної реалістичності (?)
По друге можливо це такий собі особливий стиль автора(ті хто знайомі з Чаком Паланіком розуміють про що я)
По-третє сцени насилля,смерті та сексу це не щось супер незвичайне тому я не розумію що в них такого