Українські обряди прощання | Похоронні забобони | Поховання слов'ян
Вставка
- Опубліковано 8 чер 2024
- У цьому відео ми відкриваємо для вассвіт українських похоронних обрядів, де кожен ритуал і символ має глибоке значення, відображаючи багату культурну спадщину та духовність українського народу. Ми розповімо як давні традиції зберігаються та адаптуються у сучасному світі, від таємничих ритуалів трипільців, скіфів та слов'ян до сучасних християнських обрядів та поховальних забобонів.
Як маєте бажання та можливість, то підтримати гривнею можна ту:
Моно:
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/A1K9zxbU4T
💳Номер картки банки
5375 4112 1597 8706
Картка: 4441 1144 5124 7066
PayPal: shapovalanton@gmail.com
Купити каву: www.buymeacoffee.com/shapovalanc
Дякую😊😊
В створенні відео прийняли участь:
- голос каналу - / @_insomniaua (канал "Безсоння") @_insomniaua
Посилання на відео про гітариста Panterа:
• Трагедія на сцені | Да...
Телеграм: t.me/clioslover
Відправляючись у подорож через Україну, ми відчуваємо, як щирість і тепло української душі відбиваються у кожному прощальному обряді, від простих сільських поховань до міських церемоній. Відео показує, як кожен куточок України має свої унікальні обряди, які несуть у собі віковічну мудрість і пам'ять про предків.
Однак наша подорож не обмежується лише Україною. Ми також кидаємо погляд за її межі, аби показати, як українські традиції перегукуються з поховальними обрядами інших народів світу, створюючи універсальний діалог культур через сприйняття смерті та вшанування пам'яті про померлих. Я розповім вам про похоронні ритуали з усіх куточків світу, від ізольованих племен Амазонії, високих гір Тибету з їхніми небесними похоронами до містичного кремаційного міста Варанасі на берегах Гангу в Індії
Це відео - це не просто огляд обрядів, це занурення у спадщину, яка об'єднує покоління українців, підкреслюючи значення традицій і ритуалів у підтримці національної ідентичності та культурної пам'яті
0:00 Філософія смерті
1:57 Світові похоронні традиції
2:52 Тибет: "небесні похорони"
3:06 Зороастризм: "Вежі мовчання"
3:38 Індія та кремація/Варанасі
4:28 Похоронні традиції Яномамі, Японії, Філіпін
5:52 Похоронні обряди
6:18 Трипільска культура
7:01 Скіфські кургани
9:05 Язичницькі обряди слов'ян
13:23 Минуле та сучасність
15:28 Похоронні забобони
Джерела або вчимось читити (останнє для злих коментаторів):
1. Україна має древні традиції поховання воїнів. Як це було і як впливає на вшанування полеглих сьогодні www.platfor.ma/topic/ukrayina...
2. І. Д. Потєхіна, Т. І. Слободян: Трипільські кремаційні поховання на території України: перша антропологічна експертиза
3. Звичаї гідного прощання: народні поховальні традиції www.verbum.com.ua/03/2020/dea...
4 Георгій Кожолянко: Язичницький і християнський характер
поховальних обрядів українців
5. Мисько Ю. Поховальний обряд у контексті світогляду східних
слов’ян (за матеріалами могильників VІІІ-Х ст. Дніпровського Правобережжя)
6. Biegeleisen H. U kolebki. Przed ołtarzem. Nad mogiłą.- Lwów, 1929.
7. Гузій Р. Похоронні звичаї та обряди
Я медик. Бачила смертей більше, ніж хтось море. Дві клінічні смерті, але ж живу. Я доживу і побачу, як горить моцква...
Заради цього варто жити❤
Кльово)
Так моцква ж не горить((((
@@user-vt6kj1qf8n хах,горить горить,то воно не тоне😁
Так i буде
Коли наша бабуся помирала, то віддала нам цілий зошит зі «сценарієм» поховання, списком гостей і потрібними стравами на обідах, бо знала що ми як городські щось та забудемо)
В неї було все готове, одяг, всі рушнички на подарунок підписані (і щороку вона перебирала їх, додавала тих хто народився і викреслювала зі списку померлих), і навіть з подругою вона завчасно домовилась про пісню яку вона співатиме їй на кладовищі. В труну поклали (доволі по-язичницьки) перелік речей які вона забажала мати на тім світі: паличку, окуляри, сумочку з усіма потрібними гребінцями, парфумами та помадою.
Сподіваюсь я своїм нащадкам так само підготую все, бо якщо чесно - це було дуже макабрично, але і доречно. Одразу після смерті, хоч яка б людина була стара, ти мало здатен слідкувати за дотриманням обрядів, бо ти весь у сумних відчуттях і фокус тримати тяжко. Але у той же час, якщо є така «інструкція» і предмети з якими ти повинен щось робити, то це заспокоює, дає час змиритись і усвідомити, що людини з нами більше немає. Такий собі останній квест. І хоч мертвому вже наче й все одно, для живих відчуття того що ви все зробили «правильно» може бути дуже важливим.
Дякую за таку особисту історію. Треба й собі списочок написати
Ваша бабуся просто молодець. Так немало людей роблять, але прямо список і рушники підписані - то потужно! Гарного їй потойбіччя!)
Мене більше вразила сумочка з гребінцями, парфумами та помадою. Вочевидь, бабуся грунтовно збиралась в останню подорож
Я дружину теж проінструктув: все що можна - на донорські органи, решту спалити, попіл розвіяти, далі - на твій розсуд.
Шикардос. Сідаю за написання сценарію
Я з півночі Сумської області, в дитинстві в селі у бабусі також бувала на похоронах. Дивуюсь, як я у 5-6 років все спокійно сприймала і навіть з цікавістю спостерігала за процесом. От дещо з традицій, які я запам'ятала:
-завішували дзеркала;
-люди, які приходили на поховання не вітались, можна було привітатись лише кивком голови
-обмивати і одягати людину після смерті кликали когось з знайомих чи сусідів. Кровним родичам це заборонкно було робити. Опісля цим людям щось дарували: шмат тканини, хустки, рушники.
