Я теж знаходжусь у важкому ментальному стані, останні 4-5 років. З того часу, як вигнала чоловіка, бо вже не витримувала його абʼюзивну нарцистичну поведінку. Лишилась сама з 3 дітьми різного віку, і я вже не витягую, мене дістало прибирання і готування їжі, дитячі хвороби, домашні завдання. Я не належу собі, я поставила себе на останнє місце, я економлю на собі, я не відчуваю себе цінною. 19 років знайомства з чоловіком, який тебе обезцінює, здається вбили мене. Мені скоро 40, і коли дивишся на себе в дзеркало, хочеться плакати, бо всередині ти не старієш. Я хочу знайти себе, прийняти, знайти професію, яка буде приносити не тільки гроші. Останні пів року я займаюсь пілатесом і йогою. Я настільки захопилась цим, що навіть думаю про те, щоб стати пілатес тренером, але знову ж таки, ця зневіра у себе постійно зупиняє.
Підтримую вас у бажанні стати тренером. Як тренер:) якщо ви дійсно хочете і це ваше - все обовʼязково вийде. А тренер з життєвим досвідом - це подарунок для майбутніх клієнтів. Робіть навіть попри відсутність віри в себе. Віра прийде з першими маленькими кроками❤
Це ж чудово, що ви знайшли те, що вас захоплює. А щодо віку, то це совєцькі стереотипи. В інших країнах ніхто на те не звертає уваги, і живе у своє задоволення своє єдине життя. Повага вам за те, що ви виховуєте 3-х українців❤️
Іра, дякую! Тема "нічого не хочу" актуальна зараз багатьом. Я, наприклад, щойно мала сеанс з пихотерапевтом, працюємо з подібним запитом. Ваше відео максимально підтримуюче і вирізняється серед медійно-успішного гівна соцмереж!
хочеться вас обійняти 🙏🏻 те, що ви розповіли, дуже точно описує і мій стан також, повна відсутність емоцій та бажання будь-що робити.. тотальна апатія, і речі, які раніше подобались, вже не приносять задоволення(
Абсолютно нормально ставлюся до блогерів, які зненацька зникають на півроку -рік, бо всі ми живі люди і по великому рахунку ми нікому нічим не зобов'язані.
Привіт! Не бачила тебе раніше, але потрапило в рекомендації це відео. Хочу сказати, що ти права! Справді стане легше і стане краще. Я та, хто 6 місяців тому була на схожому етапі. Видалила всі соціальні мережі (окрім ютубу) з кожним днем намагалась більше чути себе, читала книги про психологію, провела кілька сесій з психологом, почала розгрібати все «задушене» глибоко в собі. Помалу, потрохи. Крок за кроком життя прояснилось. Ніколи не пізно згадати про себе. І це завжди на краще ❤
Тільки до психотерапевта, мені 65 пережила все це, ось коли плаксивість треба йти, дівчата, у нас дорослі діти, різні, один так думає , той за те, той за це, я в окупації , п'ю пигулки, але жити треба, займаюсь квітами, собаками інше життя після психіатра.Іриночко, це не хватає в організмі Селена, ви одна не справитесь, бо це організм, клоназепам і мідопрам, хай шукає ліки, урра я живу, молодчинка ходи до психіатра.❤❤❤
Ірочка, створюй такий контент, який бажаєш, з відкритим серцем, бо ми дивимось його саме через тебе🫂 Розділяю з тобою цей стан😔 Сподіваюсь усім буде ставати легше по трохи, тримаємось🤍
Дякую, що ділитеся! Подібний стан, нічого не мотивує, хіба собаки. Не працюю від червня, поки не уявляю як повертатися... З одного боку вдячність, що можу піти в сабатікал, з іншого страх, що ніколи не повернусь до діяльності ...
Я теж жила з думкою про те, як повертатись після паузи і повернулась лише тоді, коли дійсно захотіла Моя пауза почалась 20 серпня і я думала вона до початку вересня😅 Але вийшло до початку листопада
Дякую, що так щиро поділилася. Це дуже важливо чути від когось ще. Бо живеш через оце все, дивишся на всіх навколо, і ніби всі навколо якось ментально стягують і стає ще гірше від думок, що може ти єдина не стягуєш це все.
Іра, ти не одна, я з тобою 🤗 Слова не складаються у речення, але знай, що нас багато. Бережи себе, пий трав'яний чай і не бійся щось пропустити, найголовніше- це ти, настрій з яким ти прокидаєшся і несеш у цей світ!
тримайся, ти молодець, що говориш про це, сподіваюсь, з часом ти знайдеш вихід із цієі ситуаціі. Я з 20 року живу в стані вигорання від роботи, я теж фрілансерка і в один момент просто забила на своі потреби, бо почала збирати на мрію (квартиру), думала, що можу тимчасово ставитись до себе, як до робота чи машини по зароблянню грошей, ніби зможу прожити місяць/два/п"ять без вихідних... а зараз дивлюсь на це все і розумію, що не можна так нехтувати собою, але шкода вже завдана..
Дякую за відвертість, за відео, воно відгукнулось мені і я підмітила речі які в мене сходяться з вашою історією, тепер є над чим задуматися, попрацювати, я теж іноді порівнюю свої проблеми з чужими і думаю що мені немає на що жалітись, і також нічого не відчуваю коли стаються якісь трагедії, відчуваю тільки сором і страх що в мене не така реакції на це як у більшості людей
Сором та страх за "невідповідну суспільству" реакцію - це і є показник вашої небайдужості! Ми всі пропускаємо через себе те, що відбувається в країні, просто це не завжди відображається класичними емоціями "суму чи скорботи". Сором чи провина - це, ймовірно, наслідки сильної тривоги, в тому числі й тривоги за війну в Україні...🫂
По-перше, дякую Вам за це відео ❤. Чомусь плачу разом з Вами... Мені за 50, в мене дочка Вашого віку- мені так шкода, що багато такої чудової молоді просто вигоріло... Ви все правильно робити - обов'язково дбайте про себе.❤❤❤
це я зараз. постійно плачу. не можу сісти за роботу. спочатку думала, що це просто лінь і критикувала себе за такий стан (він в мене з серпня)... пізніше взяла відпустку, думала, що все зміниться. в результаті у мене було кілька емоційних зривів, я плакала по кілька годин, потім нічого не відчувала, потім знову плакала. почуття сорому мене просто вбивало. що не так? чому я плачу? я вдячна за всі можливості, за все що маю, то звідки такий стан? у мене прекрасне життя, улюблена робота, я розумію, що не маю так жахливо себе почувати, але я не можу.... просто вже не можу. навіть пояснити в чому проблема - не можу, бо головою розумію, що все добре. цей коментар - просто потік думок і крик душі, бо коли ти почала плакати - я теж почала.... як тільки хочу щось сказати про свої почуття - ком в горлі і я реву..... бо ніби ж все добре, хіба ні?
