Іра, дякую! Тема "нічого не хочу" актуальна зараз багатьом. Я, наприклад, щойно мала сеанс з пихотерапевтом, працюємо з подібним запитом. Ваше відео максимально підтримуюче і вирізняється серед медійно-успішного гівна соцмереж!
Ірочка, створюй такий контент, який бажаєш, з відкритим серцем, бо ми дивимось його саме через тебе🫂 Розділяю з тобою цей стан😔 Сподіваюсь усім буде ставати легше по трохи, тримаємось🤍
хочеться вас обійняти 🙏🏻 те, що ви розповіли, дуже точно описує і мій стан також, повна відсутність емоцій та бажання будь-що робити.. тотальна апатія, і речі, які раніше подобались, вже не приносять задоволення(
Дякую, що ділитеся! Подібний стан, нічого не мотивує, хіба собаки. Не працюю від червня, поки не уявляю як повертатися... З одного боку вдячність, що можу піти в сабатікал, з іншого страх, що ніколи не повернусь до діяльності ...
Дякую, що так щиро поділилася. Це дуже важливо чути від когось ще. Бо живеш через оце все, дивишся на всіх навколо, і ніби всі навколо якось ментально стягують і стає ще гірше від думок, що може ти єдина не стягуєш це все.
Вау, наскільки прям кожне слово описує мене зараз, дякую, Вам, величезне, щодо нічого не відчувати, я пішла на тренування в зал, щоб відчути хоча б біль від крепатури, щоб хоч щось.
Дякую за відвертість, за відео, воно відгукнулось мені і я підмітила речі які в мене сходяться з вашою історією, тепер є над чим задуматися, попрацювати, я теж іноді порівнюю свої проблеми з чужими і думаю що мені немає на що жалітись, і також нічого не відчуваю коли стаються якісь трагедії, відчуваю тільки сором і страх що в мене не така реакції на це як у більшості людей
Сором та страх за "невідповідну суспільству" реакцію - це і є показник вашої небайдужості! Ми всі пропускаємо через себе те, що відбувається в країні, просто це не завжди відображається класичними емоціями "суму чи скорботи". Сором чи провина - це, ймовірно, наслідки сильної тривоги, в тому числі й тривоги за війну в Україні...🫂
Теж пішла з таким запитом в терапію в січні цього року. І за півроку відмовилася, бо стала почувати себе набагато ліпше. Все буде добре, підтримую вас всім серцем🧡
Дякую за це відео, яке рандомно з'явилось в моїй стрічці. Ви повністю описали мій емоційний стан останній рік. Пішла проходити тест на Розмові та Мендлі
Тільки до психотерапевта, мені 65 пережила все це, ось коли плаксивість треба йти, дівчата, у нас дорослі діти, різні, один так думає , той за те, той за це, я в окупації , п'ю пигулки, але жити треба, займаюсь квітами, собаками інше життя після психіатра.Іриночко, це не хватає в організмі Селена, ви одна не справитесь, бо це організм, клоназепам і мідопрам, хай шукає ліки, урра я живу, молодчинка ходи до психіатра.❤❤❤
Дуже дякую за відео та за те, що поділилась своїм емоційним станом. Я зараз проживаю схожий період дуже сильного вигорання. Також потрібно докласти великих зусиль, щоб пішла робота. Я науковець, через декілька місяців маю виходити на захист дисертації. Дуже стресую через це, неймовірно мало ресурсу. Паралельно займаюсь танцями, втікаю туди, як в паралельну реальність. Проте тренувань іноді буває забагато, адже я тренуюсь майже щодня. Таке враження, що боюсь лишитись наодинці з собою, і від цього постійно потребую бути чимось зайнятою. Відчуваю