Завжди здавалося, що студія Ґіблі та маестро Міядзакі є феноменом нашої епохи. І це правда, у нашій епосі це вже феномен, те, що не всі можуть зрозуміти, не всі можуть прийняти. Але я вважаю, що не правильно відносити Міядзакі і його студію до сьогодення. Якщо сьогодні це феномен, то у вчорашній епосі це був один із титанів мистецтва, який стоїть на воротах між епохами. Сьогодні мистецтво переживає велику кризу, можливо навіть найбільшу за весь час. Нові покоління дедалі менше цікавляться справжньою творчістю. Сучасні студії-гіганти - це більше про бізнес ніж про мистецтво і якість. Доречі про це неодноразово висловлювався Міядзакі, і він був дуже стурбований, що його студія у майбутньому теж може перетворитися на потвору. Також поява та удосконалення нейромереж скоро може взагалі витіснити людей з мистецтва, адже студії насамперед думають про прибуток і якнайменші витрати, а ШІ їм дасть швидку і дешеву анімацію, а пізніше і фільми. Ми отримаємо ідеальні лінії у кадрах, і в той самий час повну відсутність почуттів автора в них. Я просто нагадаю, що у студії Ґіблі до останнього 90% роботи створювалося в ручну, на папері. Тому мені зрозумілі почуття Міядзакі, який розуміє, що нема кому передати свій спадок, адже він усвідомлює, що цей спадок далі мало кому буде потрібен. Зараз ми бачимо захід епохи легендарних митців, нова епоха поки не є багатообіцяючою. Тому, звертаючись до всіх митців та поціновувачів справжнього мистецтва, прошу, давайте фантазувати, творити, боротися за те, про що мріємо. Давайте станемо гідними нащадками великих майстрів і переймемо їхній спадок!
Мені після першого просмотру фільму навіть важко було сформулювати якусь думку про нього. Але точно можу сказати що фільм залишає враження яке тебе не відпускає кілька днів. Думаю що це вже багато чого означає. Мені спочатку здалось що це просто набір гарних сцен які якось погано звʼязані між собою. Як різні намистини різного кольору і форми і розміру, дуже вільно нанизані на нитку і якось не звʼязуються в плотний сюжет, в єдине намисто. Але після другого перегляду фільму, бачиш багато метафор, багато сенсів, і дійсно відчуття прощання майстра і якогось підсумку життя. Мені фільм сподобався
Ого, здивувала музика спіріта в кінці) пам'ятаю коли глянула "хлопчика і чаплю" мені було дуже некомфортно його дивитися, дивним чином я умудрилася проплакати частину фільму, навіть толком не можу описати як і чому так сталося... Деякі образи нагадували мої сюрреалістичні кошмари, стільки тривоги і депресухи я від творів Хао ще не отримувала, але мене зачепило, сподобалося
На сам перед хочу висловити щиру вдячність повтору ролику за змістовний і ретельний розбір Хлопчика та Чаплі. Я люблю та поважаю спадок Хаяо Міядзакі. Згоден з висновком, що кожна людина має право самостійно вирішувати, що робити зі зрізи життям, творчістю, які залишали повідомлення Світу. Нажаль час візьме своє. І коли Митця не стане вже друге покоління буде оцінювати його роботи вже з меншою поправкою на позакадровий контекст. А трете та четверте сприйматиме виключно ігрову складову. Тому на зміну бажання зрозуміти, чому автор зробив саме так прийде сувора правда реальності: Хлопчик та Чапля режесурно слабка посередницька робота, повна самоповторів. Вона не викликає ані захвату красивим кадром, ані зацікавленості в сюжеті. Сумно, але це факт. При цьому автор має повне право робити саме нудні посередні роботи.
Найбільше в цій історії шкода сина Хайао Міядзакі бо уявіть ти бачиш свій орієнтир а цей орієнтир каже що в тебе не вийде і це не якась чужа людина а батько це жах сподіваюсь що в сина вийде довести шо батя помилявся
Дуже хороше відео вийшло. Прям прочулився і піймав смуток від того, що така велика людина прийняла факт завершення своєї карʼєри і в майбутньому (сподіваюсь, не скорому) - свого життя.
Мені це аніме здалося наповнений підсвідомим, не знаю як це краще описати. Подібне я відчувала лише від "Зоряних Воєн" Лукаса, які насичені архетипами.
У Міядзакі завжди сумний вайб присутній, а тут так і взагалі не сховатись від нього) Та безперечно, він молодець, що такою стрічкою завершив свій велетенський аніме-доробок.