Неочікувано натрапила на Ваш канал та це відео) І дуже гарно) Дужа важлива тема! Сама ловлю себе на цій думці і на цьому стані зараз, важливо чути, про досвід інших та іти далі)
Іра, дякую, що ви поділилися. Важка тема, але це дійсно те, з чим зіштовхуються зараз багато хто, але боїться зізнатися. Бажаю вам якнайшвидшого відновлення своїх емоцій та почуттів. Бути у себе на першому місці - це дійсно вкрай важливо, попри увесь хаос навколо. Обіймаю вас.
Дякую. Дякую за те, що поділились, за те, що вийшли до нас вразливою, і дали мені відчуття, що не одна. Я все життя була позитивною, енергійною, кмітливою, і дисциплінованою, але останній рік мене наче підмінили. Волонтерство і робота відбувались просто по інерції, бо так було треба, а бажання щось робити не було. Було соромно за ці почуття, але те, що я їх в собі закрила, тільки обернулось мені ще гіршим станом...Зараз потрошку збираю себе і починаю відчувати різні почуття, важко, але краще, ніж бути якоюсь примарою.
Дуже дякую за відео та за те, що поділилась своїм емоційним станом. Я зараз проживаю схожий період дуже сильного вигорання. Також потрібно докласти великих зусиль, щоб пішла робота. Я науковець, через декілька місяців маю виходити на захист дисертації. Дуже стресую через це, неймовірно мало ресурсу. Паралельно займаюсь танцями, втікаю туди, як в паралельну реальність. Проте тренувань іноді буває забагато, адже я тренуюсь майже щодня. Таке враження, що боюсь лишитись наодинці з собою, і від цього постійно потребую бути чимось зайнятою. Відчуваю відповідальність та маю високі вимоги до себе. І на фоні цього практично не маю сил спілкуватись з друзями. Найкращий відпочинок - це почитати книгу в кав'ярні наодинці. Також маю проблему з тривожними нав'язливими думками, що забирають левову частку сил. Проте я працюю з психотерапевтом вже півроку, приймаю антидепресанти і це дійсно допомагає. Психотерапія - це дуже важливо. Я ледь не вперше звернулась до самої себе і запитала "а чого я хочу?" Цим коментарем хочу підтримати твій стан. І той меседж, який ти донесла в своєму відео про те, що потрібно завжди прислухатись до себе попри вимоги, відповідальність тощо - дуже важливий та актуальний. Дякую!❤
Вау, наскільки прям кожне слово описує мене зараз, дякую, Вам, величезне, щодо нічого не відчувати, я пішла на тренування в зал, щоб відчути хоча б біль від крепатури, щоб хоч щось.
Іринко, коли Ви зникли, я засмутилась, адже мені подобається Ваш контент, його подача та й Ви в цілому. Але, разом з тим, я вважаю, що Ви молодець, що піклуєтесь і про себе. А тепер я ще більше рада, що Ви повертаєтесь. Щодо меседжу у відео - я як і багато хто ще це зараз проходить, багатьом це почути і усвідомити, що вони не самі - дуже цінно. Дякую, що поділились і дякую, що любите і цінуєте свою аудиторію. Бажаю Вам та Вашим близьким міцного здоров’я, як фізичного так і психологічного. Дуже хочу, щоб у Вас поступово зростали сили та бажання творити, щоб у Вас були можливості втілювати ідеї та щоб знаходилось все більше однодумців, які будуть Вас раді підтримувати та надихати надалі. ❤
Дуже дякую вам за такий контент🙏🏻такий щирий та відвертий контент потрібен. Ми всі люди і болить у кожного по своєму, але Менталка їде точно у кожного😢
Випадково натрапила на ваш канал. Не знаю чи читаєте ви це, але хочу вас підтримати. Я дуже розумію ваш стан спустошення, відсутність радості та відчуття щастя. У мене біполярний розлад, я приймаю ліки , але періодично відчуваю те ж саме. Чим довше тягнеться цей стан, тим більше зʼявляються думки закінчити це все, звільнитись від всього. Ваше відео мені відгукнулося, так як я переживаю теж саме. Сподіваюсь вас стане краще. Обіймаю❤️
Іринко, перший крок ти вже зробила, а саме усвідомила, що з тобою сталося. От я також, тітка за сорок, вчуся чути себе - дуже складно. Інформаційна навала, у якій ми живемо, заганяє нас у такий стан. Вірю, що ти справишся. Дякую, що поділилася, бо серед твоїх підписників точно є люди з такою ж проблемою і можливо, саме це твоє відео допоможе їм усвідомити це. Віртуально обіймаю. Ти сонечко ❤
Хочеться вас обійняти і подякувати Ви велика молодець Впораєтесь зі всім обов'язково Тема близька зараз багатьом людям і дуже важливо знайти точку опори в собі і почати змінювати свій стан
Це чиста правда ❤ ми зараз вигорівші всі ! Це складна ситуація - в країні війна 😮Ми втомлені 😢 я сама вже майже не заходжу на свою сторінку і взагалі хочу видалити ,бо той бред які там робиться зараз ніяк не має значення 😢
Надсилаю вам теплі обійми 💗 Ваше відео таке вчасне і життєве, дуже дякую вам за те, що поділилися. Мені особисто було важко поділитися про свій ментальний стан навіть із найближчими друзями. Ви зробили такий великий крок ♥️ Дякую вам за підтримку, яку створили цим відео 🫂
Іринко, дякую за відео. В мене десь в 21-22 була перша депресія і від того часу бувають апатичні відкати, яких я дуже боюсь, тому завжди старалась прислухатись до себе, але от війна стала тим наріжним каменем, де прислухайся не прислухайся, так і хочеться собі сказати: «ти що тю-тю, там люди помирають, а тобі щось тут не так», але кожне це тю-тю чомусь потрохи випиває з тебе краплю і ти просто тупо не встигаєш перелаштуватись, щоб не тю-тю, бо моральна дилема так само тебе випʼє, якщо не відреагуєш. Тому дякую, що поділилась, чомусь завжди стає легше, коли знаєш, що ти не один, що ця втома і небажання жити день - це не постійність, а баг, який можна все-таки фіксити.