відповідальність та маю високі вимоги до себе. І на фоні цього практично не маю сил спілкуватись з друзями. Найкращий відпочинок - це почитати книгу в кав'ярні наодинці. Також маю проблему з тривожними нав'язливими думками, що забирають левову частку сил. Проте я працюю з психотерапевтом вже півроку, приймаю антидепресанти і це дійсно допомагає. Психотерапія - це дуже важливо. Я ледь не вперше звернулась до самої себе і запитала "а чого я хочу?" Цим коментарем хочу підтримати твій стан. І той меседж, який ти донесла в своєму відео про те, що потрібно завжди прислухатись до себе попри вимоги, відповідальність тощо - дуже важливий та актуальний. Дякую!❤
це я зараз. постійно плачу. не можу сісти за роботу. спочатку думала, що це просто лінь і критикувала себе за такий стан (він в мене з серпня)... пізніше взяла відпустку, думала, що все зміниться. в результаті у мене було кілька емоційних зривів, я плакала по кілька годин, потім нічого не відчувала, потім знову плакала. почуття сорому мене просто вбивало. що не так? чому я плачу? я вдячна за всі можливості, за все що маю, то звідки такий стан? у мене прекрасне життя, улюблена робота, я розумію, що не маю так жахливо себе почувати, але я не можу.... просто вже не можу. навіть пояснити в чому проблема - не можу, бо головою розумію, що все добре. цей коментар - просто потік думок і крик душі, бо коли ти почала плакати - я теж почала.... як тільки хочу щось сказати про свої почуття - ком в горлі і я реву..... бо ніби ж все добре, хіба ні?
тримайся, ти молодець, що говориш про це, сподіваюсь, з часом ти знайдеш вихід із цієі ситуаціі. Я з 20 року живу в стані вигорання від роботи, я теж фрілансерка і в один момент просто забила на своі потреби, бо почала збирати на мрію (квартиру), думала, що можу тимчасово ставитись до себе, як до робота чи машини по зароблянню грошей, ніби зможу прожити місяць/два/п"ять без вихідних... а зараз дивлюсь на це все і розумію, що не можна так нехтувати собою, але шкода вже завдана..
Дякую за щире відео! ❤ Ви довго підтримували багатьох і надихали, тепер час підтримати вас! Ви розумниця, що пропрацьовуєте свій стан і ваша аудиторія підтримає будь-яке ваше рішення! Я із ще більшим натхненням й надалі дивитимуся ваш контент, неважливо скільки буде перерв! Бо ви, то про справжність, щирість і глибокі цінності 🫶
це дуже цінно, що ви цим ділитеся, багато в чому бачу себе і хочу просто підтримати і сказати, що ви в цьому не самі сумувала за вами, рада що повернулись, саме тоді коли вам стало краще🫂
Дякую, що ділитеся! Обіймаю вас🫂. Я зрозуміла, що вже "невигрібаю" коли одного дня (26 листопада 2023 - цей день я не забуду) захотілося продати всі книги, які давали відчуття безпеки та віри, і ще пляс перепад настрою були та зневіра. Ця апатія тривала більше 6 місяців і поступово ставала більшою. Та після випадку з книгами я зрозуміла, що я сама не справляюся і через тиждень написала своїй психологині щоб з січня 2024 відновити терапія. На сесії дізналася що у мене апатія переросла в депресію з тривожністю. Зараз вже 8 місяців в терапії)
Дуже розумію, в якийсь момент стомилась процесити всі емоції, плакати, і настільки відсторонилась, що не хочеться нічого Не знаю як виходити з цього Сподіваюсь ви знайдете шлях для себе!
