Біль відчаю хвилею котиться зверху, Кидає на вітер нетлінні слова, На трупах стою і очікую смерті, О боже, я бачу кусок кістяка. Розплаяна плоть в неземному конверті Летить у безвихідь, зникає в пітьмі, Я знову у фальші думок кругoверті Очікую бога, а топлюсь в багні. Засмоктують сохлі мої почуття, Страхіттями живлять вже мертву ідею, Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Плоть вже розклалася, злившись з землею, Злившись з землею.
Із цього починалась історія класики... Нашої класики!
Це ще не Скрябін навіть це сам Андрій Кузьменко в 1988 році співає ,група появилася в 1989
Тут моноверсія. Я колись чув стерео, і фінал на секунд 10 довше був
Біль відчаю хвилею котиться зверху,
Кидає на вітер нетлінні слова,
На трупах стою і очікую смерті,
О боже, я бачу кусок кістяка.
Розплаяна плоть в неземному конверті
Летить у безвихідь, зникає в пітьмі,
Я знову у фальші думок кругoверті
Очікую бога, а топлюсь в багні.
Засмоктують сохлі мої почуття,
Страхіттями живлять вже мертву ідею,
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть...
Плоть вже розклалася, злившись з землею,
Злившись з землею.