Дякую, що поділилась! Дужее рідко пишу коментарі, проте твої відео завжди сприймаються так наче це близька подруга, тому чудово розумію цей стан, думаю зараз в багатьох така проблема, тішусь , що ти наважилась про це розповісти та почуваєшся краще !
Ірино,я так живу багато років. Я нічого не хочу,я знаю,що багато можу якщо захочу,але я нічого не хочу. І так….з відчуттям ,також,бувають проблеми((( Я вас дуже добре розумію. Пройшла психолога,але запит був трішки інший,бо я почала відчувати тільки негатив,там де його не мало бути,трішки допомогло,але бачу,що я знову лечу в бездну 🫂
Дякую за щире відео! ❤ Ви довго підтримували багатьох і надихали, тепер час підтримати вас! Ви розумниця, що пропрацьовуєте свій стан і ваша аудиторія підтримає будь-яке ваше рішення! Я із ще більшим натхненням й надалі дивитимуся ваш контент, неважливо скільки буде перерв! Бо ви, то про справжність, щирість і глибокі цінності 🫶
це дуже цінно, що ви цим ділитеся, багато в чому бачу себе і хочу просто підтримати і сказати, що ви в цьому не самі сумувала за вами, рада що повернулись, саме тоді коли вам стало краще🫂
Дуже, дуже вас розумію... Переживала подібний досвід на початку літа, така вигорівша була, що аж до панічних атак... Дала собі можливість відпочити і стало легше.
Дякую за це відео, яке рандомно з'явилось в моїй стрічці. Ви повністю описали мій емоційний стан останній рік. Пішла проходити тест на Розмові та Мендлі
Боже як розумію вас. Я в такому самому стані останні пару місяців і зрозуміла що досягла дна коли заплакала від того що знов задзвонив телефон і хтось щось від мене хотів. А то курʼєр з пошти був. Але мала допрацювати ще місяць з проєктом, і на останніх силах це вивезла. Вже 2 тижні як пішла з робот і поки не шукаю нову. Ви супер молодець що стало сміливості відкласти все і дати собі час і простір відновитись 🩷
Теж пішла з таким запитом в терапію в січні цього року. І за півроку відмовилася, бо стала почувати себе набагато ліпше. Все буде добре, підтримую вас всім серцем🧡
Мені це відео допомогло більше, ніж 15 сесій з психологом. Дивно, але так....я виплакалась разом з тобою. Я відчула про що ти, бо здається, відчуваю те саме. Мушу ще трохи поплакати в себе на плечі. Дякую, шо впустила💔
Дякуємо, що поділилася🫂 Як людина, яка пережила затяжну депресію здогадуюсь, як важко було наважитися розповісти ❤️ Це дуже важлива тема, особливо в часи війни🥺
Дуже близький цей стан( коли нічого не хочеш, тільки плачеш і віддаляєшся від сім’ї. Звернулась до психолога, просто поговорила, почула підтримку без знецінення моїх почуттів, і стало легше. Потім розказала чоловіку про розмову з психологом і свій депресивний стан. Потім поговорила з братом, подругою, і стало набагато легше. Просто підтримуючі розмови дуже важливі, але якщо вже депресія, то тут допоможе психотерапія і можливо лікування вже пігулками..
Іринко, обіймаю вас, якщо можна! Розумію про що ви розказуєте, сама там була. Оце пізнання що "я не знаю що відчуваю" - це відправна точка до кращого життя. Проте воно може сильно затягнутись. Знаєте, я думаю багато з нас це пережили і багато людей розуміють про що ви. А от ті хто ще не був в такій ситуації - не зрозуміють і не почують, можуть навіть агресивно коментувати. Тому не звертайте уваги на негатив, бережіть себе, далі буде краще! 💙
Я це мені знайомо. Співчуваю дуже. Я вийшла з цього стану з медикаментами та неврологом. Наче роз виднілося, енергія зʼявилася. Не супер, але добре. Боріться Іра!
Розумію та обіймаю!🤗 Напевно зараз багато хто переживає подібне. У мене ще з часів ковіду почалось щось схоже на вигорання чи хронічну втому, а з початком війни це трансформувалось у тривожність. Насправді я досі не знаю що це, не зверталась до терапевта. Поки намагаюсь вигрібати сама. Емоції є, а от з мотивацією щось робити - біда.( Бажаю сил усім, хто цього потребує!!!
Теж таке переживаю періодами , місяцями , стараюсь працювати над цим тому деколи стає лекше, деколи я дуже частила , а в якийсь помент знову накриває хвилею . Піти до психотерапавта давно хочеться, але на жаль фінансово ці послуги не з дешевих , тому вчусь також самостійно слухати себе, тіло, думки і занурюватись в дитинство і період формування щоб знати що травмовувало мене тоді, через що я деколи можу страждати зараз . А ще також вигорання бо поєдную кілька робіт, волонтерство і навчання . І в стані війни мені постійно здається що роблю недостатньо ... тому буває важко спинитись і знайти баланс.
