Які страшні слова, не залишають ні крихти надії на перемогу і розквіт України. В цих словах образ зруйнованого Бахмуту, Маріуполя, Соледару, Авдіївки та інших міст і сіл України замордованих українців.
На вікні свіча миготіла, Кривді з-за плеча тріпотіла, До правди летіла. Там де рідний край, Де Україну голоду нагай Шмагав до згину Не день, не годину… Вогником свіча повівала. Мати дитинча сповивала, Пісні гомоніла Про гірку біду, недолю голу, Про чужу орду криваву-чорну, Бодай скам’яніла. На вікні свіча догасала. Мати дитинча колисала Не в колисці, ні, Не в колисці, але у труні. Мертві по ровах, їх мільйони. По німих церквах (поміж них в церквах) Стогнуть дзвони. Хто ж то Україні, Боже, Нині допоможе?! На вікні свічі не задути. Скарги і плачі досі чути - Усе люди тямлять. Досі жаль до сліз, Тих що не в пору Їх потяг укіс Голодомору, То ж вічна їм пам’ять.
Викладіть текст будьласочка! На вікні свіча миготіла, Кривді з-за плеча тріпотіла, До правди летіла. Там де рідний край, Де Україну голоду нагай Шмагав до згину Не день, не годину… Вогником свіча повівала. Мати дитинча сповивала, Пісні гомоніла Про гірку біду, недолю голу, Про чужу орду криваву-чорну, Бодай скам’яніла. На вікні свіча догасала. Мати дитинча колисала Не в колисці, ні, Не в колисці, але у труні. Мертві по ровах, їх мільйони. По німих церквах (поміж них в церквах) Стогнуть дзвони. Хто ж то Україні, Боже, Нині допоможе?! На вікні свічі не задути. Скарги і плачі досі чути - Усе люди тямлять. Досі жаль до сліз, Тих що не в пору Їх потяг укіс Голодомору, То ж вічна їм пам’ять.
На вікні свіча, миготіла Криві з-за плеча тріпотіла До правди летіла Там, де рідний край, де Україну Голодуха начай до згину Не день, не годину Вогники свіча, повивала Мати дитинча, сповивала Пісні гомоніла Про гірку біду, недолю голу Про чужу орду кривавочолу Бодай скам'яніла На вікні свіча, догасала Мати дитинча, колисала Не в колисці, не в колисці, але у труні Мертві у ровах, їх мільйони По німих церквах, согнуть дзвони Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе? На вікні свічі, не задути Скарги і плачі, досі чути Люди усе тямлять Досі жаль до сліз тих, хто не в пору Їх потяв укіс Голодомору Тож вічна їм пам'ять На вікні свіча, миготіла.
Колискова Полякової незрівнянна. Надзвичайно болісна та актуальна. У саме серце. У цієї ж виконавиці частину слів так і не змогла розібрати. Ніби про Україну, але що й до чого...
Чи є ще на планеті край де одна біда переходить в іншу?чи є ще держава яку б оттак вибивали виморювали випалювали а люди б виборювали право просто жити!? І таку землю Бог благословляє талановитими людьми .
Щемно! Браво !
Які страшні слова, не залишають ні крихти надії на перемогу і розквіт України. В цих словах образ зруйнованого Бахмуту, Маріуполя, Соледару, Авдіївки та інших міст і сіл України замордованих українців.
Розривається душа від цієї мелодії, її величі.Слава Україні!!!
Слава Богу! Слава Україні!Героям Слава! Велика шана митцям культури. Вічна пам'ять спочилим невинноубієнним
від голодоморів воєн переслідувань
Під оркестр духових інструментів це звучить особливо вишукано... Це щось... Дякую!
На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину…
Вогником свіча повівала.
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду криваву-чорну,
Бодай скам’яніла.
На вікні свіча догасала.
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні.
Мертві по ровах, їх мільйони.
По німих церквах (поміж них в церквах)
Стогнуть дзвони.
Хто ж то Україні, Боже,
Нині допоможе?!
На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути -
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс Голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.
Дякую!!!
Неймовірно гарно
Супер !!! Виконання на вищому рівні
Чудово. Вітаю з ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОТІ
Супер! Прекрасно!
Браво!
Викладіть текст будьласочка!
На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла.
Там де рідний край,
Де Україну голоду нагай
Шмагав до згину
Не день, не годину…
Вогником свіча повівала.
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду криваву-чорну,
Бодай скам’яніла.
На вікні свіча догасала.
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні.
Мертві по ровах, їх мільйони.
По німих церквах (поміж них в церквах)
Стогнуть дзвони.
Хто ж то Україні, Боже,
Нині допоможе?!
На вікні свічі не задути.
Скарги і плачі досі чути -
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз,
Тих що не в пору
Їх потяг укіс Голодомору,
То ж вічна їм пам’ять.
Світла пам'ять Мирославу Скорику!
Гарно! Чому не має тексту? Шкода
Сльози неньки України!!!!!
Дайте текст, будь ласка.
Підтримую, треба текст, складно розібрати
На вікні свіча, миготіла
Криві з-за плеча тріпотіла
До правди летіла
Там, де рідний край, де Україну
Голодуха начай до згину
Не день, не годину
Вогники свіча, повивала
Мати дитинча, сповивала
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу
Про чужу орду кривавочолу
Бодай скам'яніла
На вікні свіча, догасала
Мати дитинча, колисала
Не в колисці, не в колисці, але у труні
Мертві у ровах, їх мільйони
По німих церквах, согнуть дзвони
Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?
На вікні свічі, не задути
Скарги і плачі, досі чути
Люди усе тямлять
Досі жаль до сліз тих, хто не в пору
Їх потяв укіс Голодомору
Тож вічна їм пам'ять
На вікні свіча, миготіла.
@@user-mx5pk6du7z дякую
@@user-mx5pk6du7z😢
''... чуЄеш - грім гуркоче''
.. можливо хтось підкаже, як знайти версію пісні з цими словами... ??
Буду дуже вдячна
Колискова Полякової незрівнянна. Надзвичайно болісна та актуальна. У саме серце. У цієї ж виконавиці частину слів так і не змогла розібрати. Ніби про Україну, але що й до чого...
Чи є ще на планеті край де одна біда переходить в іншу?чи є ще держава яку б оттак вибивали виморювали
випалювали а люди б виборювали право просто жити!? І таку землю Бог благословляє талановитими людьми .
Ни одного слова не разобрать.
Испортили шедевр !
Шедеври испортить невозможно!