Іринко, обіймаю вас, якщо можна! Розумію про що ви розказуєте, сама там була. Оце пізнання що "я не знаю що відчуваю" - це відправна точка до кращого життя. Проте воно може сильно затягнутись. Знаєте, я думаю багато з нас це пережили і багато людей розуміють про що ви. А от ті хто ще не був в такій ситуації - не зрозуміють і не почують, можуть навіть агресивно коментувати. Тому не звертайте уваги на негатив, бережіть себе, далі буде краще! 💙
В перший раз я провалилась в цей стан рік тому. То був супер жахливий час. В якийсь момент я почала буквально думати що життя закінчилось. У мене буквально ця думка стала навʼязливою. Я змогла викарабкатись з того стану раз і після деякого періоду відвідувань психолога я відчувала покращення. Якраз з початку осені в мене виник той самий стан «я нічого не хочу робити». Я не працюю по спеціальності, тому я багато займалася в вільний час щоб мати змогу повернутися в професію. Але я знову провалилася в цей жахливий стан де ні з ким не хочеться говорити, для своєї роботи нічого не хочеться робити, майбутнє планувати не хочеться, бо все здається дуже мізерним і непотрібним. Найшла в собі помірні депресивні настрої і просто почала з малого( повернула спорт, сон, догляд за собою, спілкування з іншими людьми), це були основні мої думки що мені треба налагодити рутину і дозволити собі потроху прийти в себе. Я досі в цьому процесі самодопомоги зараз, бо я усвідомлюю, що якщо я не буду витягувати себе з цього стану, бо чим далі тім сильніше він затягує. Я ще не впевнена що повернусь до психолога в найближчий час, адже на щастя в цей раз я швидше усвідомила що зі мною щось не так, і почала себе пере налаштовувати. Дуже відгукується ваш стан, дуже хочеться побажати вам всього найкращого і щоб ви знайшли свій вихід, щоб емоції повернулися до вас
Іра, ви знаєте свою дошу аюрведи? У мене наприклад доша вата Не сприйміть моє питання дивним Просто рекомендую вам поцікавитись, навіть якщо вам не відгукнутеся ця інформація Дякую вам що повернулись з таким щирим відео ❤
@ це окей, я також не знала) також рекомендую вам погуглити «helmess тест ДНК» Зробити його і поєднувати те шо дізнаєтесь з психотерапією і знаннями про доші Ви звичайно не питали у мене ці поради, але я наважусь бути трохи наглою і по людськи щиро рекомендую вам звернути увагу на те що я написала, можливо і не знадобиться і щось здасться дурнею, але вам варто шукати різну інформацію щоб допомогти собі бажаю вам сил справитися з усім
@@IrinSymchych я також не знала також рекомендую глянути "хюмес тест днк" (саме там), зробити його і поєднувати інформацію яку дізнаєтесь з психотерапією + інформацією про свою дошу Ви не питали моєї поради, але я наважусь бути наглою і порадити вам Можливо щось не відгукнеться, щось здасться дурнею, але я вважаю що вам варто шукати різну інформацію щоб собі допомогти В будь якому випадку щиро бажаю вам мати достатньо сил щоб з усім справитись
Іра, дякую!
Тема "нічого не хочу" актуальна зараз багатьом.
Я, наприклад, щойно мала сеанс з пихотерапевтом, працюємо з подібним запитом.
Ваше відео максимально підтримуюче і вирізняється серед медійно-успішного гівна соцмереж!
Ірочка, створюй такий контент, який бажаєш, з відкритим серцем, бо ми дивимось його саме через тебе🫂
Розділяю з тобою цей стан😔 Сподіваюсь усім буде ставати легше по трохи, тримаємось🤍
хочеться вас обійняти 🙏🏻 те, що ви розповіли, дуже точно описує і мій стан також, повна відсутність емоцій та бажання будь-що робити.. тотальна апатія, і речі, які раніше подобались, вже не приносять задоволення(
Дякую, що ділитеся! Подібний стан, нічого не мотивує, хіба собаки. Не працюю від червня, поки не уявляю як повертатися... З одного боку вдячність, що можу піти в сабатікал, з іншого страх, що ніколи не повернусь до діяльності ...
Дякую, що так щиро поділилася. Це дуже важливо чути від когось ще. Бо живеш через оце все, дивишся на всіх навколо, і ніби всі навколо якось ментально стягують і стає ще гірше від думок, що може ти єдина не стягуєш це все.
