Я читала американських богів десь 5 років тому і, чесно кажучі, взагалі не пам’ятаю, щоб слов’янські боги там були висвітлені як російські. Вам, звісно, вірю, могла тоді просто не сильно звернути на це увагу, або це мій мозок мене задурив, бо я у себе в голові точно тоді віднесла їх до слов’янських 😅 але сама книга потрапила в мої улюблені і через величезний шмат стародавньої міфології, яка переплітається з сучасністю, і через сам сюжет. Купила нещодавно собі на полички саме це видання американських богів щоб колись перечитати, але тепер якось ніяково 😂 Ніл Гейман, як я розумію, додавав у це видання тексту, тому можеее він колись у майбутньому зробить нове перевидання, де виправить свою помилку. Розумію, що навряд чи, але було би дуже круто, якби це сталося! Дякую за відео)
Дякую за коментар! Зараз "росія" тригерне слово, тож напевно тому я за нього і зачіпилась. А так дійсно класна книга! Видання "розширене", але я навіть не уявляю що можна викинути. Все на своїх місцях 💜.
тішуся, що "Американські боги" сподобалися. дуже люблю український переклад (але не люблю обкладинки 🤭). там же ще є про Анансі окрема книжка і виходило оповідання про Тінь у збірці "Щось крихке" :)
я планую читати книги Стівена Кінга але не знаю з чого почати, що б ви порекомендувала? чи гарна ідея почати з Довгої ходи? Дякую за огляд, гарного дня ❤
Дякую за коментар! Я завжди раджу Мізері, тому що для того, щоб зрозуміти чи автор ваш - її буде достатньо. Також можна взяти будь яку збірку оповідань, "4 сезони" наприклад. Там 4 різноманітні повісті за жанрами. Щодо Довгої ходи. Ця книга трохи відрізняється від усього що є у Кінга. Вона більше про рефлексію, та декілька шарів сенсу. Як книга 10/10, як знайомство з автором - не дуже.
@@Chytulya Ні, не перекладуть. Кінґ наклав заборону на англомовні видання (в Австралії, після заборони, роман ще видавали), але згодом, Він перестав надавати дозвіл і на переклади. Англійською мовою роман є, і продавати його можна (а як інакше? (люди купили й заплатили гроші), а комерційний передрук заборонений). Якщо є бажання, я напишу цитату Стіва, чому Він комерційно заборонив перевидавати роман "Лють"?
@@Chytulya Я переклав, з англійської, уривок есе Кінга "Вогнепальна зброя" (англ. Guns), який стосується цього роману. "В молодості, коли я вчився у старших класах, я написав свій перший роман, тоді названий "Getting It On" (Отримайте це). Я припускаю, що якби він був написаний сьогодні, і певний учитель англійської мови в середній школі побачив його, він квапливо б відправив рукопис до консультанта, і я опинився б у швидкій терапії. Але 1965-го року світ був іншим - у ньому не потрібно було знімати взуття перед посадкою у літак, а на вході у школи не стояли рамки металошукачів. А ще, це був світ, у якому Америка не була у стані війни впродовж дюжини років поспіль. "Getting It On" стосується проблемного хлопчика, на ім’я Чарлі Декер з владним батьком, купою підліткової тривоги та зацикленістю на Теді Джонсі: найпопулярнішому хлопцеві школи. Чарлі бере пістолет до школи, вбиває свого вчителя алгебри та тримає у заручниках свій клас. У ході тривалої облоги відбувається своєрідна психологічна інверсія і поступово клас починає сприймати як лиходія Теда, а не Чарлі. Коли Тед намагається втекти, однокласники ловлять його та "вибивають з нього лайно". Чарлі закінчує свій останній день публічної освіти, намагаючись здійснити те, що іноді називають "блакитним самогубством". ("blue suicide.”). Через десять років, після того, як перші пів дюжини моїх книг стали бестселерами, я переглянув "Geting It On", переписав його і подав своєму видавництву в м’якій обкладинці під псевдонімом Річард Бахман. Він був опублікований під назвою "Rage" (Лють), розійшовся накладом кількох тисяч примірників і зник з поля зору. Принаймні я так думав. Потім, у квітні 1988 року, старшокласник з Сан-Габріеля, штат Каліфорнія, на ім’я Джефф Кокс, увійшов до свого класу англійської мови, заявив, що "міський тероризм - це весело", і тримав своїх однокурсників у заручниках зі штурмовою гвинтівкою .223 корейського виробництва. Він висунув кілька скромних вимог: газовані напої, цигарки, сендвічі та мільйон доларів готівкою. Він зробив кілька пострілів, але в стіни та стелю, а не в дітей. "Не думаю, що я вб'ю когось, - казав він. - Мені здається, я на це не здатний". Один зі студентів повалив його, коли він балакав телефоном, і роззброїв. Коли поліціянти запитали, звідки він узяв цю ідею, він розповів їм історію про викрадення авіалайнера по телевізору. О, і з роману в м’якій обкладинці під назвою "Лють".
