Фільм "Вогонь самопосвяти" про життя Олега Ольжича
Вставка
- Опубліковано 13 вер 2017
- Фільм «Вогонь самопосвяти» розповідає про життя Олега Ольжича, Почесного громадянина міста Житомира, видатного українського поета, політичного діяча, археолога.
Фільм знятий на замовлення Житомирської міської ради.
Режисер фільму - Петро Авраменко
гарна презентація
Знала, люблю, та так мало знала. Вражена до болю. Вклоняюсь за Ваша роботу по поверненню нам НАШИХ Патріотів.
Цікава гра світла й темряви, добра гра акторів, оригінальна комунікація із глядачем - із вживанням майбутнього часу оповіді (правда, дивує папочка зі "справою" в руках ведучого - це робить його схожим на енкаведиста ). Але безмірно обурює у цьому фільмі БРАК ІСТОРИЧНОЇ ТА БІОГРАФІЧНОЇ ДОСТОВІРНОСТІ .
1) Озвучена у фільмі дата народження Олега Кандиби - 8 липня - то за старим стилем, за новим - насправді 21 липня.
✨Дуже цікаво✨
5) «Навесні 1940 року він знову зустріне її і до безтями закохається». Зустрів, але це не було кохання "зненацька й до нестями" - насправді мали інші зацікавлення, і спочатку між ними - жодного натяку на романтику. «Поворотною», за спогадами К. Білецької-Кандиби, стала лише пізня осінь 1940 р., коли вони з Олегом досиділи в празькій кав’ярні аж до закриття, а в січні 1941р. у Кракові Ольжич «на одному подиху» написав поетичну збірку «Підзамча» - і в його листах прийшли до Катерини 9 із 11 тих поезій. «І, цим разом, коли ранньою весною, прямо з поїзду він зайшов до нас, я була до краю збентежена й схвильована, бо між нами були його вірші...», - а була це весна 1941р., через рік після «повторного знайомства».
Інформація дуже сподобалась
7) «...відомо лише, що трагедія сталася улітку 1944 року у Львові...». Якщо йдеться про загибель, то не у Львові, а якщо про арешт - і давно травень належить до літніх місяців?
4) Пасторальна дитяча «еротика» - також цілковитий вимисел: із малою Катериною Білецькою «в білій льолі» малий Олег отак би «гуляти» не міг, бо він тоді бігав вулицями Києва, а її ще й на світі не було: у них близько 13 років різниці. Так, його майбутня дружина познайомилася з ним уперше зовсім малою дитиною - в Черношицях біля Праги, 1924р. (і тут страшенно складне для сценариста арифметичне зусилля: мінус 1907р. - а скільки тоді було Ольжичеві?)
Дякую за гарні коменти)) і не байдужість. Сценарій затверджували історики. А що до того міг гуляти Ольжич чи ні? Ви мабудь не зовсім зрозуміли. Це художньо _ документальний фільм. І деякі моменти і справді художній вимисел. Це і є мистецтво.
@@petroavramenko3501Гарна робота.
Дякую.
8) «Згодом Ольжич їде до Києва і вже ніколи не повертається у місто свого дитинства» (?!) - але Київ і був містом його дитинства (до 12 років): у Житомирі Олег Кандиба народився, тут у діда провів перші 2 роки життя, але потім із 1909 до 1919 р. мешкав саме в Києві, де батько отримав роботу.
6) Ще один "ляп": "...і двадцять другого серпня 1943 року Олег Ольжич та Катерина Білецька одружаться". А в реальності (цитую К.Білецьку-Кандибу, хоча інформація загальнодоступна): "Мушу згадати ще гостину в день нашого вінчання. Це було в Яблінці Вижній біля Турки, 2 серпня 1943р.".
Спасибо большое
=)
9) І «для багатьох дослідників залишилося нерозгаданим питання, чому у час, коли німці програвали на всіх фронтах, вони вирішили знищити саме Олега Ольжича...», - а чому б авторам фільму було не скористатися тими студіями, де це «диво» давно розгадане: та не знищували Ольжича - Ви ж самі визнали, що це було катування - тривале, жорстоке й виснажливе. Бо хотіли дізнатися про підпільну мережу ОУН, на яку спиралася УПА - потужна сила опору на українських землях. Допитували саме в нього - бо саме він ту мережу створював (бачте, не тільки ходив до житомирського театру). Саме тоді - бо якраз 6 червня 1944р. союзники відкрили другий фронт. Ольжич був не просто «вільною людиною», таким собі одинаком супроти імперії, - він був головою Проводу українських націоналістів. А то значить дуже багатьох вільних - і не впійманих, бо він не зламався, - людей, котрі чинили запеклий опір окупантам.
Тому що колаборантів знищують господарі,коли їх використали,потім їх прибирають,так як розправляються нинішні диктатори з маріонетками,як Олег Ольгич,прислужник Гітлера.
3) Ольжич (справжній) був високим і білявим, на останній світлині - без вусів. Чи змінити акторові бодай колір волосся - ніяк? Але дякую принаймні за краватку - супроти пам’ятника це неабиякий «прорив» до автентичності.
2) Після Житомирського періоду (йдеться про жовтень 1941 р.) «Ольжич спілкується з такими особистостями, як Бандера, Шухевич...». Даруйте, але із Шухевичем Ольжич міг спілкуватися хіба в часи Карпатської України, тобто задовго до того, як погляди оунівців розійшлися. А в заявленому часі це - брехня: «революційні» бандерівці, котрі з початком Другої світової вийшли із польських в’язниць, а 1940р. відкололися від ОУН, - це вже була політична «опозиція» мельниківців, а Ольжич був заступником А.Мельника, головним із Проводу ОУН на українських землях, - тобто він ніяк не міг би «спілкуватися» зі своїми ідеологічними опонентами, навіть якби це було фізично можливим. Але й НЕ БУЛО: Р.Шухевич тоді, восени 1941р., перебував у Німеччині, а згодом - у лісах Білорусії, а С.Бандера ще з липня 1941р. сидів у німецькій в’язниці (правда, 1944 р. Ольжич потрапить до того ж концтабору Заксенгаузен, де вже будуть сидіти - поодинці! - і Бандера, і Мельник). Як можна знімати документальний фільм без достовірності історичних фактів?
Декламую вірші Олега Ольжича:
"Шякунтала" ua-cam.com/video/ZsuOhfjNCjI/v-deo.html
"Межа" ua-cam.com/video/Mar5uIcqsIE/v-deo.html
"Нащо слова?" ua-cam.com/video/NWKwzM43Yao/v-deo.html
#ВіршіУДомашнійФутболці
"І це не тому, що на той час Олег Ольжич не мав коштів, а тому, що він вважав непотрібним витрачати ПАРТІЙНІ КОШТИ на власні потреби". Так купил бы за собственные деньги!!! На кого эта клюква расчитана???