Ірочка, дякую за тебе справжню та щиру!
Теж відчуваю відсутність емоцій…
Дала собі час в знаю що і це пройде!
Обіймаю 🫂♥️
Тримаймося 🙏🏻
Вау, наскільки прям кожне слово описує мене зараз, дякую, Вам, величезне, щодо нічого не відчувати, я пішла на тренування в зал, щоб відчути хоча б біль від крепатури, щоб хоч щось.
Дякую за відвертість, за відео, воно відгукнулось мені і я підмітила речі які в мене сходяться з вашою історією, тепер є над чим задуматися, попрацювати, я теж іноді порівнюю свої проблеми з чужими і думаю що мені немає на що жалітись, і також нічого не відчуваю коли стаються якісь трагедії, відчуваю тільки сором і страх що в мене не така реакції на це як у більшості людей
Сором та страх за "невідповідну суспільству" реакцію - це і є показник вашої небайдужості! Ми всі пропускаємо через себе те, що відбувається в країні, просто це не завжди відображається класичними емоціями "суму чи скорботи". Сором чи провина - це, ймовірно, наслідки сильної тривоги, в тому числі й тривоги за війну в Україні...🫂
Теж пішла з таким запитом в терапію в січні цього року. І за півроку відмовилася, бо стала почувати себе набагато ліпше. Все буде добре, підтримую вас всім серцем🧡
Дякую за це відео, яке рандомно з'явилось в моїй стрічці. Ви повністю описали мій емоційний стан останній рік. Пішла проходити тест на Розмові та Мендлі
Тільки почала дивитися відео, але вже напишу коментар у підтримку та для кращого просування відео❤ дякую за повернення на youtube❤️
З поверненням! ❤Дякую за щирість та проговорення дуже важливих речей🙏 надсилаю проміння підтримки та обіймаю🤗
Тільки до психотерапевта, мені 65 пережила все це, ось коли плаксивість треба йти, дівчата, у нас дорослі діти, різні, один так думає , той за те, той за це, я в окупації , п'ю пигулки, але жити треба, займаюсь квітами, собаками інше життя після психіатра.Іриночко, це не хватає в організмі Селена, ви одна не справитесь, бо це організм, клоназепам і мідопрам, хай шукає ліки, урра я живу, молодчинка ходи до психіатра.❤❤❤
Дуже дякую за відео та за те, що поділилась своїм емоційним станом. Я зараз проживаю схожий період дуже сильного вигорання. Також потрібно докласти великих зусиль, щоб пішла робота. Я науковець, через декілька місяців маю виходити на захист дисертації. Дуже стресую через це, неймовірно мало ресурсу. Паралельно займаюсь танцями, втікаю туди, як в паралельну реальність. Проте тренувань іноді буває забагато, адже я тренуюсь майже щодня. Таке враження, що боюсь лишитись наодинці з собою, і від цього постійно потребую бути чимось зайнятою. Відчуваю відповідальність та маю високі вимоги до себе. І на фоні цього практично не маю сил спілкуватись з друзями. Найкращий відпочинок - це почитати книгу в кав'ярні наодинці. Також маю проблему з тривожними нав'язливими думками, що забирають левову частку сил. Проте я працюю з психотерапевтом вже півроку, приймаю антидепресанти і це дійсно допомагає. Психотерапія - це дуже важливо. Я ледь не вперше звернулась до самої себе і запитала "а чого я хочу?" Цим коментарем хочу підтримати твій стан. І той меседж, який ти донесла в своєму відео про те, що потрібно завжди прислухатись до себе попри вимоги, відповідальність тощо - дуже важливий та актуальний. Дякую!❤
Дякую, що поділилися 🙂↕️
Іра, ти прекрасна 🩷 це правда, нам емпатам треба навчитись бути більш егоїстичними в хорошому сенсі цього слова
Іринка, я з вами.
