Хто кого намагалися винищити. Беремо приклад з книжки Наталі Яковенко «Нарис історії середньовічної та модерної України» (Київ: Критика, 2006) і читаємо: «У жовтні 1654 р. 30-тисячна армія під проводом коронного гетьмана Станіслава Потоцького» Ревери» ввійшла на Брацлавщину (Вінницька та Одеська області) , а татарське військо рушило в напрямі Умані. Початок спустошенню Брацлавщини поклало здобуття невеличкого містечка Буші(нині - Вінницька область), обложеного наприкінці листопада корогвами Стефана Чарнецького. Після того, як більшість оборонців полягла, жінка місцевого сотника Зависного підпалила бочку з порохом і висадила в повітря себе, решту оборонців замку й нападників. Розлючені великими втратами жовніри винищували усіх підряд. Близько 70 уцілілих мешканців заховалися в печері над річкою, відмовляючись здатися, і тоді до схованки була спрямована вода з потоку. Слідом за Бушею, як писав Чернецький, 130 міст і містечок між Дністром і Богом «впали до ніг короля». Наприкінці 1654- 1655рр..десятки тутешніх населених пунктів повністю вилюдніли, бо їхніх жителів було винищено, або їх вивели в ясир татари, або вони розбіглися (зокрема протягом цих місяців лише до Молдови втекло близько 10 тисяч подолян). Один з сучасників походу описує тодішнє запустіння Брацлавщини так: «Міста й села порожні, куди військо не прибуде - людей не застає.» Отакою була польсько-українська дружба і співробітництво у 17-му столітті.
Дякую 💖🤗
Приємна подорож по рідній Україні 💖
Щось я про Кармелюка нічого ніколи не чула, але цікаво про підземелля :)
Хто кого намагалися винищити. Беремо приклад з книжки Наталі Яковенко «Нарис історії середньовічної та модерної України» (Київ: Критика, 2006) і читаємо: «У жовтні 1654 р. 30-тисячна армія під проводом коронного гетьмана Станіслава Потоцького» Ревери» ввійшла на Брацлавщину (Вінницька та Одеська області) , а татарське військо рушило в напрямі Умані. Початок спустошенню Брацлавщини поклало здобуття невеличкого містечка Буші(нині - Вінницька область), обложеного наприкінці листопада корогвами Стефана Чарнецького. Після того, як більшість оборонців полягла, жінка місцевого сотника Зависного підпалила бочку з порохом і висадила в повітря себе, решту оборонців замку й нападників. Розлючені великими втратами жовніри винищували усіх підряд. Близько 70 уцілілих мешканців заховалися в печері над річкою, відмовляючись здатися, і тоді до схованки була спрямована вода з потоку. Слідом за Бушею, як писав Чернецький, 130 міст і містечок між Дністром і Богом «впали до ніг короля». Наприкінці 1654- 1655рр..десятки тутешніх населених пунктів повністю вилюдніли, бо їхніх жителів було винищено, або їх вивели в ясир татари, або вони розбіглися (зокрема протягом цих місяців лише до Молдови втекло близько 10 тисяч подолян). Один з сучасників походу описує тодішнє запустіння Брацлавщини так: «Міста й села порожні, куди військо не прибуде - людей не застає.» Отакою була польсько-українська дружба і співробітництво у 17-му столітті.
Приємна подорож по рідній Україні 💖