Я читав дореч ту книгу по якій пан Горо фільм знімав, добре що після перегляду, а не до, бо ці два твори, я б сказав, зовсім не повязані, але дивитись було цікаво, а після прочитаного залишився осад, але було цікаво. От що не памятаю, як пані Гуін відреагувала на екранізацію свого твору, вона ще жива була
Чув, що японці начебто не знають особливо про чисельні і наджорстокі злочини, котрі Японія скоювала у другій світовій війні. В них надзвичайно чутливе питання пацифізму, але це швидше національна травма від наслідків поразки, ніж результат рефлексії над своїми вчинками. Вони навіть вважають себе теж жертвами, виправте, якщо помиляюся. Тому ця алюзія з пеліканами, котрі замкнені на своїх островах, де немає їжі, на те що Японії не давали поширювати свої загарбання за межі островів, обмеживши доступ до нафти, здається просто виправданням від старого імперця, хоч той і знімає фільми про пацифізм. Особливо це виправдання і намагання показати іншу сторону виглядає цинічно, якщо згадати що японці робили з військовополоненими, та цивільними, не кажучи вже про загін 731
По всім питанням "Так". Трошки боляче усвідомлювати тільки той факт, що Гіблі не вийшла з расії. А загалом...Погоджуюсь, разом з Митцем і не стане його всесвіту.
Чуваче вірити в дива це похвально, але йому вже 83, він майже осліп і над хлопчиком і чаплею працював із 2016 року і до 2023. Як думаєш пане алєабоба скільки часу в нього піде на нове аніме і чи встигне він його повністю доробити?
@@Yaroslav_kino Так він жеж неодноразово казав, шо після цього мультфільму вже не навалюватиме ледве там не усі малюнки самотужки, як колись раніше, бо мать йо вйоб. Над "Хлопчиком і чаплею" він саме тому аж настіко довго й працював, шо дохіба чого зарізав в процесі виробництва, потім перемальовував з нуля, а здоровлїчько вже геть не те. Я до того, шо студія має проект, а ось коли він релізнеться - то вже справа десята. Щонайнаівніше сподіватимуся, шо ще доки пан Міядзакі буде живий.
Мушу не погодитись з автором щодо не пропрацьованості світу картини, як рідного для грероя, так і всіх потайбічних - кожна сцена, при незначних зусиллях у пошуку сенсу, легко вкладаєтсья або в історичний, або в соціально-релігійниий контекст епохи та японської культури взагалі, - картина переповнена подібним пропрацюванням, що пересічному глядачу може здатись дещо сумбурним. Проте в цьому і краса сюжету, - ГГ (як і глядач) бачить потайбіччя вперше, і не здатен одразу і однозначно його зрозуміти і відкрити для себе, - для нього це купа нових відкриттів, які лише при бажанні їх досліджувати перетворяться на знання та мудрість. З тим, що робота автобіографічна на 100% згоден
Хто порахує скільки разів за відео я сказав МІЯДЗАКІ той молодець
Дофіга!
Я вгадав?
А коли про сина Горо Міяджакі казав, рахувати❓
28 сказано(міг декілька упустити)
1 раз написаним
Хтось серйозно рахував 😮
Завжди здавалося, що студія Ґіблі та маестро Міядзакі є феноменом нашої епохи. І це правда, у нашій епосі це вже феномен, те, що не всі можуть зрозуміти, не всі можуть прийняти. Але я вважаю, що не правильно відносити Міядзакі і його студію до сьогодення. Якщо сьогодні це феномен, то у вчорашній епосі це був один із титанів мистецтва, який стоїть на воротах між епохами. Сьогодні мистецтво переживає велику кризу, можливо навіть найбільшу за весь час. Нові покоління дедалі менше цікавляться справжньою творчістю. Сучасні студії-гіганти - це більше про бізнес ніж про мистецтво і якість. Доречі про це неодноразово висловлювався Міядзакі, і він був дуже стурбований, що його студія у майбутньому теж може перетворитися на потвору. Також поява та удосконалення нейромереж скоро може взагалі витіснити людей з мистецтва, адже студії насамперед думають про прибуток і якнайменші витрати, а ШІ їм дасть швидку і дешеву анімацію, а пізніше і фільми. Ми отримаємо ідеальні лінії у кадрах, і в той самий час повну відсутність почуттів автора в них. Я просто нагадаю, що у студії Ґіблі до останнього 90% роботи створювалося в ручну, на папері. Тому мені зрозумілі почуття Міядзакі, який розуміє, що нема кому передати свій спадок, адже він усвідомлює, що цей спадок далі мало кому буде потрібен.
Зараз ми бачимо захід епохи легендарних митців, нова епоха поки не є багатообіцяючою.
Тому, звертаючись до всіх митців та поціновувачів справжнього мистецтва, прошу, давайте фантазувати, творити, боротися за те, про що мріємо. Давайте станемо гідними нащадками великих майстрів і переймемо їхній спадок!
Красавчік, все гарно розклав по поличках!