-якщо покійник помирав з розплющеними очима, на них клали монети. Вважалось, що це дуже понаний знак.
-Виносили покійника вперед ногами і слідкували, щоб хтось з людей не вийшов з хати поперед гробу.
-По дорозі на кладовище розкидували гілки сосни чи ялини. Заборонено було підіймати ці гілки.
- Заборонялось дивитись на похоронну процесію з вікна.
-Як вже винесли покійника, хтось залишався в домі і добре вимивав підлогу. Зазвичай це були не кровні родичі.
- На поминках опісля поховання їли лише ложками. Із традиційних страв що зазвичай були: борщ, пиріжки, мед. Загалом, як я пам'ятаю, то готували багато, часто допомагали в цій справі найближчі сусіди.
-на наступний день після поховання родина йшла на кладовище віднести померлому "снідать". Це їжа, часто те, що залишилось с поминок, але обов'язково загорнута в хустку чи скатертину. Це все розкадали на могилі, хустку тричі підіймали догори. Це називалось "підіймати дух".
Отаке от.
Дуже цікаво. Дякую
Такі самі традиції у Луганську, зараз не знаю а раніше саме так, з ранку несли сніданок на могилу і всі їли, сніданок з родичами. А у Ірландії всі родичі сидять три доби у будинку їдять і випивають, замовляють їжу, жартують, розмовляють біля труни, це католицька частина так робить.
На Київщині так само, дякую за розгорнутий коментар
В Дніпровських селах те ж саме) дякую що нагадали, і справді все було так.
У Вінницькій області все точно так само)
У мене багато історій про похорони, бо до них була залучена з дитинства. Жила в селі на Хмельниччині. Мала бабусю-бабтистку,багато старих сусіді і т.д. У тому селі покійника везли на «колгоспній»вантажівці, перед нею ішла процесія з вінками і віком, позаду ішли ті, хто нічого не ніс.Вінки несли діти чи жінки.Ото я була носильщиком вінків.Через бабу мене кликали і я з бабою чи батьками так не з декілька десятків похоронів відбула. Це не стало для мене моральною травмою.
А от був і тяжкий момент, коли у мене «на руках» померла інша моя баба.І нікого поруч не було.Мені було 20 і я стійко це пройшла. Баба вночі померла, я з сусідською бабою її гарно помила і нарядила, то поки всі родичі приїхали після обіду у мене пів підготовки до похорону було організовано. Сама в шоці,як то пережила.
Смерть старих переношу нормально, а от смерть молодих, воїнів, тих хто загинув-це для мене великий шок. Досі не можу відпустити дорогих мені…і як дожити до кінця війни? Це дуже боляче.
Дякую за таке широке доповнення до відео
Дякую, що поділились.
Аналогічно, до смерті людей похилого віку ставлюсь спокійно, а от до смерті молодих людей - дуже важко.. особливо вразило смерть і похорони однокласника, і це було дуже давно.
@@roksolanavasunnik8839 в мене вже 2 однокласника поховано. Один загинув на початку війни від ракети під Львовом, інший-спився. Перший похорон, який був страшний для мене: мені було 14, після клубу 3-є пʼяних молодих людей сіли на мотоцикл і врізалися на ньому в стовп.2-є загинуло. Одного з них я знала дуже добре, хоч він був старший на 5 р., але ж то село, школа маленька. Я бачила його в клубі ввечері. Хороший хлопець був. То ті похорони вразили. А ще з того самого класу хлопець втопився в свій випускний, бо з бідної сім’ї, не мав навіть що одягти на свято. То теж був шок…І те, що розбило мені серце-третя смерть з їх класу, моє перше нерозділене кохання-загинув в автокатастрофі 😭 Я не змогла на похорон приїхати, але добре, що не була, мене б відкачували б. Такий він хороший був. Сімʼя, доця і вагітна на той момент жінка…
@@clioslover це моя тема. На першому курсі писала реферат з філософії про смерть. Викладач з мене сміявся. У мене ще й бувають віщі сни перед чиєюсь смертю. Хоч я не схильна до магічного мислення, але що є, то є.
@@user-ld9mr7th6eнадіюсь вам не снитись😅
А як прийде, браття, костомаха
А як прийле браття, із косой
Я скажу їй:
- Будь здлрова, сваха.
Випий, люба кумцю ізо мной.
❤
Живим з цього життя ніхто не піде, тому насолоджуйтесь життям)
І це правильно
@@clioslover можу доповнити щодо традицій але це скоріш церковні ніж Слобожанщини. В труну треба покласти 40 монет, гарних та блискучих щоб душа могла заплатити за те що її возитимуть для ходіння по землі 40 днів після смерті. Бажанно віддати одяг померлого до 40 дня щоб душа легко пішла. Коли прийшли "будити" не плакати та поважно ставитися до тварин, які підходять бо то душа привітатися прийшла. Родичам треба роздати солодке кожному хто був присутній.
Життя шкідлива річ, від нього помирають 😏
@@SoulReaver_UA це не найбільш шкідлива річ у цьому світі
Дякую за відео. Дуже тяжка тема зараз. Але потрібна.
Чула, що для тих, хто не вийшов з Іловайска, є особливий символ - соняхи... Тепер завжди згадую друга, що там залишився, коли бачу жовто-чорні голівки..
Дякую за цікавий коментар, хоч і важкий
😢😢😢
Старі люди кажуть що потрібно боятись живих, а не мертвих. А такі відео мені здається треба бачити і говорити про це. Тому що ми починаємо забувати свої традиції. І потрібно знати щоб не бути дурнем в інших країнах.
Слава Україні слава ЗСУ
Дякую. Героям Слава🇺🇦
Приколи про крокус то є файно😂
😂😅😅😅
А я одразу й не зрозуміла. А тоді як зрозуміла!!!....😂
А я і не зрозумів, поки ваш комент не побачив))))
Щось знає той хлопець, дякую за творчість, хай квітне український ютубчик!!
Дякую😊
Мені байдуже, наскільки довгим буде моє життя, але скільки належить - хотілося б почуватися повною сил і здоровою😅 Ну і бажано після мами, їй і так дісталося.