Найбільша у світі перемога- себе безсилого перемогти. 🙏❤
Дякую за те, що ви поділились🙏🏻 Мені здається я вже два роки проживаю цей стан. Дуже відгукнувся ваш стан❤️🩹
це я зараз. постійно плачу. не можу сісти за роботу.
спочатку думала, що це просто лінь і критикувала себе за такий стан (він в мене з серпня)...
пізніше взяла відпустку, думала, що все зміниться. в результаті у мене було кілька емоційних зривів, я плакала по кілька годин, потім нічого не відчувала, потім знову плакала. почуття сорому мене просто вбивало. що не так? чому я плачу? я вдячна за всі можливості, за все що маю, то звідки такий стан?
у мене прекрасне життя, улюблена робота, я розумію, що не маю так жахливо себе почувати, але я не можу.... просто вже не можу. навіть пояснити в чому проблема - не можу, бо головою розумію, що все добре.
цей коментар - просто потік думок і крик душі, бо коли ти почала плакати - я теж почала....
як тільки хочу щось сказати про свої почуття - ком в горлі і я реву..... бо ніби ж все добре, хіба ні?
тримайся, ти молодець, що говориш про це, сподіваюсь, з часом ти знайдеш вихід із цієі ситуаціі.
Я з 20 року живу в стані вигорання від роботи, я теж фрілансерка і в один момент просто забила на своі потреби, бо почала збирати на мрію (квартиру), думала, що можу тимчасово ставитись до себе, як до робота чи машини по зароблянню грошей, ніби зможу прожити місяць/два/п"ять без вихідних... а зараз дивлюсь на це все і розумію, що не можна так нехтувати собою, але шкода вже завдана..
Дуже тебе розумію 🙏💛
Зараз відчуваю те саме. Таке спустошення. Дякую, що ви розповіли про свої емоції та почуття! Важливо відчувати, що ти не один такий.
Іра, ти чудова, стикаюсь з подібним зараз і це нормально. Дякую за це відео🙏
Дякую за щире відео! ❤ Ви довго підтримували багатьох і надихали, тепер час підтримати вас! Ви розумниця, що пропрацьовуєте свій стан і ваша аудиторія підтримає будь-яке ваше рішення! Я із ще більшим натхненням й надалі дивитимуся ваш контент, неважливо скільки буде перерв! Бо ви, то про справжність, щирість і глибокі цінності 🫶
Дякую. Дякую за щирість, за те що зробили це відео, за те що поділились. Дуже важливо та цінно🤍 Дякую!
це дуже цінно, що ви цим ділитеся, багато в чому бачу себе і хочу просто підтримати і сказати, що ви в цьому не самі
сумувала за вами, рада що повернулись, саме тоді коли вам стало краще🫂
Іраааааааа, ми дуже скучили 🫶🏻
Слухаймо себе і все буде добре💅
дуже сумували,з поверненням
Дякую, що ділитеся! Обіймаю вас🫂. Я зрозуміла, що вже "невигрібаю" коли одного дня (26 листопада 2023 - цей день я не забуду) захотілося продати всі книги, які давали відчуття безпеки та віри, і ще пляс перепад настрою були та зневіра. Ця апатія тривала більше 6 місяців і поступово ставала більшою. Та після випадку з книгами я зрозуміла, що я сама не справляюся і через тиждень написала своїй психологині щоб з січня 2024 відновити терапія. На сесії дізналася що у мене апатія переросла в депресію з тривожністю. Зараз вже 8 місяців в терапії)
Іринка, ми з тобою, дякую тобі за це відео❤
ірочка, а ваша терапевтка вам порекомендувала ліки? вона сказала вам як називається ваш стан?
Дуже відгукується ця тема💔дякую
Я зараз проживаю цей стан. Надіюся, що переможу свій депресняк...
Дуже розумію, в якийсь момент стомилась процесити всі емоції, плакати, і настільки відсторонилась, що не хочеться нічого
Не знаю як виходити з цього
Сподіваюсь ви знайдете шлях для себе!