Іра, ти всього-лиш малесенька така пімпочка дівчинка в цьому шаленому хаотичному Щось навколо, мені дуже шкода що тобі доведось пережити таке, я сама нещодавно "повернулася до життя" в багатьох сенсах, бо загнала себе на таке дно, навмисним ігноруванням власних Потреб, стопів, що фу. Дякую тобі за відвертість, ти таке миле котенятко, але дуже моцне. Бережи себе будь ласка, ти квіточка, і ти в себе одна🫂
В перший раз я провалилась в цей стан рік тому. То був супер жахливий час. В якийсь момент я почала буквально думати що життя закінчилось. У мене буквально ця думка стала навʼязливою. Я змогла викарабкатись з того стану раз і після деякого періоду відвідувань психолога я відчувала покращення. Якраз з початку осені в мене виник той самий стан «я нічого не хочу робити». Я не працюю по спеціальності, тому я багато займалася в вільний час щоб мати змогу повернутися в професію. Але я знову провалилася в цей жахливий стан де ні з ким не хочеться говорити, для своєї роботи нічого не хочеться робити, майбутнє планувати не хочеться, бо все здається дуже мізерним і непотрібним. Найшла в собі помірні депресивні настрої і просто почала з малого( повернула спорт, сон, догляд за собою, спілкування з іншими людьми), це були основні мої думки що мені треба налагодити рутину і дозволити собі потроху прийти в себе. Я досі в цьому процесі самодопомоги зараз, бо я усвідомлюю, що якщо я не буду витягувати себе з цього стану, бо чим далі тім сильніше він затягує. Я ще не впевнена що повернусь до психолога в найближчий час, адже на щастя в цей раз я швидше усвідомила що зі мною щось не так, і почала себе пере налаштовувати. Дуже відгукується ваш стан, дуже хочеться побажати вам всього найкращого і щоб ви знайшли свій вихід, щоб емоції повернулися до вас
Дякую, що ділитеся! Обіймаю вас🫂. Я зрозуміла, що вже "невигрібаю" коли одного дня (26 листопада 2023 - цей день я не забуду) захотілося продати всі книги, які давали відчуття безпеки та віри, і ще пляс перепад настрою були та зневіра. Ця апатія тривала більше 6 місяців і поступово ставала більшою. Та після випадку з книгами я зрозуміла, що я сама не справляюся і через тиждень написала своїй психологині щоб з січня 2024 відновити терапія. На сесії дізналася що у мене апатія переросла в депресію з тривожністю. Зараз вже 8 місяців в терапії)
я теж через це проходила, тоді я йшла в садок працювати фізично, виключала новини. пила лавандові чаї і валеріану. щоденні променади в любу погоду. По професії я бачила дуже багато вигорівших людей і як тільки я помітила за собою такі ознаки, дуже пожібні до ваших, я відразу зупинила рух у цьому напрямку, бо легше вийди з цієї негативної спіралі на її початку. тож тримайтесь - все буде гаразд.
Дякую за Ваше відео....Я також вже довго в такому стані.... втома, небажання нічого робити, нуль емоцій, і просто хочеться сидіти в кімнаті...все... Ще раз дякую за відверте відео
Іринко, дякую тобі за те, що ти робиш. Ти одна з небагатьох українських блогерів яких мені не огидно дивитись та слухати. Ти такий контраст у порівнянні з вилазиним і відфотошопленим образом тією самої Саші Чистової у якій я так розчарувалась і збридила її з початку війни. Вона не лише скаче з однієї позиції на іншу і обирає російську аудиторію, але й пропагандує нездорову харчову поведінку і худобу. Вона ніби навмисно розмножує комплекси у інших людей за рахунок своєї власної невпевненості як внутрішньої так і зовнішньої - це дуже помітно. У тебе немає накручених підписників і тебе так приємно слухати. Я впевнена що твої проблеми відгукуються в багатьох молодих українок які заробили свої розлади харчової поведінки саме через таких не-до блоХерів. Я бажаю тобі міцного здоров’я і успіхів на твоєму шляху, ти молодчинка! 🙏🏻
Я теж знаходжусь у важкому ментальному стані, останні 4-5 років. З того часу, як вигнала чоловіка, бо вже не витримувала його абʼюзивну нарцистичну поведінку. Лишилась сама з 3 дітьми різного віку, і я вже не витягую, мене дістало прибирання і готування їжі, дитячі хвороби, домашні завдання. Я не належу собі, я поставила себе на останнє місце, я економлю на собі, я не відчуваю себе цінною. 19 років знайомства з чоловіком, який тебе обезцінює, здається вбили мене. Мені скоро 40, і коли дивишся на себе в дзеркало, хочеться плакати, бо всередині ти не старієш. Я хочу знайти себе, прийняти, знайти професію, яка буде приносити не тільки гроші. Останні пів року я займаюсь пілатесом і йогою. Я настільки захопилась цим, що навіть думаю про те, щоб стати пілатес тренером, але знову ж таки, ця зневіра у себе постійно зупиняє.
я співчуваю вашій ситуації, будь ласка, не опускайте руки, у вас обовʼязково все вийде
Підтримую вас у бажанні стати тренером. Як тренер:) якщо ви дійсно хочете і це ваше - все обовʼязково вийде. А тренер з життєвим досвідом - це подарунок для майбутніх клієнтів. Робіть навіть попри відсутність віри в себе. Віра прийде з першими маленькими кроками❤
Все у вас буде добре, ви вже зробили крок назустріч собі, робіть так і далі і буде тільки краще. Маленькі кроки роблять великі справи!
Якщо хоча б щось вам подобається (йога, пілатес) йдіть в це, це зараз дуже актуально і цікаво!
Це ж чудово, що ви знайшли те, що вас захоплює. А щодо віку, то це совєцькі стереотипи. В інших країнах ніхто на те не звертає уваги, і живе у своє задоволення своє єдине життя. Повага вам за те, що ви виховуєте 3-х українців❤️
Іра, дякую!
Тема "нічого не хочу" актуальна зараз багатьом.
Я, наприклад, щойно мала сеанс з пихотерапевтом, працюємо з подібним запитом.
Ваше відео максимально підтримуюче і вирізняється серед медійно-успішного гівна соцмереж!
хочеться вас обійняти 🙏🏻 те, що ви розповіли, дуже точно описує і мій стан також, повна відсутність емоцій та бажання будь-що робити.. тотальна апатія, і речі, які раніше подобались, вже не приносять задоволення(
Сподіваюсь це скоро закінчиться 🫂❤️
Абсолютно нормально ставлюся до блогерів, які зненацька зникають на півроку -рік, бо всі ми живі люди і по великому рахунку ми нікому нічим не зобов'язані.