В мене органи в чудовому стані, треба подбати, щоб вони дісталися гарним людям, якщо не дотягну до старості, бо буває всяке. Але головна підготовка - це прийняти завчасно Ісуса Христа як Господа і Спасителя. Я це зробила 1999 року і ні разу не пошкодувала.
Дуже цікавилася процесом розкладу людського тіла. Припускаю, що неспроста, а тому, що тоді перенесли офіс у напівпідвальне приміщення, та ще й взимку. Тепер працюю дистанційно і дуже радію життю!🎉
Мої улюблені квіти цієї весни - крокуси
😅😅😅
Я під час похоронів віддаю перевагу святкуванню, а не трауру! Особливо якщо це доросла/літня людина! Треба радіти що людина прожила це життя, мала емоції (хоч позитивні зоч негативні), яка мала досвід, друзів, кохання і т.д.:) я буду радіти на похованні моїх близьких і хочу щоб близькі раділи під час мого❤
🖤
А нам казали що дзеркала треба завішувати бо душа мооже себе побачити, перелякатися і лишитися на завжди в цьому дзеркалі так і не отримавши спокій
Дякую. Трактувань багацько. Дякую за доповнення
В мене теж так робили
Саме правильне ставлення, що смерті нема, а якщо вона є то тебе вже нема. Ніхто з нас зі смертю не гратиме в шахи, як лицар з фільму Бергмана. Ми навіть не пересічемось. Сенс боятись? Мертвим треба заздрити, вони пізнали головний секрет життя)
Геніально😅
Дякую, я старався. Не можу лише згадати в кого фрази вкрав.))@@clioslover
Той хто пізнав секрет життя мав стати безсмертним а не мертвим
Логічно, але в якій формі ці тіла так собі...@@darkknight7374
@@darkknight7374це лише в тому випадку якщо ви вважаєте що смерть це кінець а не початок існування в іншій формі, врешті решт, допоки ми не помремо, не знатимемо що після, скільки б палко не дискутували на цю тему
Клас! А похорони на болотах нехай і далі продовжуються мовчки...🎉🎉🎉😊
Переїхала на Буковину з Одеси у дорослому віці, і була в шоці від того скільки тут обрядовості та традицій! Зокрема і з приводу похоронів.
Найбільше мене дивує традиція кожному з присутніх на поховвнні давати помани - пакетик з великим калачем, до нього цукерки з печивом та обов'язково рушник. Тобто, якщо в селі прийде на похорон 200 людей, то треба 200 калачів і 200 рушників! Уявіть, і так похорони такі дорогі, а тут ще й такі витрати... Але така традиція... Тут взагалі калачі роздають на багато визначних подій)
А ще лишилась традиція з перехрестями та вінками - похоронна процесія рухається по проїзній частині, і на кожному перехресті/біля хрестів зупиняється. В цей час хор співає молитви, а родичі підходять до священника
Прийшла до висновку - що велика кількість поминальних традицій та обрядів потрібна для того, щоб відволікти клопотами усіх рідних від поганих думок. Бо стільки всього треба зробити та встигнути!
Дякую, що поділились. А висновок Ваш
доволі логічний
На Вінничині теж така традиція з калачами
Доречі, заклопотати - дійсно хороша ідея 🤔коли померла бабця, вперше була рада біганині за різними папірцями
В нас теж пакунки роздають. Тільки ніяк не називають. Там хліб має бути якийся. То купують пиріжки чи булочки. І тканина - рушничок, хустинка. І цукерки - на додачу.
А ось хоронили друга, то в пакуночку дружина клала цукерки та власноруч зроблену іграшку (вона майстриня іграшок) - камуфляжний бойовий котик із побажанням.
Херсонська обл., м.Олешки - такі ж традиції. Були. Ще пару років тому 😢
Дякую за сюжет!
Аж прийде мій час- бажаю бути спаленою( кремація)- і розвіяти по вітрі з гори! Навіть рідним то сказала і час від часу нагадую, мама спочатку була шокована, зараз вже спокійно сприймає! Їй пообіцяли пам'ятник найліпший на кладовищі 😂
😅😅😅
Мені б хотілося щоб цей випуск побачило якомога більше людей, але не зараз.
На жаль, смерті так багато навколо, що дійсно хочеться про неї не чути і не бачити.
Розумію, але це реальність. Дякую
Ліки від п'янства😮😮😮 дуже оригінальні
Ховаючи тата, сказала промову. Ввімкнула з джібіельки туш (люди стрепенулися). Обійми родичів дуже важливі. Квіти живі приносила (червоні гвоздики). Зараз прощаються, торкаючись труни (раніше обов'язково цілували лоба). Дуже добре, що в моєму місті є кремація (Київ). Нічого не перевертала і не завішувала. Але пережити горе треба: шкодую, що не поревла, бо заробила багаторічну депресію і кошмарно сильно схудла.
Дуже цікаве відео, дякую))
Мене не так давно навістила думка, що Вій у Гоголя коли просив підняти йому віки, мав на увазі не відкрити очі, а зняти кришку труни-віко!
Хммм цікаво. Цілком можливо. Дякую
Я теж про віко домовини думав)
Про крокуси прикольно)
Дякую😅
Дякую, як завше дивилася на одному диханні, від ваших розповідей неможливо відірватися. Окрема подяка пану Диктору, в нього з'явився гумор, це дуже тішить, бо Безсоння до гумору не дуже підходить.
Цьом вас усіх!
Дякуємо Вам🖤🖤🖤🖤🖤🖤🖤🖤🖤😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘💜
О, нарешті дочекалась! Вчора весь день моніторила, коли вже буде. Дуже життєва тема, бо смерть - це частина життя
Гарного перегляду🖤
Дякую коханцю Кліо за цікаві теми етеру!
🖤🖤🖤
Дякую! Останні слова від ведучого - як основна думка!
Було цікаво.Про деякі обряди навіть не чула.
У нас все досить стандартно,якщо можна так сказати.Померлого відспівати вдома;відкриті ворота;завішані дзеркала;снідання; третій день;дев'ять днів ;сорок днів;поминальний понеділок; річниці та панахиди.Ще ми стараємося відвідувати на свята: НР,день народження, Різдво. Хоча,кажуть так не можна.
