Війна - український рахунок (2002). Фільм перший
Вставка
- Опубліковано 22 лис 2011
- Сценарист і режисер: Сергій Буковський
Оператори: Віктор Кабаченко і Микола Мандрич
Композитор: Ігор Лєбьодкін
Виробництво: "Студія 1+1"
«Війна - український рахунок» - український документальний фільм режисера Сергія Буковського про події Другої Світової війни, знятий у 2002 році на «Студії 1+1».
Нас довго навчали, що ніякої війни в Україні не було, а діялося все те в Радянському Союзі. Наявність самої України у ті часи, у відриві від Радянського Союзу, й досі трактують часом як вигадку «панів з галичанських закутків, котрим примарилося щось таке самостійне й автономне». Тому й вести мову про підсумки цієї війни з української точки зору було неприпустимим. Тому існує підтвердження - Олександр Довженко спробував зробити це в сценарії «Україна в огні» й отримав вердикт «націоналіста» і до самої смерти не зміг його позбутись.
Існує й інший приклад з історії кіна. У 1970-ті в СРСР було зроблено 20-серійний фільм, котрий мав два варіанти: для співвітчизників і для Заходу. За кордоном він демонструвався під назвою «Невідома війна». Невідомою вона й понині залишається для багатьох людей, які є нащадками тих, хто брав в ній участь. Надто багато матеріалу поховано під величезним шаром ідеологійних мітів, а то й просто відвертої неправди. Сергій Буковський зняв стилістично стриманий фільм саме про те, чим же була ця страшна війна для українців. Фільм виглядає досить неупередженим, адже там головною ідеєю було не винесення обвинувачувальних вироків, а фіксація голосів минулого. Авторське кредо щодо свого фільму звучить так: «Вдивляючись без гніву, ми зберігаємо надію на майбутнє».
Кожна з дев'яти серій має свою проблемно-тематичну визначеність. У фільмі демонструється величезна кількість воєнної хроніки, незрідка тієї, яка досі не була на екранах. А як і була, то в іншій інтерпретації. Та найголовніше - це свідки тих подій, для кого війна стала майже основною частиною їхньої долі. Автор фільму намагається зберегти об'єктивність, надаючи можливість висловитися усім, навіть якщо їх погляд на одну й ту ж саму подію є діаметрально протилежним.
Буковський не намагається заперечити чи змінити офіційні судження про війну, він не змагається з істориками. Він просто дає слово людям, чий рахунок війні - особистий і незаідеологізований. Як сказано в заключному закадровому коментарі, хто раніше мовчав - надто драматично думали й згадували вони війну, надто не вписувалися їхні версії в історичний офіціоз. А «без них рахунок неповний...».
За режисуру цього фільму Сергій Буковський був удостоєний української премії «Телетріумф» (2003).
Дякую авторам за фільм. Дуже коректно, зважено, розумно, аналітично.
Слава Українській Повстанській Армії! Слава українським воїнам! Слава Україні!
Передаю "привет" маме ,папе и группе УТ-12
У кожного своя правда, а істина одна - НЕ УБИЙ
+Николай Кузьменко скажіть це тим, хто нападає
Що- серйозно?
Просрали начало войны стратеги СССР. Думали шапками закидать Вермахт.
Начало войны - это борьба гроссмейстеров своего дела с двоечниками
Перемога, с ног на голову
Сложно да и практически невозможно дать объективную оценку тому времени. У каждого была своя "правда", каждый оценивал, да и оценивает произошедшее со своей "колокольни". Сейчас можно обвинять, восхвалять любую сторону, опять же все зависит от того кто дает оценку произошедшего. У каждого своя правда.
Напустили туману. На те вона й правда, що одна
Сценарист фільму, створеного в часи незалежності, мав би взяти до уваги книги Віктора Суворова про справжнього ініціатора війни - СССР, який готувався до бліц-крігу в Європі і зосередив на кордонах сили для наступу, а не для захисту, чим і пояснюється розгубленість Красної Армії і її погром на початку війни. Гітлер наніс попереджувальний удар. Це не виправдання, а радше стверлження, що обидва "вожді" - Сталін і Гітлер, - як і режими, що вони уособлювали, були потворними і кримінальними по суті. Не знаю, чи вистачить у мене бажання дивитись фільм до кінці, але вже з самонго початку виникає запитання, чи була ця війна для українців "отєчєствєнной." Від цієї "печі" і слідувало б танцювати. Як на часи незалежності, то фільм досить беззубий і віддає такою собі терпимістю. Ну чи не схожа ця терпимість на сьогоднішнє українське суспільство у його ставленні до ворога, який і зовні, і в середині переконує українців бути толерантними. Дотолеруєтесь!
+Briston Knight
Кількість танкових військ СССР, причому швидкісних, передбачених для шосейних шляхів Західної Європи, а не для російського бездоріжжя, у шість разів перевищувала кількість німецьких... - На це справедливо звертає увагу В. Суворов. Сталін готувався до захоплення Західної Європи, до експорту "всесвітньої революції". Захоплення Західної України, Прибалтики і Карелії (східна частина Фінляндії), Східної Польщі були лише прелюдією "тріумфу" марксистсько-лєнінского вчення про світову революцію.
Суворов был предателем, а предателям веры нет и не должно быть.
А на этом языке кто писал кроме тебя и грушевского?
Дуже цікава ваша думка на сьогодні, коли за вікном вже йде другий рік війни. P.s. Фільм ще тільки почала дивитися.
Надо быть совсем идьиотом чтобы обьяснять разгром Советской армии тем что она готовилась наступать а пришлось обороняться :)))) Суворов не историк а фантазер и публицист , писанину которого давно разобрали на молекулы и выбросили на свалку . Ну а то что наступление лучший вид обороны это и дураку очевидно - что тут обсуждать и в чем тут "криминал". Невежда - решение Гитлера напасть на СССР было принято 18 декабря 1940 года (директива 21) - это общеизвестный факт . Сосредоточение немецких войск на границе СССР началось в марте 1941 - тоже общеизвестный факт , советская разведка это зафиксировала и в мае началось ответное сосредоточение советской армии.
УТ - 11 вассап
Смотреть противно.
Чому ж?!
А жрать с лопаты не противно?