дуже дякую тобі за таке відверте відео і сміливість, ти дуже щира❤🫂
Іринко, обіймаю вас, якщо можна! Розумію про що ви розказуєте, сама там була. Оце пізнання що "я не знаю що відчуваю" - це відправна точка до кращого життя. Проте воно може сильно затягнутись.
Знаєте, я думаю багато з нас це пережили і багато людей розуміють про що ви. А от ті хто ще не був в такій ситуації - не зрозуміють і не почують, можуть навіть агресивно коментувати. Тому не звертайте уваги на негатив, бережіть себе, далі буде краще! 💙
В перший раз я провалилась в цей стан рік тому. То був супер жахливий час. В якийсь момент я почала буквально думати що життя закінчилось. У мене буквально ця думка стала навʼязливою. Я змогла викарабкатись з того стану раз і після деякого періоду відвідувань психолога я відчувала покращення. Якраз з початку осені в мене виник той самий стан «я нічого не хочу робити». Я не працюю по спеціальності, тому я багато займалася в вільний час щоб мати змогу повернутися в професію. Але я знову провалилася в цей жахливий стан де ні з ким не хочеться говорити, для своєї роботи нічого не хочеться робити, майбутнє планувати не хочеться, бо все здається дуже мізерним і непотрібним. Найшла в собі помірні депресивні настрої і просто почала з малого( повернула спорт, сон, догляд за собою, спілкування з іншими людьми), це були основні мої думки що мені треба налагодити рутину і дозволити собі потроху прийти в себе. Я досі в цьому процесі самодопомоги зараз, бо я усвідомлюю, що якщо я не буду витягувати себе з цього стану, бо чим далі тім сильніше він затягує. Я ще не впевнена що повернусь до психолога в найближчий час, адже на щастя в цей раз я швидше усвідомила що зі мною щось не так, і почала себе пере налаштовувати. Дуже відгукується ваш стан, дуже хочеться побажати вам всього найкращого і щоб ви знайшли свій вихід, щоб емоції повернулися до вас
Тримайся, дівчинко.
я так тебе розумію😢😢😢
Оцей стан не відчуваю емоцій - це називається,помоєму, дисоціація. Я так 27років жила, поки в терапію не пішла😔
Це просто час трансформації. Людина не може бути постійно мотивована. Перезарядка потрібна кожному🌸 ви не одна🫶🏼
У мене таке сталося коли почалися тривоги в Києві з 22:00 по 8 ранку, потім ще й на роботу
Прокрастинація страшна
Обійняла
Тримайся
Іринка, скучила :)! Ми всі люди. Мабуть, вигорання?
Іра, ви знаєте свою дошу аюрведи?
У мене наприклад доша вата
Не сприйміть моє питання дивним
Просто рекомендую вам поцікавитись, навіть якщо вам не відгукнутеся ця інформація
Дякую вам що повернулись з таким щирим відео ❤
Не знаю що це 😬
@ це окей, я також не знала) також рекомендую вам погуглити «helmess тест ДНК»
Зробити його і поєднувати те шо дізнаєтесь з психотерапією і знаннями про доші
Ви звичайно не питали у мене ці поради, але я наважусь бути трохи наглою і по людськи щиро рекомендую вам звернути увагу на те що я написала, можливо і не знадобиться і щось здасться дурнею, але вам варто шукати різну інформацію щоб допомогти собі
бажаю вам сил справитися з усім
@@IrinSymchych я також не знала
також рекомендую глянути "хюмес тест днк" (саме там), зробити його і поєднувати інформацію яку дізнаєтесь з психотерапією + інформацією про свою дошу
Ви не питали моєї поради, але я наважусь бути наглою і порадити вам
Можливо щось не відгукнеться, щось здасться дурнею, але я вважаю що вам варто шукати різну інформацію щоб собі допомогти
В будь якому випадку щиро бажаю вам мати достатньо сил щоб з усім справитись
@@IrinSymchych написала вам в інсту