Окрема подяка за мовчання від Темуджина.
Це просто неймовірно❤На одному диханні,дуже гарна й цікава робота
Дякую величезне😘🥰
Цікаво дуже.дякую автору за Український якісний контент
🤍🤍🤍
Класний випуск! Як завжди концентровано і з гумором. Нещодавно бачила більш розлоге розкриття теми на "Пороблено" про позичання труни, мертву воду і таке інше. Шо поробиш, якщо тема дійсно, нажаль, актуальна. Але ваш контент безумовно унікальний і неповторний. Дякую)
Дякую
Подяка й низький уклін. Таємниче й достобіса пізнавально. Ще й гірко до того ж. Дивина: у коментах земляків з Хмельниччини - хоч греблю гати, а традиції дехто згадує - ніби вони зі стародавньої Греції))) Віковічний парадокс: повага й шана до померлих родичів і предків, і при цьому непереборний страх перед мерцями. І справжній жах - ховати в землю те, що тільки-но було коханим і живим((
Можливо для когось важко про це писати. Дякую Вам😊
Ховаємо ми в землю вже,на жаль, пусту оболонку.😢
Дякую за дуже цікавий матеріал. Смерть це завжди пізнавально!
🖤
Є вірування, пов'язане з запалюванням вдома першої свічки на Великдень після церковної служби. Якщо свічка затухне, то в сім'ї того, хто запалював свічку, протягом року помре родич. Минулого року моя мама запалювала свічку. Свічка затріщала і затухла. Мама подумала що через вологість, бо минулорічного Великодня був дощ. Але ні, в той же день помер мамин рідний брат.
Смерть - це не кінець, це лише початок, так говориться в книзі Мертвих. Я нещодавно втратила дуже близьку мені людину, і мені невимовно важко. Я знаю, зараз іде війна в Україні і дуже багато людей переживають втрату близьких, коханих і це важко... важко навчитися потім жити з цим. Але, знаєте, справа в тому, що людина так влаштована, що ми сприймаємо людей і близьких і незнайомих, і себе зокрема у цьому вимирі щерез призму матеріального, тобто для нашого сприйняття існує те, що ми можемо бачити, торкатися, ну так людина влаштована і це нормально. Але люди, наші улюблені тваринки, взагалі всі матеріальні істоти на нашій планеті - це не тільки фізичне тіло тобто - товсте тіло - Стхула шаріра, - це форма, в якій людина їсть, дихає і рухається, спілкується. Воно є лише інструментом. Товсте тіло відповідає за контакт людини з зовнішнім світом і складається з п'яти елементів, які людина отримує при народженні та втрачає при смерті (ефір, повітря, вогонь, вода, земля). Але це не є власне людина. Це просто коробка, коробка для процесора, хоча нам вона так подобається при житті, бо ми перше що бачимо це тіло, тому нам так важко втрачати тіло близкої людини, ми довго сумуємо, плачемо. Але ця коробка - це ще не людина власне. Власне - людина це вже скоріше так зване тонке тіло або Сукшма шаріра (sūkṣma-śarīra IAST). Воно є тілом розуму і життєвої енергії, які підтримують фізичне тіло і роблять його живим. Воно не піддається фізичному руйнуванню, як може хруйнуватися фізичне тіло. Взагалі, якщо так подумати, то власне Смерті не існує. Після смерті залишається великий спектр тонких тіл людини, які продовжують існуванння в іншому вимирі, тому що людина - багатомірна істоота. Наше фізичне тіло робить нас трьохмірними, а от Тонке тіло - Сукшма шаріра дає нам багатомірність, принаймі 6 основних вимирів: перших три ми знаємо - це фізичний простір, четверте - це час, п"яте - це світло (вимірюється у квантах) і шостий - улюблений вимір усіх творчих особистостей - уява. Все, що створене нашою уявою, може існувати ще десь у Всесвіті. Так що, життя з фізичною смертю оболонки не закінчується, фактично - тонке тіло з його багатомірностями - безсмертне. Але, чому ми плачемо, ми не можемо здебільшого бачити фізично це тонке тіло нашої улюбленої людини, чи нашої улюбленої тваринки, можна сказати, що ми рефлексуємо...Тому так ось... важко. Але, якщо подумати, наші улюблені люди в іншому вимирі всі живі та здорові, вони можуть переміщуватися у різних вимірах і одночасно бувати і в нашому вимирі. Я думаю, це квантова енергія. Тому що мозок людини, за останніми дослідженнями, здатний генерувати квантову енергію. Тому, для всіх, хто сьогодні страждає від втрати улюблених, близьких людей, як би це не виглядало, не сумуйте, Смерті взагалі-то не існує. Просто тіло перестало працювати... а Душа - безсмертна. І ще хочу добавити, але є виключення для неприкаяних душ, вони дійно помирають, якщо не знайдуть покою, це стосується маньяків, диктаторів, просто вбивць, а особливо останнього сьогодні - путіна. Він не зможе знайти спокою, він помре повністю. Саме така смерть сама страшна, бо вона продовжується вічно, вічні муки смертні... Дякую Вам за такий гарний ролік і за Вашу роботу.
Як контактувати із померлим. От коли я зможу це зробити, тоді заспокоюся. А так - мені боляче і страшно,бо я не знаю, де людина після смерті і що з нею, чи вона не розсіялася, не щезла, чи здатна вона далі бути собою. Просто бути собою.
:(
Мені теж сумно. В мене період втрат затягнувся, з поч. 2021, а потім війна... Ось нещодавно загинув друг. Тож... Так, я сумую і переживаю.
Моя бабуся збирала собі і дідові на похорон по 40 копійок по 1 коп., щоб поклали у труну.
Це мало послугувати платою святому Петру, який повинен був пропустити через браму. Бабусі восени виповнилося 85, а дідуся вже скоро 12 р., як нема. Той гаманець із копійками йому таки поклали в домовину.
Я раніше скептично відносилася до подібних традицій. Тим більше, що знала, звідки більшість з них походить. Але з часом зрозуміла, що так передається унікальність народу. Це те, що відрізняє нас від інших. І, зрештою, ритуальність - це невід'ємна частина людського життя.
