Музичний мультфільм РІПКА - дитяча пісня - українська народна казка - З любов'ю до дітей

Підпишіться goo.gl/uY3Q66🌸 і щодня дивіться веселі дитячі пісні та музичні мультфільми українською мовою.
А ось і Ріпка - чудова українська казочка-пісня від ютуб каналу "З любов'ю для дітей". Наші дитячі пісеньки спрямовані на те, щоб навчити малят любити оточуючий світ та радіти життю. Дитяча музика розвиває і стимулює уяву дитини. Дивіться інші українські пісні на ютуб каналі «З любов’ю до дітей».
Дивіться наші нові відео - goo.gl/mseVQ6
Збірки дитячих пісень - goo.gl/ccBGsa
Нові дитячі пісні: goo.gl/v2cJxg
Рекомендуємо також підписатися - goo.gl/AFbmqx
Дякуємо Вам за перегляд, поширення і підписку.
Дякуємо, що Ви з нами!
*****
Ріпка (автор слів: Зоряна Лісевич)
Сіяв улітку дід Андрушко ріпку,
у своїй господі, на своїм городі.
Рости, ріпко, величенька,
круглобока і смачненька.
Будем тебе їсти спечену, у тісті,
і сиру в салаті будем наминати.
Гарну справимо гостину всій нашій родині.
Виросла ріпка дуже-дуже швидко -
велика, боката, дід зібрався рвати.
Ухопив її за чуба, охкав-ехкав, тупав-тупав.
Та засіла ріпка у земельці чіпко.
Не біда, а горе - ані руш нагору.
Сидить міцно, як пеньочок, рватися не хоче.
Кличе Андрушко бабу: «Гей, Марушко,
ану, ходи з хати нашу ріпку рвати!».
Вхопив ріпку дід за чуба,
баба діда за сорочку.
Та засіла ріпка у земельці чіпко.
Не біда, а горе - ані руш нагору.
Сидить міцно, як пеньочок, рватися не хоче.
Кличе Марушка свою доньку Мінку:
«Ходи, Мінко, з хати, нашу ріпку рвати!».
Вхопив ріпку дід за чуба,
баба діда за сорочку,
донька бабу за торочку.
Та засіла ріпка у земельці чіпко.
Не біда, а горе - ані руш нагору.
Сидить міцно, як пеньочок, рватися не хоче.
Крикнула Мінка: «Гей, собачко Хвінко,
ану, гайда з буди, ріпку рвати будем!».
Вхопив ріпку дід за чуба,
баба діда за сорочку,
донька бабу за торочку,
Хвінка Мінку за спідничку.
Та засіла ріпка у земельці чіпко.
Не біда, а горе - ані руш нагору.
Сидить міцно, як пеньочок, рватися не хоче.
Гавкнула Хвінка до киці Варварки:
«Ходи, кицю, з хати, з нами ріпку вати!»
Вхопив ріпку дід за чуба,
баба діда за сорочку,
донька бабу за торочку,
Хвінка Мінку за спідничку,
киця Хвінку та й за лапку.
Та засіла ріпка у земельці чіпко.
Не біда, а горе - ані руш нагору.
Сидить міцно, як пеньочок, рватися не хоче.
Кличе Варварка мишку Сіроманку:
«Ходи, мишко, з хати, з нами ріпку рвати!».
Вхопив ріпку дід за чуба,
баба діда за сорочку,
донька бабу за торочку,
Хвінка Мінку за спідничку,
киця Хвінку та й за лапку,
мишка кицю та й за хвостик.
«Раз-два-три!», - гукнули. Та як потягнули!
Затріщала гичка, бризнула земличка.
З-під землички наша ріпка вистромила личко.
Вистромила личко - очка, носик вушка…
Та й упала наша ріпка на діда Андрушка!
Повалився дід Андрушко
та й на бабу, на Марушку,
Баба - та й на Мінку, Мінка - та й на Хвінку.
А собачка Хвінка - на кицю Варварку.
Ну, а мишка Сіроманка -
хутко шусть у шпарку.