Привіт! Не бачила тебе раніше, але потрапило в рекомендації це відео. Хочу сказати, що ти права! Справді стане легше і стане краще. Я та, хто 6 місяців тому була на схожому етапі. Видалила всі соціальні мережі (окрім ютубу) з кожним днем намагалась більше чути себе, читала книги про психологію, провела кілька сесій з психологом, почала розгрібати все «задушене» глибоко в собі. Помалу, потрохи. Крок за кроком життя прояснилось. Ніколи не пізно згадати про себе. І це завжди на краще ❤
Тільки до психотерапевта, мені 65 пережила все це, ось коли плаксивість треба йти, дівчата, у нас дорослі діти, різні, один так думає , той за те, той за це, я в окупації , п'ю пигулки, але жити треба, займаюсь квітами, собаками інше життя після психіатра.Іриночко, це не хватає в організмі Селена, ви одна не справитесь, бо це організм, клоназепам і мідопрам, хай шукає ліки, урра я живу, молодчинка ходи до психіатра.❤❤❤
Ірочка, створюй такий контент, який бажаєш, з відкритим серцем, бо ми дивимось його саме через тебе🫂
Розділяю з тобою цей стан😔 Сподіваюсь усім буде ставати легше по трохи, тримаємось🤍
Дякую😭😭😭
Дякую, що ділитеся! Подібний стан, нічого не мотивує, хіба собаки. Не працюю від червня, поки не уявляю як повертатися... З одного боку вдячність, що можу піти в сабатікал, з іншого страх, що ніколи не повернусь до діяльності ...
Я теж жила з думкою про те, як повертатись після паузи і повернулась лише тоді, коли дійсно захотіла
Моя пауза почалась 20 серпня і я думала вона до початку вересня😅
Але вийшло до початку листопада
Зараз теж відчуваю вдячність, що можу це зробити. Що емоційно дозволила, що матеріально забезпечила себе, що робота така, що дозволяє мені це зробити
Дякую, що так щиро поділилася. Це дуже важливо чути від когось ще. Бо живеш через оце все, дивишся на всіх навколо, і ніби всі навколо якось ментально стягують і стає ще гірше від думок, що може ти єдина не стягуєш це все.
Дякую що дивитесь ❤️
Іра, ти не одна, я з тобою 🤗 Слова не складаються у речення, але знай, що нас багато. Бережи себе, пий трав'яний чай і не бійся щось пропустити, найголовніше- це ти, настрій з яким ти прокидаєшся і несеш у цей світ!
тримайся, ти молодець, що говориш про це, сподіваюсь, з часом ти знайдеш вихід із цієі ситуаціі.
Я з 20 року живу в стані вигорання від роботи, я теж фрілансерка і в один момент просто забила на своі потреби, бо почала збирати на мрію (квартиру), думала, що можу тимчасово ставитись до себе, як до робота чи машини по зароблянню грошей, ніби зможу прожити місяць/два/п"ять без вихідних... а зараз дивлюсь на це все і розумію, що не можна так нехтувати собою, але шкода вже завдана..
Дякую за відвертість, за відео, воно відгукнулось мені і я підмітила речі які в мене сходяться з вашою історією, тепер є над чим задуматися, попрацювати, я теж іноді порівнюю свої проблеми з чужими і думаю що мені немає на що жалітись, і також нічого не відчуваю коли стаються якісь трагедії, відчуваю тільки сором і страх що в мене не така реакції на це як у більшості людей
Сором та страх за "невідповідну суспільству" реакцію - це і є показник вашої небайдужості! Ми всі пропускаємо через себе те, що відбувається в країні, просто це не завжди відображається класичними емоціями "суму чи скорботи". Сором чи провина - це, ймовірно, наслідки сильної тривоги, в тому числі й тривоги за війну в Україні...🫂
По-перше, дякую Вам за це відео ❤. Чомусь плачу разом з Вами... Мені за 50, в мене дочка Вашого віку- мені так шкода, що багато такої чудової молоді просто вигоріло... Ви все правильно робити - обов'язково дбайте про себе.❤❤❤
це я зараз. постійно плачу. не можу сісти за роботу.
спочатку думала, що це просто лінь і критикувала себе за такий стан (він в мене з серпня)...
пізніше взяла відпустку, думала, що все зміниться. в результаті у мене було кілька емоційних зривів, я плакала по кілька годин, потім нічого не відчувала, потім знову плакала. почуття сорому мене просто вбивало. що не так? чому я плачу? я вдячна за всі можливості, за все що маю, то звідки такий стан?
у мене прекрасне життя, улюблена робота, я розумію, що не маю так жахливо себе почувати, але я не можу.... просто вже не можу. навіть пояснити в чому проблема - не можу, бо головою розумію, що все добре.
цей коментар - просто потік думок і крик душі, бо коли ти почала плакати - я теж почала....
як тільки хочу щось сказати про свої почуття - ком в горлі і я реву..... бо ніби ж все добре, хіба ні?
Як я вас розумію..
Неочікувано натрапила на Ваш канал та це відео) І дуже гарно)
Дужа важлива тема! Сама ловлю себе на цій думці і на цьому стані зараз, важливо чути, про досвід інших та іти далі)
Іра, дякую, що ви поділилися. Важка тема, але це дійсно те, з чим зіштовхуються зараз багато хто, але боїться зізнатися.
Бажаю вам якнайшвидшого відновлення своїх емоцій та почуттів. Бути у себе на першому місці - це дійсно вкрай важливо, попри увесь хаос навколо. Обіймаю вас.
Дякую. Дякую за те, що поділились, за те, що вийшли до нас вразливою, і дали мені відчуття, що не одна. Я все життя була позитивною, енергійною, кмітливою, і дисциплінованою, але останній рік мене наче підмінили. Волонтерство і робота відбувались просто по інерції, бо так було треба, а бажання щось робити не було. Було соромно за ці почуття, але те, що я їх в собі закрила, тільки обернулось мені ще гіршим станом...Зараз потрошку збираю себе і починаю відчувати різні почуття, важко, але краще, ніж бути якоюсь примарою.
