Thank you for posting...this man is such a brilliant performer that I listened to the whole thing even though I've only just started learning Ukrainian and only understood a couple of words here and there. If anyone could post the text I'd be very grateful - but I WILL understand the whole poem one day! 💙💛
Він був листоношею в Амстердамі, Слухав АББу, сидів на трамі, Дивився порно у вихідні. Друзі його, пияки-радикали, говорили: Ми все провтикали, ми, можна сказати, По вуха в лайні. В країні стагнація і мудацтво, Лібералізм і продажне лівацтво, І неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота. Вони говорять: Свобода! Свобода! А піди-но, купи нормальну траву. Але на Сході ще є країна, Вона сьогодні, можливо, єдина, Де сонце свободи не встигло зайти. Де вірять в людину - вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, Давай наведемо культурні мости! Там втіха сходить на кожну хату, Церкви московського патріархату Знімають вроки і славлять джа. Мануфактура та інші крами Там контролюються профспілками, І співом ясніє колгоспна межа! Там п'ють абсент при застудній хворобі, Там демони у жіночій подобі, Сховавши в горлі темну пітьму, Сповнять усяку твою забаганку. Давай, чувак - привези афганку! - Повторювали вони йому. І він ступив на цю дивну трасу, Авіалініями Донбасу, де на сніданок - Лише бухло, мріючи про країну шалену, Вн вилетів за кордони шенгену, Лишивши все, що в нього було. Ступивши на землю в місті Донецьку, З усіх іноземних знаючи грецьку, Котру тут нібито знали всі, Він трапив до рук дивовижній парі - Водій на форді й друг на кумарі, І сяяли зорі у всій красі. Водій сказав: Все нормально, зьома, Давай, почувайся у нас, як вдома, Тут друзі навколо, бачиш і сам. Ти трапив на землю обітовану, Їдьмо в Стаханов, там стільки плану, Що вистачить на весь Амстердам! Був простір вечірньою сутінню скутий, Стояла зима... Починався лютий... І місяць за ними гнався, як птах. Тривожно світилися терикони, На Україну ішли циклони, Й душі тонули в глибоких снігах. На сорок п'ятому кілометрі Вони застигли в злій круговерті, І тьма огорнула їх мулом густим. Водій промовив: Йохан, братішка, По ходу, виходить, усім нам кришка, Молися своїм растаманським святим! Замерзло пальне і стихала мова... Смерть надійшла із портів, з Азова, І демон смутку над ними літав... Випивши дезодорант, щоб зігрітись, Він намагався комусь дозвонитись, Але телефон йому відповідав: На даний момент абонент недоступний... Життя - процес взагалі підступний, Так, ніби тонеш серед ріки... Смерть твоя - невелика втрата, Просто змінюється оператор, Й повільно зникають вхідні дзвінки...
Він був листоношею в Амстердамі, Слухав АББу, сидів на трамі, Дивився порно у вихідні. Друзі його, пияки-радикали, говорили: Ми все провтикали, ми, можна сказати, По вуха в лайні. В країні стагнація і мудацтво, Лібералізм і продажне лівацтво, І неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота. Вони говорять: Свобода! Свобода! А піди-но, купи нормальну траву. Але на Сході ще є країна, Вона сьогодні, можливо, єдина, Де сонце свободи не встигло зайти. Де вірять в людину - вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, Давай наведемо культурні мости! Там втіха сходить на кожну хату, Церкви московського патріархату Знімають вроки і славлять джа. Мануфактура та інші крами Там контролюються профспілками, І співом ясніє колгоспна межа! Там п'ють абсент при застудній хворобі, Там демони у жіночій подобі, Сховавши в горлі темну пітьму, Сповнять усяку твою забаганку. Давай, чувак - привези афганку! - Повторювали вони йому. І він ступив на цю дивну трасу, Авіалініями Донбасу, де на сніданок - Лише бухло, мріючи про країну шалену, Вн вилетів за кордони шенгену, Лишивши все, що в нього було. Ступивши на землю в місті Донецьку, З усіх іноземних знаючи грецьку, Котру тут нібито знали всі, Він трапив до рук дивовижній парі - Водій на форді й друг на кумарі, І сяяли зорі у всій красі. Водій сказав: Все нормально, зьома, Давай, почувайся у нас, як вдома, Тут друзі навколо, бачиш і сам. Ти трапив на землю обітовану, Їдьмо в Стаханов, там стільки плану, Що вистачить на весь Амстердам! Був простір вечірньою сутінню скутий, Стояла зима... Починався лютий... І місяць за ними гнався, як птах. Тривожно світилися терикони, На Україну ішли циклони, Й душі тонули в глибоких снігах. На сорок п'ятому кілометрі Вони застигли в злій круговерті, І тьма огорнула їх мулом густим. Водій промовив: Йохан, братішка, По ходу, виходить, усім нам кришка, Молися своїм растаманським святим! Замерзло пальне і стихала мова... Смерть надійшла із портів, з Азова, І демон смутку над ними літав... Випивши дезодорант, щоб зігрітись, Він намагався комусь дозвонитись, Але телефон йому відповідав: На даний момент абонент недоступний... Життя - процес взагалі підступний, Так, ніби тонеш серед ріки... Смерть твоя - невелика втрата, Просто змінюється оператор, Й повільно зникають вхідні дзвінки...
