Василь Симоненко - Українська мелодія

Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивиині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.
Не мелодія - збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.
А ввижається - там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.
А навкруг пооруубаані
Доосиинаають сни,
І даалееко буубоони
Клиичуть до війнииии