Дуже дякую за відео та за те, що поділилась своїм емоційним станом. Я зараз проживаю схожий період дуже сильного вигорання. Також потрібно докласти великих зусиль, щоб пішла робота. Я науковець, через декілька місяців маю виходити на захист дисертації. Дуже стресую через це, неймовірно мало ресурсу. Паралельно займаюсь танцями, втікаю туди, як в паралельну реальність. Проте тренувань іноді буває забагато, адже я тренуюсь майже щодня. Таке враження, що боюсь лишитись наодинці з собою, і від цього постійно потребую бути чимось зайнятою. Відчуваю відповідальність та маю високі вимоги до себе. І на фоні цього практично не маю сил спілкуватись з друзями. Найкращий відпочинок - це почитати книгу в кав'ярні наодинці. Також маю проблему з тривожними нав'язливими думками, що забирають левову частку сил. Проте я працюю з психотерапевтом вже півроку, приймаю антидепресанти і це дійсно допомагає. Психотерапія - це дуже важливо. Я ледь не вперше звернулась до самої себе і запитала "а чого я хочу?" Цим коментарем хочу підтримати твій стан. І той меседж, який ти донесла в своєму відео про те, що потрібно завжди прислухатись до себе попри вимоги, відповідальність тощо - дуже важливий та актуальний. Дякую!❤
З поверненням! ❤Дякую за щирість та проговорення дуже важливих речей🙏 надсилаю проміння підтримки та обіймаю🤗
Вау, наскільки прям кожне слово описує мене зараз, дякую, Вам, величезне, щодо нічого не відчувати, я пішла на тренування в зал, щоб відчути хоча б біль від крепатури, щоб хоч щось.
Спорт дуже корисний, бо підіймає багато позитивних гормонів❤️
Мені теж час повертати
Бо л 🤦♂️ 😊 ❤
Дякую вам за щирість і відкритість! І що піднімаєте таку тему! Бажаю вам сил справитись з цим станом!
Іринко, коли Ви зникли, я засмутилась, адже мені подобається Ваш контент, його подача та й Ви в цілому. Але, разом з тим, я вважаю, що Ви молодець, що піклуєтесь і про себе. А тепер я ще більше рада, що Ви повертаєтесь. Щодо меседжу у відео - я як і багато хто ще це зараз проходить, багатьом це почути і усвідомити, що вони не самі - дуже цінно. Дякую, що поділились і дякую, що любите і цінуєте свою аудиторію. Бажаю Вам та Вашим близьким міцного здоров’я, як фізичного так і психологічного. Дуже хочу, щоб у Вас поступово зростали сили та бажання творити, щоб у Вас були можливості втілювати ідеї та щоб знаходилось все більше однодумців, які будуть Вас раді підтримувати та надихати надалі. ❤
Дуже дякую вам за такий контент🙏🏻такий щирий та відвертий контент потрібен. Ми всі люди і болить у кожного по своєму, але Менталка їде точно у кожного😢
Іринка, я з вами.
Найбільша у світі перемога- себе безсилого перемогти. 🙏❤
Дякую, що поділилась ❤
Тримайся, ти обов‘язково зі всім впораєшся ✊🏼✊🏼
Випадково натрапила на ваш канал. Не знаю чи читаєте ви це, але хочу вас підтримати. Я дуже розумію ваш стан спустошення, відсутність радості та відчуття щастя. У мене біполярний розлад, я приймаю ліки , але періодично відчуваю те ж саме. Чим довше тягнеться цей стан, тим більше зʼявляються думки закінчити це все, звільнитись від всього.
Ваше відео мені відгукнулося, так як я переживаю теж саме. Сподіваюсь вас стане краще. Обіймаю❤️
Ірочка, хочеться тебе міцно обіймати і підтримати! Ти молодець і нехай все у тебе буде гаразд
Іра, дуже дякую, це дуже важлива тема. Сили вам далі чути та обирати себе!
Іринко, перший крок ти вже зробила, а саме усвідомила, що з тобою сталося. От я також, тітка за сорок, вчуся чути себе - дуже складно. Інформаційна навала, у якій ми живемо, заганяє нас у такий стан. Вірю, що ти справишся. Дякую, що поділилася, бо серед твоїх підписників точно є люди з такою ж проблемою і можливо, саме це твоє відео допоможе їм усвідомити це. Віртуально обіймаю. Ти сонечко ❤
Дуже дякую, що ви поділились своїм станом, дуже близькі ваші думки. Так хочеться обійняти вас
Хочеться вас обійняти і подякувати
Ви велика молодець
Впораєтесь зі всім обов'язково
Тема близька зараз багатьом людям і дуже важливо знайти точку опори в собі і почати змінювати свій стан
Це чиста правда ❤ ми зараз вигорівші всі ! Це складна ситуація - в країні війна 😮Ми втомлені 😢 я сама вже майже не заходжу на свою сторінку і взагалі хочу видалити ,бо той бред які там робиться зараз ніяк не має значення 😢
Надсилаю вам теплі обійми 💗
Ваше відео таке вчасне і життєве, дуже дякую вам за те, що поділилися. Мені особисто було важко поділитися про свій ментальний стан навіть із найближчими друзями. Ви зробили такий великий крок ♥️ Дякую вам за підтримку, яку створили цим відео 🫂
Дякую! Бажаю вам міцного здоров'я ❤
Іра, ти чудова, стикаюсь з подібним зараз і це нормально. Дякую за це відео🙏
Іринко, дякую за відео. В мене десь в 21-22 була перша депресія і від того часу бувають апатичні відкати, яких я дуже боюсь, тому завжди старалась прислухатись до себе, але от війна стала тим наріжним каменем, де прислухайся не прислухайся, так і хочеться собі сказати: «ти що тю-тю, там люди помирають, а тобі щось тут не так», але кожне це тю-тю чомусь потрохи випиває з тебе краплю і ти просто тупо не встигаєш перелаштуватись, щоб не тю-тю, бо моральна дилема так само тебе випʼє, якщо не відреагуєш. Тому дякую, що поділилась, чомусь завжди стає легше, коли знаєш, що ти не один, що ця втома і небажання жити день - це не постійність, а баг, який можна все-таки фіксити.
Дякую, що поділилась! Дужее рідко пишу коментарі, проте твої відео завжди сприймаються так наче це близька подруга, тому чудово розумію цей стан, думаю зараз в багатьох така проблема, тішусь , що ти наважилась про це розповісти та почуваєшся краще !
Іра, дякую тобі за таке відкрите, душевне та щире відео. Дякую, що поділилися своїми емоціями. Ти не одна.