Ого дуже крутий огляд, дякую що розказав такі подробиці щодо сенсу цього мультфільму 😢
єдиний годний розбір цього аніме, дякую, Ярославе
Мені після першого просмотру фільму навіть важко було сформулювати якусь думку про нього. Але точно можу сказати що фільм залишає враження яке тебе не відпускає кілька днів. Думаю що це вже багато чого означає. Мені спочатку здалось що це просто набір гарних сцен які якось погано звʼязані між собою. Як різні намистини різного кольору і форми і розміру, дуже вільно нанизані на нитку і якось не звʼязуються в плотний сюжет, в єдине намисто.
Але після другого перегляду фільму, бачиш багато метафор, багато сенсів, і дійсно відчуття прощання майстра і якогось підсумку життя. Мені фільм сподобався
Як завжди чудовий контент, Ярославе
Ярославе, ви дуже гарний в сорочці 🤩
Дякую за цікаве відео. Дуже подобається монтаж та якість виконаної роботи
Люблю аніме Міядзаки тому подивлюсь хлопчик та чапля тому дякую.
Дякую за відео! Позаду вас дуже гарно написаний пейзаж, чудові кольори. Хочеться постійно роздивлятись
Блін, який крутий відос. Дякую що покращуєш якість контенту і радуєш нас новими відео.
Удачі 😊
Дякую за огляд
Дуже радий побачити нове відео:) хотілося б частіше тебе бачити :)
Ух, дуже гарний розбір. Міядзакі люблю, але це аніме ще не дивилась. Дякую за таку підготовку до сюжету ❤
Дякую за відео ;)
Класний огляд, Ярік! Дуже дякую.
Картина на фоні топ, атмосферно і професійно. Це ти живописом займаєшся?
Тому що r схожа на г)
дякую за файний душевний огляд) з цією ретроспективою захотілось знов мімімішнутись в рибку поньйо) і "дорости" до Хлопчика і чаплі.
ойойой... Ярік переїхав із ліфта....
Ого, здивувала музика спіріта в кінці) пам'ятаю коли глянула "хлопчика і чаплю" мені було дуже некомфортно його дивитися, дивним чином я умудрилася проплакати частину фільму, навіть толком не можу описати як і чому так сталося... Деякі образи нагадували мої сюрреалістичні кошмари, стільки тривоги і депресухи я від творів Хао ще не отримувала, але мене зачепило, сподобалося
Декілька слів підтримки та подяка, щоб ютуб просував це відео! Дякую!
Коментар на підтримку відео та канала ❤
Коментар для просування відео
Пане Ярославе, від пана В'ячеслава. Ваші відео це просто "улет"!
Дякую за вашу діяльність!
Дякую що робите якійний контент :) Ваші відео завжди те що треба. (До речі дуже гарна картина на фоні, чия можу поцікавитись хто автор?:)
дякую за відгук на картину) я її автор, долучайтесь до моєї інсти 😊 mariia.duka
На сам перед хочу висловити щиру вдячність повтору ролику за змістовний і ретельний розбір Хлопчика та Чаплі. Я люблю та поважаю спадок Хаяо Міядзакі. Згоден з висновком, що кожна людина має право самостійно вирішувати, що робити зі зрізи життям, творчістю, які залишали повідомлення Світу. Нажаль час візьме своє. І коли Митця не стане вже друге покоління буде оцінювати його роботи вже з меншою поправкою на позакадровий контекст. А трете та четверте сприйматиме виключно ігрову складову. Тому на зміну бажання зрозуміти, чому автор зробив саме так прийде сувора правда реальності: Хлопчик та Чапля режесурно слабка посередницька робота, повна самоповторів. Вона не викликає ані захвату красивим кадром, ані зацікавленості в сюжеті. Сумно, але це факт. При цьому автор має повне право робити саме нудні посередні роботи.
Все правильно сказано. Далеко не всі роботи є геніальними у будь-якого генія і цей не є винятком
Ну все, тепер можна і всі його аніме глянути.
Найбільше в цій історії шкода сина Хайао Міядзакі бо уявіть ти бачиш свій орієнтир а цей орієнтир каже що в тебе не вийде і це не якась чужа людина а батько це жах сподіваюсь що в сина вийде довести шо батя помилявся
Дуже хороше відео вийшло. Прям прочулився і піймав смуток від того, що така велика людина прийняла факт завершення своєї карʼєри і в майбутньому (сподіваюсь, не скорому) - свого життя.
Вподобайка, для активу.
🎉🎉🎉
Навіть якось соромно, що я переглянув більше сотні різних аніме, але з роботами Хаяо Міядзакі майже не знайомий. Треба буде це виправити.
Ну певну точку у своїй творчості Міядзакі вже сказав і напевно він сказав усе що міг цьому світу.