Дякую за цікаве доповнення з життя🔥
@@clioslover дякую за цікаве відео 🤍😌
@Tata_G 🤍🤍🤍
Це дурниця,я від одних людей чула,що їх родичі все життя збирали своє волосся і нігті,щоб їм то в могилу поклали😮😮😮.Навіщо?!!
Ну нарешті я дождалась. Стільки сиділа, ждала, но все-таки є .))
Очікування було того варте 😊
хоч і весело, та дуже поверхневе бачення похоронних обрядів )
Дякую)
Нініні! Речі з покійника, бінти з ніг та рук особливо, перед опусканням в яму ділили у мене на очах присутні. Казали, що лікує всі хвороби. І куча записок до померлих родичів, щоб небіжчик передав із рук в руки. Це ж Київ)
😅😅 в кожного свої обряди
Чи забобони)
Ого, нічосі. В нас всякі бинти і шворки, і навіть рушники, якими труну в могилу опускають, в могилу кладуть - щоб усякі розумники не врочили потім. Забирають лише реманент копати могилу.
Теж так,все в яму,бинти розвязати і під покійника,шоб хто шо не зробив
Треба взяти мотузок, котрим ноги зв'язували, тоді всі починання вдаватимуться
Дуже багацько похоронів було за останні декілька років. Не хотілося б цього знати, але куди дінешся.
Традиції будуть з Чернігівщини та Черкащини.
- Завішувати дзеркала обов'язково.
- Треба зупиняти годинники. (не пам'ятаю чого, хоча, можливо, я щось наплутала).
- обід їдять ложками.
- під час обіду ніхто не встає.
- на Чернігівщини співають обрядові пісні під час обіду, та згадують небіжчика просячи за того випити, на Черкащині, за бажанням, але більше у тиші проходило.
- не можна іти вперед труни.
- Не можна залишатися на кладовищі коли загортають яму.
- Копають яму та загортають тільки сторонні люди - ніхто з рідні.
- Після обіду обов'язково треба роздати подояння (я не знаю як правильно підібрати слово, пробачте), це пакунок з цукерками, печивом, який просять прийняти як подяку за те що прийшли і сказати, коли береш пакунок - "Хай Бог приймає".
- з пустими руками на похорон не приходять, зазвичай несуть гроші, або квіти, хто що може.
- Якшо хтось з людей встав з-за стола, то зазвичай обід завершують (Чернігівщина). Зазвичай це відноситься не до родичів, тому що багато хто займається організацією, тому їм можна вставати.
- Ті хто несли хреста та труну - їх зазвичай перев'язують рушниками чи хустками, дають хліб чи вино.
- Наскільки знаю, у труну не можна класти, фото з живими людьми, телефони, номери, тому що це ніби як може потягнути за собою.
- Після того як процесія покидає подвір'я, обов'язково треба закрити ворота, щоб більше з них нікого не виносили.
- воду з померлого виливають там де ніхто не ходить, краще на кладовище десь у кущі.
- не можна гнати собак чи котів чи навіть комах, які в той день забріли до подвір'я, бо можна обідити чиюсь душечку (Черкащина).
- на ранок завжди несуть снідати.
- батюшці дають вино, рушник та хліб.
- із страв: коливо, налисники, парові булочки з ягодами (Чернігівщина), холодне, кисіль на завершення обіду. інші страви ситуативні та залежать від бюджету та замовлення у кафе чи кухаря.
- часто на Черкащині, сильно старші люди самі собі збирають посмертне. Це одяг, рушники, хустинки,все-все, що потім використовують при похороні.
Якось так. Більше згадати нічого не можу.
Дякую вам за випуск, сумно та цікаво.
Дякую за те, що поділились.
Тернопільщина (Заліщики)
Хмельниччина (Білогір'я)
Донеччина (Краматорськ)
Скрізь досі роблять перший поминальний обід в день похорону. В якійсь мірі, це - дикість. Бо рідні, замість сидіти з померлим, крутять голубці.., але якщо вдуматися, то це дуже гарно перемикає з горя на організаційні клопоти і психологічно розвантажує.
(Якшо-шо, я не психолог, просто так відчувала)
Дякую. Можливо й дійсно відволікає трішки
В нас звичай,що навпаки рідним- рідним не можна цього робити.Роблять дальні родичі і сусіди",але зараз вже люди зазвичай замовляють поминки у кафе.
Відключаємося з нудної пари, щоб послухати цікавішу тему 👍🏼
Ви колегам киньте посилання😊😂😅
@@clioslover обов'язково.
Краще вчити історію так, ніж за застарілими лекціями в уні 😅
Викладачу скинути теж варто😂
@@2003DSk😅😅😅
Привіт привіт) Ізяслав на зв'язку💪 до речі булоб цікаво почути про Черняхівську культуру і Вельбарську💪 думаю людям буде цікаво) багато про це читав і знаходив)
Привіт, Ізяслав. Візьму до уваги. Дякую🙂
На рівненщині ми фарбуємо хрести в блакитний
Дякую
Дякую за відео. Вічна тема, яка нікого не залишить в спокої)
Дякую
В дитинстві любила похорони,бо всіх діток ставили тримати свічечки в хустинках(при якихось певних молитвах)а потім нам віддавали ті хустинки-трофей)))за останні кілька років поховала трьох своїх рідних-мили і одягали самі з сестрою,бабка старенька керувала.Низ покійника загортали в нове біле,чи простинь чи рушник.в поминальні дні в нас обідають на гробках,на спеціальних столах,але без баяна(правда не завжди)
Дякую за цікаве доповнення
Загалом то мало б бути крижмо,але в кого вже воно збереглось,тому так,а біле бо символ смерті все таки-білий,чистий.знову таки-так мені казали-то й я вам так говорю
@@user-nv8nm6bv7cдякую
В нас на Одещині, майже всі літні люди готуються завчасно, збираючи " скриню" в якій складені всі необхідні речі, в що одягати та, що класти з собою так мовити, поминальний обіди влаштовують в день поховання на 9 і 40, теж завішують дзеркала, ну і звісно омивають та спалюють одяг та речі яких торкався небіжчик, а також є на мій погляд трохи дивний звичай, хтось з родини має просидіти з небіжчиком останню ніч перед тим як він покине дім.