З нетерпінням чекаю нові відео 🫶🏽
Дякую за те, що ви поділились🙏🏻 Мені здається я вже два роки проживаю цей стан. Дуже відгукнувся ваш стан❤️🩹
Дякую Іра, що відкриваєшся, говориш про важливе. Даєш зрозуміти багатьом що такий стан як був в тебе не є нормою, і нормально дати собі відпочинок😮
Тримайся 💗 рада що ти повернулась )
Ір, дякую тобі дуже за відео. У мене зараз така ж ситуація яку ти описувала, дякую за слова, які ти сказала, МИ сильні, віримо
Ірино,я так живу багато років. Я нічого не хочу,я знаю,що багато можу якщо захочу,але я нічого не хочу. І так….з відчуттям ,також,бувають проблеми((( Я вас дуже добре розумію. Пройшла психолога,але запит був трішки інший,бо я почала відчувати тільки негатив,там де його не мало бути,трішки допомогло,але бачу,що я знову лечу в бездну 🫂
чому не залишились у терапії?
Бо то стало дуже дорого
Дякую. Дякую за щирість, за те що зробили це відео, за те що поділились. Дуже важливо та цінно🤍 Дякую!
Ірочка, дякую за тебе справжню та щиру!
Теж відчуваю відсутність емоцій…
Дала собі час в знаю що і це пройде!
Обіймаю 🫂♥️
Тримаймося 🙏🏻
Дякую за щире відео! ❤ Ви довго підтримували багатьох і надихали, тепер час підтримати вас! Ви розумниця, що пропрацьовуєте свій стан і ваша аудиторія підтримає будь-яке ваше рішення! Я із ще більшим натхненням й надалі дивитимуся ваш контент, неважливо скільки буде перерв! Бо ви, то про справжність, щирість і глибокі цінності 🫶
Ірино, дякую, що ділитесь подібним!
Впевнена, що зараз багатьом це відео потрібне
Іро, дуже дякую, що ділишся таким! моментами дуже відгукується, і важливо розуміти, шо ти не один такий
дякую, ща поділились цим: дякую за чесність, за вразливість, дякую!
це дуже цінно, що ви цим ділитеся, багато в чому бачу себе і хочу просто підтримати і сказати, що ви в цьому не самі
сумувала за вами, рада що повернулись, саме тоді коли вам стало краще🫂
Іра, ти прекрасна 🩷 це правда, нам емпатам треба навчитись бути більш егоїстичними в хорошому сенсі цього слова
Дуже, дуже вас розумію... Переживала подібний досвід на початку літа, така вигорівша була, що аж до панічних атак... Дала собі можливість відпочити і стало легше.
Дякую за це відео, яке рандомно з'явилось в моїй стрічці. Ви повністю описали мій емоційний стан останній рік. Пішла проходити тест на Розмові та Мендлі
Слухаю вас і ніби чую про себе . Щиро дякую за таку щирість
Зараз відчуваю те саме. Таке спустошення. Дякую, що ви розповіли про свої емоції та почуття! Важливо відчувати, що ти не один такий.
Боже як розумію вас. Я в такому самому стані останні пару місяців і зрозуміла що досягла дна коли заплакала від того що знов задзвонив телефон і хтось щось від мене хотів. А то курʼєр з пошти був. Але мала допрацювати ще місяць з проєктом, і на останніх силах це вивезла.
Вже 2 тижні як пішла з робот і поки не шукаю нову.
Ви супер молодець що стало сміливості відкласти все і дати собі час і простір відновитись 🩷
Дякую що поділилися вразливим. Одужуйте ❤
Відгукнулось💔 дякую!!!
Божечки, то саме, дякую що ділитесь
Дякую вам, Іро❤
Теж пішла з таким запитом в терапію в січні цього року. І за півроку відмовилася, бо стала почувати себе набагато ліпше. Все буде добре, підтримую вас всім серцем🧡
Ти молодець що пішла вирішувати цю проблему, я дуже тебе розумію бо сама переживаю такий стан. Тому тримайся, все буде добре 🌹
Тільки почала дивитися відео, але вже напишу коментар у підтримку та для кращого просування відео❤ дякую за повернення на youtube❤️
Відео прям ТОП. Дякую за вашу роботу
Мені це відео допомогло більше, ніж 15 сесій з психологом. Дивно, але так....я виплакалась разом з тобою. Я відчула про що ти, бо здається, відчуваю те саме. Мушу ще трохи поплакати в себе на плечі. Дякую, шо впустила💔
Дякуємо за відео, у багатьох буває такий стан, у мене він періодичний, час від часу повертається і залишається зі мною на пару місяців.
дякую за це відео , любимо тебе Іринко!
дякую за щирість і бажаю вам сил
Дякуємо, що поділилася🫂
Як людина, яка пережила затяжну депресію здогадуюсь, як важко було наважитися розповісти ❤️
Це дуже важлива тема, особливо в часи війни🥺
Іра, дякую за відео, дуже відгукується 🫂
Дуже близький цей стан( коли нічого не хочеш, тільки плачеш і віддаляєшся від сім’ї. Звернулась до психолога, просто поговорила, почула підтримку без знецінення моїх почуттів, і стало легше. Потім розказала чоловіку про розмову з психологом і свій депресивний стан. Потім поговорила з братом, подругою, і стало набагато легше. Просто підтримуючі розмови дуже важливі, але якщо вже депресія, то тут допоможе психотерапія і можливо лікування вже пігулками..
Іринко, обіймаю вас, якщо можна! Розумію про що ви розказуєте, сама там була. Оце пізнання що "я не знаю що відчуваю" - це відправна точка до кращого життя. Проте воно може сильно затягнутись.
Знаєте, я думаю багато з нас це пережили і багато людей розуміють про що ви. А от ті хто ще не був в такій ситуації - не зрозуміють і не почують, можуть навіть агресивно коментувати. Тому не звертайте уваги на негатив, бережіть себе, далі буде краще! 💙
Слухаймо себе і все буде добре💅
Я це мені знайомо. Співчуваю дуже. Я вийшла з цього стану з медикаментами та неврологом. Наче роз виднілося, енергія зʼявилася. Не супер, але добре. Боріться Іра!
