Ваш подкаст- чудовий! Життєстверджуючий! Я теж маю історію про тюльпани) на початку 22 року я працювала у Школі материнства в Тернополі. З початком війни наш офіс перетворився на хаб з прийому біженців: вагітних та матусь з немовлятами. Я тоді написала у соцмережах що потребуємо візків та підгузків. І нам почали привозити різні речі: одяг, ліки, їжу. А одного дня привезли квіти - букети тюльпанів з якоїсь теплиці. Чудові соковиті квіти! Оберемки!)) Ми дарували їх жінкам, а ще робили їм фото з букетами. І усі хоч на хвилинку посміхалися! Це теж було життєстверджуюче на той час! Дякую вам! Буду слухати залюбки)
@@begonii звичайний аспарагус (завдяки колючкам кіт його не їсть), сансвієрія циліндрика (ці кривульки хижому звіру теж незручно гризти) і хазяйська, як я вчора виявила, традисканція з гігантським листям, як у калізії (ніколи б не здогадалась, що це вид традисканції!). побажайте їм вижити на суперспекотному балконі. ну аспарагус таке любить, йому вже 12 років.
Мене в перший рік повномасштабного врятувало створити сад на балконі. Я ніколи не мала навіть одної квіточки вдома. А в те літо виростила в горщику картоплю тричі, горошок, баклажан, перець, потім наступний рік вже простіше просто квіти. В цьому році цієї гострої потреби вже немає. Але бажання мати свій сад є ❤️🩹 бо батьківський дім в якому сад, город, поле: в тимчасовій довгій окупації в Маріуполі.
Продовжуйте, будь ласка. Це чистий кайф. До того ж, у Вас дуже приємний голос.
Дякую, мені це приємно, бо інколи гадаю, що в мене дратівливий голос)
дякую Вам за цей подкаст!
спасибі вам, що ви тут)
На цьому випуску я плакала. Дякую за такий тендітний подкаст ❤️
Дякую, дякую) сподіваюся, це щось на кшталт сліз очищення, а не суму)
Ваш подкаст- чудовий! Життєстверджуючий! Я теж маю історію про тюльпани) на початку 22 року я працювала у Школі материнства в Тернополі. З початком війни наш офіс перетворився на хаб з прийому біженців: вагітних та матусь з немовлятами. Я тоді написала у соцмережах що потребуємо візків та підгузків. І нам почали привозити різні речі: одяг, ліки, їжу. А одного дня привезли квіти - букети тюльпанів з якоїсь теплиці. Чудові соковиті квіти! Оберемки!)) Ми дарували їх жінкам, а ще робили їм фото з букетами. І усі хоч на хвилинку посміхалися! Це теж було життєстверджуюче на той час! Дякую вам! Буду слухати залюбки)
Яка чудова історія! Дякуємо вам
Дуже гарний голос🎉
Такий чудовий епізод❤️ Трошки поплакала, трошки посміялася - терапія подкастом. Дякую🥰
спасибі, Марино, що ви з нами)
Історія вкінці про тюльпани розбиває мені серце. Дякую за неї
Я вам дякую. Я плачу. Це так душевно. Дякую. Чекаю на наступні історії.
Спасибі. Ви своїми словами надихаєте на нові)
такий щемкий випуск 💔
дякую, Віро! дістала три нещасні найживучіші квітки в світі й винесла на балкон.
ви ніколи не думали що рослини - це ще й про владу?
❤
Ні, щоби дуже не зверталася до цього боку. Але це дуже цікаве зауваження. А що це за три?)
@@begonii звичайний аспарагус (завдяки колючкам кіт його не їсть), сансвієрія циліндрика (ці кривульки хижому звіру теж незручно гризти) і хазяйська, як я вчора виявила, традисканція з гігантським листям, як у калізії (ніколи б не здогадалась, що це вид традисканції!). побажайте їм вижити на суперспекотному балконі. ну аспарагус таке любить, йому вже 12 років.
@@mynenorm хай вони вистоять!)
Я кайфую. ❤
вдячна!
Мене в перший рік повномасштабного врятувало створити сад на балконі. Я ніколи не мала навіть одної квіточки вдома. А в те літо виростила в горщику картоплю тричі, горошок, баклажан, перець, потім наступний рік вже простіше просто квіти. В цьому році цієї гострої потреби вже немає. Але бажання мати свій сад є ❤️🩹 бо батьківський дім в якому сад, город, поле: в тимчасовій довгій окупації в Маріуполі.
Навіть картоплю?) Хочеться, щоби наші сади і доми знову були з нами. Хай би скільки часу.
Хотіла би колись мати десь шматочок землі і хатку, зробити родинну резиденцію. Колись
ua-cam.com/video/rMVLIOT7rZk/v-deo.htmlsi=VgCUcemOEkUdfV_O
На знак вдячності хочу поділитися нещодавною знахідкою. "Схибленим на рослинах" має зайти.