Дякую
Найбільш цікавий випадок, пов'язаний з похоронами у моєму житті, це коли на похоронах мого прадідуся хтось випадково підпалив мені куртку
Хтось хотів, щоб було, як в Індії😅. Сорі😊
@@clioslover Йой ! А що, в Індії вже почали живцем спалювати ?????
@@IgorYushchenko ага) колись вдову палили разом з померлим чоловіком)
@@user-xk8ev7ze7d Так дружину палили, а не онуку, та й не заживо, а шнурок на шиї затягували, або обушком по тім"ячку перед спалюванням, бо ж не звірі всеж таки, а люди . Ще чув, що якщо була вагітна, то не спалювали, а жінки в ті часи були вагітними перманентно.
@@user-xk8ev7ze7d Вдову, а не онуку і точно не живцем.
Дякую за шикарний контент!
У нас на Хмельниччині був звичай на провідну неділю накривати «гробки», але то добрі «поляни» організовували на кожній могилі, з могил їли цукерки, ще і дітям роздавали
А потім це все забирали додому і робили «сабантуй» (читати - поминки)
Дякую за доповнення відео❤
В нас і зараз досі так роблять, хоча священники протестують і вправляють мозок: мов, ти побачитися з покійним прийшов чи жерти на кладовищі? Я хз, я раніше погоджувався з ними, та з часом зрозумів, що це ж оця сама тризна, це побути з тим померлим у його новому місці, поїсти з ним і таке інше. Тепер то його типу хата, а ти приходиш у гості. Просто люди в нас реально жерти і бухнуть, з купою людей на гробках перебачитися, а не поминати приходять. Тому дехто і протестує проти такого.
@@helgiyoshyolenko4721У нас трохи не так.Накривають в більшості випадків лише коло могили того,хто помер менше року.Тобто в першу провідну неділю після смерті.У нас це завжди наступна неділя після Великодня.Всі інші не накривають сабантуї,а лише можуть давати за поману калачі або паски,або інші солодощі.
VALAR MORGULIS ❤
Valar dohaeris!
Valar dohaeris
Дякую
🙂
Неймовірно цікаво!!!
Дякую вам щиро за таку інформацію, ми багато чого не знаємо, з нас комуняки витрясали все, що має відношення до НАШОЇ ІСТОРІЇ, НАШОЇ РІДНОЇ ЗЕМЛІ!!!
🙏❤️
Дякую🇺🇦
Цікавезне відео! Мій батько з білорусі. І у моєму дуже глибокому дитинстві їздили на похорон діда. Я майже нічого не пам'ятаю, але мама, яка з Київщини, була шокована голосінням місцевих жінок. З її слів вони як по команді починали вити, ридати та рвати волосся! Так само як по команді вони замовкали та переставали рвати волосся чи то, що від нього залишилося.
Дякую)
Мабуть, довго репетирували🤔
Я впізнав Чака Шульдінера в цьому відео. )
Вітання❤, Справжнім Українцям❤️🖤🇺🇦🤝🍀. Про прах Боба Марлі і косяк прикольно пожартували😂😂😂😂😂👌🤭. ЗСУ винайшли новий-старий спосіб для матрьошок "піти з цього Життя" - тотальне знищення (Смерть) мацкви і її розпад як трупа - поверне Пам'ять багатьом народам..... Дякую Антін і Богдан🤝👌🫶🤲🔥❤️🔥🤲. Як завжди захопливо і цікаво🙂. Слава Гетьману Залужному і Війську🔥👶🥷🔥. Слава Українській Нації Навіки❤️🖤❤️🩹💛💙❤️🔥❤️🔥❤️🔥
Дякую🔥
Героям Слава🇺🇦
На Буковині , правда не у всіх селах, ще і тепер влаштовують поминальні обіди у день похорону, після погребіння.І всім роздають пакет з колачем і рушничком а також свічку, як своєрідну плату за молитву про померлого. А на обід запрошують всіх хто прийшов на похорон, ось така тризна виходить😂
Дякую за регіональні доповнення до обрядів🙂
За стоїцизм з перших секунд, окремий респект, Епіктет мені в хребет😅 най квітне український ютуб)
Я люблю стоїцизм😊
Часто брали на похоронт, коли була дитиною. На Чернігівщині покійника стараються пронести чи провезти повз значимі місця для нього. Гроб виносять через ворота на подвір'ї. Один раз зустрічала обряд, коли покійник був вдівцем, то "призначали" для нього "вдову", щоб голосила за ним. Перед гробом розкидають інколи квіти, особливо якщо покійник це молода людина. Людям в будинку, де лежить покійний, роздають свічки і носовики, в яких ці свічки тримають. Копачам на руку пов'язують рушники, і часто садять на поминальному обіді окремо від інших. На стінках ями роблять лопатою хрести, а під час прощання кожен кидає жменю землі в яму. На кладовищі роздають солодощі. Також священник поливає яму коливом. З колива починається поминальний обід. Воно в нас робиться з солодкої води з шматочками яблука, інколи додають шматки бубликів. А закінчується обід кашею і вишневим киселем. Перед тим як йти на поминальний обід миють руки після кладовища. А через декілька днів коливом поливають могилу. Часто це роблять не родичі, щоб не вивести душу з дому. А ще стаоі люди кажуть що не можна сильно тужити і плакати, бо покійному буде погано (мені з таким проханням колись друг покійний снився)
Також на поминальні дні протягом року роблять коливо і залишають на столі поряд ложку і цукерки для предків.
Також, коли встановлюють хресть чи пам'ятник, то ставлять в ногах покійного і він дивитьсч на схід. Згідно повір'я, коли будуть трубити в ріг і повстануть мерці на страшний суд, то їм буде легше вилазити з могил, хапаючись за хрести. Ще в гроб обов'язково кладуть капці, а чоловікам картуза. Інколи цигарти та алкоголь.
Вау. Дякую за такий широкий опис обрядовості!!!