Дякую за це відео! Відчуваю те саме💔
Іринка, ми з тобою, дякую тобі за це відео❤
Розумію та обіймаю!🤗 Напевно зараз багато хто переживає подібне. У мене ще з часів ковіду почалось щось схоже на вигорання чи хронічну втому, а з початком війни це трансформувалось у тривожність. Насправді я досі не знаю що це, не зверталась до терапевта. Поки намагаюсь вигрібати сама. Емоції є, а от з мотивацією щось робити - біда.( Бажаю сил усім, хто цього потребує!!!
Доброго дня.
Яке щастя, що Україна має таку мудру, талановиту молодь. 💙💛
Дякую!
ти велика молодець, і я тебе дуже розумію ❤️
Теж таке переживаю періодами , місяцями , стараюсь працювати над цим тому деколи стає лекше, деколи я дуже частила , а в якийсь помент знову накриває хвилею . Піти до психотерапавта давно хочеться, але на жаль фінансово ці послуги не з дешевих , тому вчусь також самостійно слухати себе, тіло, думки і занурюватись в дитинство і період формування щоб знати що травмовувало мене тоді, через що я деколи можу страждати зараз . А ще також вигорання бо поєдную кілька робіт, волонтерство і навчання . І в стані війни мені постійно здається що роблю недостатньо ... тому буває важко спинитись і знайти баланс.
Іра, дякую вам за це відео 🫂
Іраааааааа, ми дуже скучили 🫶🏻
Іра, ти всього-лиш малесенька така пімпочка дівчинка в цьому шаленому хаотичному Щось навколо, мені дуже шкода що тобі доведось пережити таке, я сама нещодавно "повернулася до життя" в багатьох сенсах, бо загнала себе на таке дно, навмисним ігноруванням власних Потреб, стопів, що фу.
Дякую тобі за відвертість, ти таке миле котенятко, але дуже моцне. Бережи себе будь ласка, ти квіточка, і ти в себе одна🫂
ви молодчинка❤
дуже дякую тобі за таке відверте відео і сміливість, ти дуже щира❤🫂
розумію вас, справді ..
дякую, що поділилися❤
В перший раз я провалилась в цей стан рік тому. То був супер жахливий час. В якийсь момент я почала буквально думати що життя закінчилось. У мене буквально ця думка стала навʼязливою. Я змогла викарабкатись з того стану раз і після деякого періоду відвідувань психолога я відчувала покращення. Якраз з початку осені в мене виник той самий стан «я нічого не хочу робити». Я не працюю по спеціальності, тому я багато займалася в вільний час щоб мати змогу повернутися в професію. Але я знову провалилася в цей жахливий стан де ні з ким не хочеться говорити, для своєї роботи нічого не хочеться робити, майбутнє планувати не хочеться, бо все здається дуже мізерним і непотрібним. Найшла в собі помірні депресивні настрої і просто почала з малого( повернула спорт, сон, догляд за собою, спілкування з іншими людьми), це були основні мої думки що мені треба налагодити рутину і дозволити собі потроху прийти в себе. Я досі в цьому процесі самодопомоги зараз, бо я усвідомлюю, що якщо я не буду витягувати себе з цього стану, бо чим далі тім сильніше він затягує. Я ще не впевнена що повернусь до психолога в найближчий час, адже на щастя в цей раз я швидше усвідомила що зі мною щось не так, і почала себе пере налаштовувати. Дуже відгукується ваш стан, дуже хочеться побажати вам всього найкращого і щоб ви знайшли свій вихід, щоб емоції повернулися до вас
Дякую тобі за цю щирість ❤
Дякую, що ділитеся! Обіймаю вас🫂. Я зрозуміла, що вже "невигрібаю" коли одного дня (26 листопада 2023 - цей день я не забуду) захотілося продати всі книги, які давали відчуття безпеки та віри, і ще пляс перепад настрою були та зневіра. Ця апатія тривала більше 6 місяців і поступово ставала більшою. Та після випадку з книгами я зрозуміла, що я сама не справляюся і через тиждень написала своїй психологині щоб з січня 2024 відновити терапія. На сесії дізналася що у мене апатія переросла в депресію з тривожністю. Зараз вже 8 місяців в терапії)
Для когось може це звучатиме егоїстично, але так і є, що твої емоції для тебе мають бути важливішими за глобальний сум.
Дуже тебе розумію 🙏💛
я теж через це проходила, тоді я йшла в садок працювати фізично, виключала новини. пила лавандові чаї і валеріану. щоденні променади в любу погоду. По професії я бачила дуже багато вигорівших людей і як тільки я помітила за собою такі ознаки, дуже пожібні до ваших, я відразу зупинила рух у цьому напрямку, бо легше вийди з цієї негативної спіралі на її початку. тож тримайтесь - все буде гаразд.
Рада бачити і чути.
Дякую, що ділитесь🫶🫶🫶
Дякую, що поділилися своїм станом, сподіваюсь як найскоріше вам стане краще♥
Дякую за Ваше відео....Я також вже довго в такому стані.... втома, небажання нічого робити, нуль емоцій, і просто хочеться сидіти в кімнаті...все... Ще раз дякую за відверте відео
Це просто час трансформації. Людина не може бути постійно мотивована. Перезарядка потрібна кожному🌸 ви не одна🫶🏼
Дуже відгукується ця тема💔дякую
Іринко, дякую тобі за те, що ти робиш. Ти одна з небагатьох українських блогерів яких мені не огидно дивитись та слухати. Ти такий контраст у порівнянні з вилазиним і відфотошопленим образом тією самої Саші Чистової у якій я так розчарувалась і збридила її з початку війни. Вона не лише скаче з однієї позиції на іншу і обирає російську аудиторію, але й пропагандує нездорову харчову поведінку і худобу. Вона ніби навмисно розмножує комплекси у інших людей за рахунок своєї власної невпевненості як внутрішньої так і зовнішньої - це дуже помітно. У тебе немає накручених підписників і тебе так приємно слухати. Я впевнена що твої проблеми відгукуються в багатьох молодих українок які заробили свої розлади харчової поведінки саме через таких не-до блоХерів. Я бажаю тобі міцного здоров’я і успіхів на твоєму шляху, ти молодчинка! 🙏🏻
дуже сумували,з поверненням