Мені це аніме здалося наповнений підсвідомим, не знаю як це краще описати. Подібне я відчувала лише від "Зоряних Воєн" Лукаса, які насичені архетипами.
Зразу лайк не думаючи
Дивлячись це відео, я тільки в кінці зрозумів шо ти той самий Ярослав, якого я дивився з гавнозвуком без вебки)
У Міядзакі завжди сумний вайб присутній, а тут так і взагалі не сховатись від нього) Та безперечно, він молодець, що такою стрічкою завершив свій велетенський аніме-доробок.
Я читав дореч ту книгу по якій пан Горо фільм знімав, добре що після перегляду, а не до, бо ці два твори, я б сказав, зовсім не повязані, але дивитись було цікаво, а після прочитаного залишився осад, але було цікаво. От що не памятаю, як пані Гуін відреагувала на екранізацію свого твору, вона ще жива була
Він однозначно має право на це
Згоден повністю
Чув, що японці начебто не знають особливо про чисельні і наджорстокі злочини, котрі Японія скоювала у другій світовій війні. В них надзвичайно чутливе питання пацифізму, але це швидше національна травма від наслідків поразки, ніж результат рефлексії над своїми вчинками. Вони навіть вважають себе теж жертвами, виправте, якщо помиляюся.
Тому ця алюзія з пеліканами, котрі замкнені на своїх островах, де немає їжі, на те що Японії не давали поширювати свої загарбання за межі островів, обмеживши доступ до нафти, здається просто виправданням від старого імперця, хоч той і знімає фільми про пацифізм. Особливо це виправдання і намагання показати іншу сторону виглядає цинічно, якщо згадати що японці робили з військовополоненими, та цивільними, не кажучи вже про загін 731
Цікаво 🤔
Та разом з тим, вони коли говорять про Хірошіму та Нагасакі не звинувачують в подіях штати, а тільки як нагадують собі і нащадкам, що буває
Гринвіч красава
Блін, це ж не той Міядзакі! Я думав буде про бабадзакі🤯🤯🤯
Може з іграми Бабадзакі теж так працює? Треба знати його біографію і в всі його попередні проекти, щоб зрозуміти Elden ring
у вас такий цікавий фон, все відео його розглядала!! ви малюєте? десь можна глянути на ваші роботи?
Комент пишеться Ярику щоб помогти з активом
По всім питанням "Так". Трошки боляче усвідомлювати тільки той факт, що Гіблі не вийшла з расії. А загалом...Погоджуюсь, разом з Митцем і не стане його всесвіту.
Лайкос ставлю, але дивитися не буду) Спочатку сам мульт треба глянути 😅
Ярік, а чи пан дивився канал AnyAustin про Скурім❓
Ярік вирішив перекваліфікуватися в аніме блогери)
Це все не рахується поки не випущу відос про хентай)
Ще один конкурент накльовується)))
Нац квітне український ютуб!
сумно сумно
Тобто Хлопчик та Чапля це Евангеліон від Гіблі?
а про яке саме з останніх аніме цього японського комуніста буде розповідати автор? вони в нього всі крім першого - останні...
Даруй, ти алєабоба? У нього там щонайменше ще одна повнометражка в процесі виробництва. Не клікбейть більше. Не треба.
Чуваче вірити в дива це похвально, але йому вже 83, він майже осліп і над хлопчиком і чаплею працював із 2016 року і до 2023. Як думаєш пане алєабоба скільки часу в нього піде на нове аніме і чи встигне він його повністю доробити?
@@Yaroslav_kino Так він жеж неодноразово казав, шо після цього мультфільму вже не навалюватиме ледве там не усі малюнки самотужки, як колись раніше, бо мать йо вйоб. Над "Хлопчиком і чаплею" він саме тому аж настіко довго й працював, шо дохіба чого зарізав в процесі виробництва, потім перемальовував з нуля, а здоровлїчько вже геть не те. Я до того, шо студія має проект, а ось коли він релізнеться - то вже справа десята. Щонайнаівніше сподіватимуся, шо ще доки пан Міядзакі буде живий.
Мушу не погодитись з автором щодо не пропрацьованості світу картини, як рідного для грероя, так і всіх потайбічних - кожна сцена, при незначних зусиллях у пошуку сенсу, легко вкладаєтсья або в історичний, або в соціально-релігійниий контекст епохи та японської культури взагалі, - картина переповнена подібним пропрацюванням, що пересічному глядачу може здатись дещо сумбурним. Проте в цьому і краса сюжету, - ГГ (як і глядач) бачить потайбіччя вперше, і не здатен одразу і однозначно його зрозуміти і відкрити для себе, - для нього це купа нових відкриттів, які лише при бажанні їх досліджувати перетворяться на знання та мудрість. З тим, що робота автобіографічна на 100% згоден