Багато чого і в нас так - у Центрі.
Та я читаю коменти, то у більшості регіонів загалом обряд сходиться. Тіко нюанси є.
Як завжди, подяка всім дотичним до випуску!
🤍🤍🤍
Переглянуто і вподобано. Чудесне відео. Особливо пісня Остання путь. Мені до вподоби)
Фуууух ти є, а я вже розпереживався. Дякую❤❤❤❤
П.С. надіюсь тебе ремонт відволік
Так тотой сингл - то зе бест
@@user-kf1bg4zr5j , я навіть знаю, хто познайомив Автора з ним.
Хоча я історик(і трохи в душі філософ)), здавалось б, до теми смерті маю відноситись спокійно. Але чомусь це не так, особливо, дійсно, зараз( дякую за відео, цікаво дійсно.
Дякую Вам, колего🔥
Коли мені було 12 по сусідству помирала старенька бабуся, дуже важко. Кажуть, що так помирала тому, що її замолоду прокляла мама через хлопця... Так от, спочатку запалена свічка в руки. З того моменту до поховання покийник жодної секунди не був сам.
Потім похорон, на який, як на весілля, сусіди несли кури і горілку... Хоч кури не готували, бо був піст.
Усім давали кульки з булочками і солодощами "за поману". Тим, хто ніс гріб і хрест - вишиті рушники, сксідам - махрові великі рушники (певне, економія праці), сусідкам - "фустки", усім(!) носові хустинки... Священнику, дяку і паламареві - щось особливе, але я так і не зрозуміла що, але - недешево, бо бачила суми. Коливо їли при виході з церкви і вдома.
Як не дивно, жарти були присутні при усіх похоронах, мимовільні, спонтанні, чи свідомі.
Материнське прокляття.... дякую за доповнення до відео
А в нас кажуть, важко помирає відьма... хто недобре хімічив, якщо точніше. Їй треба вікно відкривати, іноді рубали стелю, і кажуть, одразу вона і вмирає тоді. Кажуть, моя прабаба одна так помирала. Хм.
До речі, про квіти.На Західній частині України саджають віоли (братчики) на могилках.А ми, в Центральній,садимо їх в дворі. Для нас ці квіти асоціюються з клумбами.
Така цікава річ - традиції.
Пам'ятаю на Вінниччині, де жила бабуся садили коло могил багато ірисів. Такі гарні квіти, але в мене вони асоціюються з кладовищем, хоч я зі сходу.
У нас теж саджають на могилах. Одеса
У нас на сході країни на могилки висаджували багаторічні квіти, які не потребують догляду. Та для мене кали і гвоздики асоціюються виключно з цвинтарем
Дякую за доповнення з флористики, бо я більше по деревах.
Головне, щоб пластику менше
@@clioslover є цікавинка про пластик. Для мене,штучні квіти завжди були частиною поховально поминальних традицій.Я зараз в Польщі.І,тут, цілком звично,в дворі,для декору ставити поміж живих квітів у клумбі штучні.Якби ще це тільки у одної пані було,можна списати на "тарганів". Та я бачила ще.Для мене це дивно.А їм бачу нормально.)
Щиро дякую за вашу працю.здоровя Вам.❤
Дякую❤ і навзаєм😊
дуже цікаво, як завжди)) дякую))🥰
Дякую❤❤❤❤❤❤❤❤
А взагалі, я вірю що моя душа знову переселитися в новонароджену дівчинку.чи так чи не так, але я так хочу!!!!
Так і буде. Нескоро..
Реінкарнація теж варіант
А чи буде та дівчинка рада підселенці?
@@svaleks566 Я думаю, що Бог дає людям інше тіло, це моя думка, я не збираюся підселятися до когось, просто , думаю що стільки душ десь повинні проживати, тіло тлінне.І завжди мене дивувало, що дехто пам'ятає інше життя, я наприклад уміла читати вже років у чотири, моя мама була здивована, бо мене не вчили навіть сама знала розділові знаки
В нас на Одещині (південна Бессарабія) теж всім присутнім калачі з рушниками роздають, і ще по дорозі до церкви зустрічним людям. Тобто були люди, які несли покривала з тими калачами, а були ті, які їх по дорозі роздавали. І ще, як ховали бабусю, приходили додому до неї люди прощатися, так мене поставили дивитися, щоб ніхто нічого у труну не підклав, добре що друга бабуся (нажаль вже теж покійна) мене підмінила, бо мені від цього якось не пособі. Коливо варять з рису, ізюму і прикрашають цукерками. А дітям роздають кружки з хусточками-носовичкамм і цукерками.
Дякую. Доволі цікаіо
Перевертають на землю лавку чи стільці,на яких домовина стояла,шоб та енергія в землю йшла і не шкодила живим.Тут не чула,а в нас на наступний ранок самі близькі несуть на могилу снідати
Дякую за пояснення
@@clioslover та це не пояснення,як мені бабуся сказала,так і я кажу)
От одразу видно землячку))
Теж наступного ранку, після похорону "снідати носили" на могилу.
І в нас несуть. Мабуть, кругом несуть, насправді.
Коментарі - топ, від деяких моторошно, а від інших смішно, особливо хтось писав про газон 😂 дякую автору за розʼяснення, бо намагалась уявити це дійство 🤣
Я сам уявляв травичку😅
Життя та Смерть це дві сторони однієї медалі.
Ідеально😊
Житомирщина. У нас вітаються кивком, або : будьте здорові.
Дякую
З цим відео познайомила свого тата з вашим каналом ) +1 шанувальник😊
Дякую Величезне
Бабуся в дитинстві брала мене похорони своїх подружок і друзей,прокататися на газоні з труною це було цікаво,а як красиво та трагічно грав духовий оркестр перед поховальною ходою,а готують на похоронах топ.
Картопля з мясом❤
Я довго думав про газон, поки не згадав, що це авто😅😅😅
Дякую😊
Поетично якось. Згадка про килим на газоні була б лишньою
@@svaleks566 ох розсмішили) дякую)килим,як я міг забути,+ялинкові гілочки.