Я читала американських богів десь 5 років тому і, чесно кажучі, взагалі не пам’ятаю, щоб слов’янські боги там були висвітлені як російські. Вам, звісно, вірю, могла тоді просто не сильно звернути на це увагу, або це мій мозок мене задурив, бо я у себе в голові точно тоді віднесла їх до слов’янських 😅 але сама книга потрапила в мої улюблені і через величезний шмат стародавньої міфології, яка переплітається з сучасністю, і через сам сюжет. Купила нещодавно собі на полички саме це видання американських богів щоб колись перечитати, але тепер якось ніяково 😂 Ніл Гейман, як я розумію, додавав у це видання тексту, тому можеее він колись у майбутньому зробить нове перевидання, де виправить свою помилку. Розумію, що навряд чи, але було би дуже круто, якби це сталося! Дякую за відео)
Дякую за коментар! Зараз "росія" тригерне слово, тож напевно тому я за нього і зачіпилась. А так дійсно класна книга!
Видання "розширене", але я навіть не уявляю що можна викинути. Все на своїх місцях 💜.
тішуся, що "Американські боги" сподобалися. дуже люблю український переклад (але не люблю обкладинки 🤭). там же ще є про Анансі окрема книжка і виходило оповідання про Тінь у збірці "Щось крихке" :)
Дякую за коментар! В мене вже є Щось крихке, Обережно тригери та Скандинавська міфологія від Ґеймана. Буду продовжувати знайомство з автором!
@@Chytulya доброго читання, з задоволенням послухаю враження від "Щось крихке" ❤
Дякую за Українську подобайка.
По іншому й бути не може 💜
💙💛
Роман "Американські боги" я прочитав. Не покидала думка: чому така хороша ідея не прийшла Кінгу.
я планую читати книги Стівена Кінга але не знаю з чого почати, що б ви порекомендувала?
чи гарна ідея почати з Довгої ходи?
Дякую за огляд, гарного дня ❤
Дякую за коментар!
Я завжди раджу Мізері, тому що для того, щоб зрозуміти чи автор ваш - її буде достатньо.
Також можна взяти будь яку збірку оповідань, "4 сезони" наприклад. Там 4 різноманітні повісті за жанрами.
Щодо Довгої ходи. Ця книга трохи відрізняється від усього що є у Кінга. Вона більше про рефлексію, та декілька шарів сенсу. Як книга 10/10, як знайомство з автором - не дуже.
@@Chytulya дуже вам дякую за пораду ❤
"Довга хода" другий написаний Кінґом роман. Першим був "Лють".
Дякую за коментар! Неймовірно! Лють не читала, сподіваюсь його перекладуть!
Оу, прочитала, що Лють заборонено перекладати та продавати за ініціативою автора. 🤔🤔🤔
@@Chytulya Ні, не перекладуть. Кінґ наклав заборону на англомовні видання (в Австралії, після заборони, роман ще видавали), але згодом, Він перестав надавати дозвіл і на переклади.
Англійською мовою роман є, і продавати його можна (а як інакше? (люди купили й заплатили гроші), а комерційний передрук заборонений).
Якщо є бажання, я напишу цитату Стіва, чому Він комерційно заборонив перевидавати роман "Лють"?
@@андрійгріщенко-н5з я вже знайшла, дякую за турботу 💜.
Завдяки вам я дізналась про цю історію 💜
@@Chytulya Я переклав, з англійської, уривок есе Кінга "Вогнепальна зброя" (англ. Guns), який стосується цього роману.
"В молодості, коли я вчився у старших класах, я написав свій перший роман, тоді названий "Getting It On" (Отримайте це). Я припускаю, що якби він був написаний сьогодні, і певний учитель англійської мови в середній школі побачив його, він квапливо б відправив рукопис до консультанта, і я опинився б у швидкій терапії. Але 1965-го року світ був іншим - у ньому не потрібно було знімати взуття перед посадкою у літак, а на вході у школи не стояли рамки металошукачів. А ще, це був світ, у якому Америка не була у стані війни впродовж дюжини років поспіль.
"Getting It On" стосується проблемного хлопчика, на ім’я Чарлі Декер з владним батьком, купою підліткової тривоги та зацикленістю на Теді Джонсі: найпопулярнішому хлопцеві школи. Чарлі бере пістолет до школи, вбиває свого вчителя алгебри та тримає у заручниках свій клас. У ході тривалої облоги відбувається своєрідна психологічна інверсія і поступово клас починає сприймати як лиходія Теда, а не Чарлі. Коли Тед намагається втекти, однокласники ловлять його та "вибивають з нього лайно". Чарлі закінчує свій останній день публічної освіти, намагаючись здійснити те, що іноді називають "блакитним самогубством". ("blue suicide.”).
Через десять років, після того, як перші пів дюжини моїх книг стали бестселерами, я переглянув "Geting It On", переписав його і подав своєму видавництву в м’якій обкладинці під псевдонімом Річард Бахман. Він був опублікований під назвою "Rage" (Лють), розійшовся накладом кількох тисяч примірників і зник з поля зору. Принаймні я так думав.
Потім, у квітні 1988 року, старшокласник з Сан-Габріеля, штат Каліфорнія, на ім’я Джефф Кокс, увійшов до свого класу англійської мови, заявив, що "міський тероризм - це весело", і тримав своїх однокурсників у заручниках зі штурмовою гвинтівкою .223 корейського виробництва. Він висунув кілька скромних вимог: газовані напої, цигарки, сендвічі та мільйон доларів готівкою. Він зробив кілька пострілів, але в стіни та стелю, а не в дітей. "Не думаю, що я вб'ю когось, - казав він. - Мені здається, я на це не здатний". Один зі студентів повалив його, коли він балакав телефоном, і роззброїв. Коли поліціянти запитали, звідки він узяв цю ідею, він розповів їм історію про викрадення авіалайнера по телевізору. О, і з роману в м’якій обкладинці під назвою "Лють".