Thank you for posting...this man is such a brilliant performer that I listened to the whole thing even though I've only just started learning Ukrainian and only understood a couple of words here and there. If anyone could post the text I'd be very grateful - but I WILL understand the whole poem one day! 💙💛
Він був листоношею в Амстердамі,
Слухав АББу, сидів на трамі,
Дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали, говорили:
Ми все провтикали, ми, можна сказати,
По вуха в лайні.
В країні стагнація і мудацтво,
Лібералізм і продажне лівацтво,
І неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять: Свобода! Свобода!
А піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
Вона сьогодні, можливо, єдина,
Де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину - вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
Давай наведемо культурні мости!
Там втіха сходить на кожну хату,
Церкви московського патріархату
Знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
Там контролюються профспілками,
І співом ясніє колгоспна межа!
Там п'ють абсент при застудній хворобі,
Там демони у жіночій подобі,
Сховавши в горлі темну пітьму,
Сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак - привези афганку! -
Повторювали вони йому.
І він ступив на цю дивну трасу,
Авіалініями Донбасу, де на сніданок -
Лише бухло, мріючи про країну шалену,
Вн вилетів за кордони шенгену,
Лишивши все, що в нього було.
Ступивши на землю в місті Донецьку,
З усіх іноземних знаючи грецьку,
Котру тут нібито знали всі,
Він трапив до рук дивовижній парі -
Водій на форді й друг на кумарі,
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: Все нормально, зьома,
Давай, почувайся у нас, як вдома,
Тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану,
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
Що вистачить на весь Амстердам!
Був простір вечірньою сутінню скутий,
Стояла зима... Починався лютий...
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
На Україну ішли циклони,
Й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п'ятому кілометрі
Вони застигли в злій круговерті,
І тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: Йохан, братішка,
По ходу, виходить, усім нам кришка,
Молися своїм растаманським святим!
Замерзло пальне і стихала мова...
Смерть надійшла із портів, з Азова,
І демон смутку над ними літав...
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
Він намагався комусь дозвонитись,
Але телефон йому відповідав:
На даний момент абонент недоступний...
Життя - процес взагалі підступний,
Так, ніби тонеш серед ріки...
Смерть твоя - невелика втрата,
Просто змінюється оператор,
Й повільно зникають вхідні дзвінки...
Він був листоношею в Амстердамі,
Слухав АББу, сидів на трамі,
Дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали, говорили:
Ми все провтикали, ми, можна сказати,
По вуха в лайні.
В країні стагнація і мудацтво,
Лібералізм і продажне лівацтво,
І неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять: Свобода! Свобода!
А піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
Вона сьогодні, можливо, єдина,
Де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину - вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
Давай наведемо культурні мости!
Там втіха сходить на кожну хату,
Церкви московського патріархату
Знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
Там контролюються профспілками,
І співом ясніє колгоспна межа!
Там п'ють абсент при застудній хворобі,
Там демони у жіночій подобі,
Сховавши в горлі темну пітьму,
Сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак - привези афганку! -
Повторювали вони йому.
І він ступив на цю дивну трасу,
Авіалініями Донбасу, де на сніданок -
Лише бухло, мріючи про країну шалену,
Вн вилетів за кордони шенгену,
Лишивши все, що в нього було.
Ступивши на землю в місті Донецьку,
З усіх іноземних знаючи грецьку,
Котру тут нібито знали всі,
Він трапив до рук дивовижній парі -
Водій на форді й друг на кумарі,
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: Все нормально, зьома,
Давай, почувайся у нас, як вдома,
Тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану,
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
Що вистачить на весь Амстердам!
Був простір вечірньою сутінню скутий,
Стояла зима... Починався лютий...
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
На Україну ішли циклони,
Й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п'ятому кілометрі
Вони застигли в злій круговерті,
І тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: Йохан, братішка,
По ходу, виходить, усім нам кришка,
Молися своїм растаманським святим!
Замерзло пальне і стихала мова...
Смерть надійшла із портів, з Азова,
І демон смутку над ними літав...
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
Він намагався комусь дозвонитись,
Але телефон йому відповідав:
На даний момент абонент недоступний...
Життя - процес взагалі підступний,
Так, ніби тонеш серед ріки...
Смерть твоя - невелика втрата,
Просто змінюється оператор,
Й повільно зникають вхідні дзвінки...
Гарно ,👏👏👏
В підручники його біля Шевченка!
Топ
дуже крутий вірш, але Сергій його так паскудно читає, що слухати не можливо. а вірш крутий
Це буквально його вірш.