Мда дитинство було .....цікаве
@@clioslover ахахаха уявив картину якби то був не вантажний автомобіль ,а трав'яний майданчик,це дуже смішно 🤣
@@sergiotajikistan931😅😅😅
Я працювала патанатомом 5 років,й стільки в вікно з свого кабінету на ті похорони надивилась,на десять поколінь нещасть вперед 😂
😅😅😅. Там певно барєр захисний))
я ніс труну свого діда ,ну бо він був такий тяжкий , що особливо і не було кому , короче зламав шаблон ,головне що не забув бухло під подушку покласти -задобрив ))
😂😂😂😂 дякую за історію
У нас завжди після похорону, до війни, влаштовували поминальний обід, така назва, в котру б годину не ховали, там обов'язково повинен був бути борщ, та кутя... А ще дуже часто хустку на руку пов'язували тим, хто труну ніс, та носовички давали кожному. Навіщо не знаю. А коли несли труну на кладовище кидали квіти перед нею . Миколаїв.
І ще пиріжки з м'ясом
Дякую за доповнення до відео😊
У Кривбасі так само було, не знаю як зараз, але 30ть років тому так ховали. Але з усіма цими подіями, все змінюється... 🙏
А у нас не кутю, а колово(нарізаний батон в узварі, або лимонаді)
І в нас так. Центр.
Мене лякає не сама смерть, а біль під час смерті.
Мені не дає спокою,що мого трупа хробаки їстимуть.Треба написати в заповіті,щоб мене кремували.
Дякую вам за створення цього відео! Топ!
Дякую🖤
Підписалася на Вас. Ви - супер! Ще й сину порекомендую, в нього в наступному році зно
🥰
Дякую за випуск ❤
❤
Дякую за роботу!
Перший. Треба написати коментар з 7 слів. Памʼятайте про це. І про смерть.
🖤
Мементо морє? Мамєнтально в морє? Пить тре менше...а не до чортиків
От що значить корупція,і відео раніш глянув і комент перший)))
Вже начебто з 11 слів треба писати коментар
Як завжди, дуже добре
❤❤❤
Хтів шось мудре написати -але вийшло як і зайшло 😂
...то вже най буде й такий коментар🐒
Дякую😂😊
@@clioslover оооохтижйопересете..відписали🥹😳
Панове то я і такі як я Вам дякуємо шо ви то так фист-файно вмієте навіть за тету з косов, вдати!!😁
P.S. то я не про тимошенко)😄
@@cocacolaandwiskeyice6438😅😅😅
Як завжди, цікаво і дотепно. Дякую.
Дякую
І мої дідусь з бабусею ретельно готуються. Бабуся навіть вишиванки на Віоліті придбала, тепер копії в останню путь вишиває. З одного боку дивно, а з іншого, чому б і не підготуватися заздалегідь.
Чорний анекдот:
В жахливій авіатрощі кілька людей моментально відправились в засвіти.
А рятувальникам вдалося знайти і розшифрувати записи бортових самописців. Остання фраза першого пілота до свого помічника:
" А диви, як я умію..."
😂
Цікавий випуск. Особлива подяка за підколки щодо болотян😂
🙂
О, кайф. Дякую. Дуже цікава тема
Дякую ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
З допомогою покійників не тільки проклинають. Не знаю чи скрізь так, але на Волині є звичай віддавання хвороби покійному. Приклад: у моєї троюрідної сестри псоріаз і коли померла родичка її бабуся обтерла її болячки новою хустинкою і поклала її в труну з проханням до мерця забрати хворобу з собою.
Ого. Не чув про таке. Але дуже цікаво
З дитинства від бабусі чула, що не можна покійника через річку везти на поховання, бо душа не зможе знайти дорогу додому. А ще треба завішувати дзеркала. А ще не можна переходити дорогу похоронній процесії, не можна з вікна виглядати... І чого то дітям цікаво було виглядати з вікна 10го поверху і дивитись у труну 🤔
Дякую. Діти допитливі🙂
Дрифт на конях)))
Ну можнв ще на колісницях😊
Уже заглядала, заглядала, де той коханець, щось довго нема аж нарешті!!
Вже є😊
Дякую за вельми пізнавальне відео!
Дякую😊
Дякую за цікавий відос!
❤
Аж хочеться вивчити напам'ять
🖤 дякую😅
Дякую,дуже цікаво!!!!❤ Мені до вподоби як ви подаєте розповідь ,і наскільки глибокі ваші знання . Велика подяка вам за просвітницьку діяльність ,і ту тяжку працю яку вкладаєте в свої роліки!
Дякую
У нас на наступний ранок після похорон на могилу носять "сніданок" - страву, яку любив покійний. Та роздають цукарки, печево та пиріжки сусідам та друзям покійного. А поминки справляють коли зможуть, наприклад на вихідних.
Також в нас навпаки, забороняють переходити дорогу поховальній процесії (щоб покійний за неповагу з собою не забрав), аж доки вона не пройде. А вже за процесією переходь дорогу скільки забажаєшь.
Дякую, що поділились
Супер контент, просто браво
Дякую за роботу. Навіть про смерть цікаво розповідаєте! 👍 Є на Хмельниччині звичай: померлому кладуть монети на очі і рот.
Дякую вам. І дякую за традицію😊
Ого! Язичництво в чистому вигляді. Цікаво, а що на те священик каже?
@@irenshundriy8989 нічо, він на зарплаті😊
@@irenshundriy8989вони мовчать)моя родина дотична до служіння в храмі і особливо не приділялась увага всяким забобонам.Але,як тільки моїй тітці почав снитись дядько і просити шапку,бо йому «холодно» і то його річ,то моя релігійна тітка поклала шапку в гріб до наступного покійника,щоб той «передав» шапку брату.Не знаю,як то діє,але снитись він перестав.Розповіли священнику-промовчав)
@@user-wx2wp7ys3lі я не знаю, що сказкти😊
Радо б розказав вам про традиції Коломийщини, але був на похороні всього тричі, та й то ~20 років тому. Принципово не відвідую такі дійства (через церковну тарабарщину), максимум можу прийти на 10-15 хв щоб попрощатись
Дякую😊 і чудово розумію