18 травня День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу. 20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у її складі.
18 травня 1944 року відбулись найбільш трагічні події в історії кримськотатарського народу. Саме в цей день у вже звільненому від німецьких військ Криму розпочалася операція військ НКВС по депортації кримських татар до віддалених районів Середньої Азії та Сибіру. Операція проводилась відповідно до таємної постанови Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар».
Під час головної хвилі депортації було виселено 180 014 осіб. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч депортованих
Під час депортацій у червні 1944 року болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково виселено 3 141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тисяч осіб на загальне спецпоселення, 6 тисяч - табори управління резервів, 6 тисяч - ГУЛАГу, 5 тисяч - спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб.
Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 років в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8 995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили приїхати до своїх родин на засланні.
25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР та протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на традиційні радянські назви.
У 1948 році Президія Верховної Ради СРСР встановила довічний термін депортації і запровадила кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового примусового поселення. Таке обмеження було знято лише у 1956 році, але й після того Крим був закритою зоною для його корінного населення.
Десятиліття кримськотатарський народ вів сміливу і наполегливу боротьбу з радянським режимом за повернення на рідну землю. Україна з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.
Незважаючи на жорстокість репресії, зламати кримськотатарський народ не вдалося, у засланні тривала боротьба за правду і справедливість, за право жити на рідній землі, зберігати традиції і культуру.
Відновивши суверенітет та територіальну цілісність України на Кримському півострові ми убезпечимо світ від явищ, притаманних тоталітарним режимам, вбережемо українців, кримських татар та інші національності від повторення подібних трагедій.