А "літня жінка" то українські слова? "Літа" - то не "года", якщо вам російська не до вподоби (як і мені). Так, воно могло піти і від інших мов, і нічого тут дивного немає (типу як нині англійський сленг). Точно незнаю (моє судження) що воно могло прийти із церковнослов'янських текстів, тобто з Болгарії, і до нас і у Московію, з вимовою "многая лЕта" там, а в нас "многая лІта" через різну вимову букви "ѣ" - "ять" відповідно до регіону. А многаЯ і многа буквально одне і те саме, просто з часом в українській мові набули популярності скорочені форми прикметників жіночого роду (красиваЯ - красива, дивнаЯ - дивна), їх досі у поезії використовують
ЛІТА, літ, мн. 1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282). Многії літа - побажання кому-небудь довгих років життя. - Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14). 2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); - П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957, 67). Сто літ - дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); - Я, звичайно, бажаю їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83). 3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). - Певно, він хлопчик добрий і любий - еге? ..Які його літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй - Ната. Олег одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457); // Певний період у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії. Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57); // Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97). ♦ В літах - те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого - вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) - про досягнення повноліття або зрілих років. - Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668); Літа обсіли кого - став старим хтось. - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II, 1957, 422); На весні літ - замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось - На весні літ Де лихо нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ - у старості, на схилі віку. [Не] по літах - [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина - отака не по літах серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368). 4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); - Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).
![[실시간] 전철에서 찍힌 기생생물 감염 장면 | 기생수: 더 그레이](http://i.ytimg.com/vi/4nkFvwxGAfA/mqdefault.jpg)
Щиро дякую!
Дуже гарний псалом.
Крепкого здоровья счастья успехов любви многая лета храни вас господь аминь аминь аминь божьего благословения вам аминь аминь аминь
Щиро дякую❤❤❤
Мурашки по тілу.....
Дякую дуже вам усім.
❤❤❤
amin
Дуже гарно дякую
Дуже гарне й душевне виконання. Сопрано - СУПЕР!!!!!!
за здоровя моїх дітей та онуків
Скиньте будь-ласка текст пісні що співається.
Знаєте хто це співає ?
Многа літа це хіба українські слова?
А "літня жінка" то українські слова? "Літа" - то не "года", якщо вам російська не до вподоби (як і мені). Так, воно могло піти і від інших мов, і нічого тут дивного немає (типу як нині англійський сленг). Точно незнаю (моє судження) що воно могло прийти із церковнослов'янських текстів, тобто з Болгарії, і до нас і у Московію, з вимовою "многая лЕта" там, а в нас "многая лІта" через різну вимову букви "ѣ" - "ять" відповідно до регіону. А многаЯ і многа буквально одне і те саме, просто з часом в українській мові набули популярності скорочені форми прикметників жіночого роду (красиваЯ - красива, дивнаЯ - дивна), їх досі у поезії використовують
ЛітА=роки.
Колись моя бабця, вже років з 25 тому, казала, скільки маєш ЛІТ (років), а скільки ЛІТ має та жінка,.
ЛІТА, літ, мн.
1. Період часу в кілька років; роки. Минули літа, а село Не перемінилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282).
Многії літа - побажання кому-небудь довгих років життя. - Будь здоров на многії літа! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14).
2. тільки род. в. У сполученні з числівниками вживається на позначення років. Чи помолодшав я через 10 літ в неволі, чи постарішав серцем, скажи мені, мій брате рідний (Тарас Шевченко, VI, 1957, 139); - П'ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (Олександр Довженко, I, 1958, 115); Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (Володимир Сосюра, I, 1957, 67).
Сто літ - дуже багато, довго, давно. [Муза:] Звелю писати оди... [Поет:] Сто літ, як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); - Я, звичайно, бажаю їй сто літ жити (Олесь Гончар, III, 1959, 83).
3. Період часу від народження; вік (у 1 знач.). - Певно, він хлопчик добрий і любий - еге? ..Які його літа? (Марко Вовчок, I, 1955, 377); Ім'я їй - Ната. Олег одних із нею літ (Володимир Сосюра, II, 1958, 457);
// Певний період у житті людини. [Савка:] Ой ви, слуги молодії. Беріть коні воронії, Доганяйте, повертайте літа молодії... (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Михайло Стельмах, II, 1962, 57);
// Велика кількість прожитих людиною років; старість. Він.. полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка, III, 1952, 513); Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
♦ В літах - те саме, що літній2. Марко Лукич тоді був уже людиною в літах, у трупі його дуже шанували й прозивали «батьком» (Збірник про Кропивницького, 1955, 343); Доводити (довести) до літ кого - вирощувати, виховувати кого-небудь. Дядина.. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Доходити (дійти) [до] літ див. доходити; Літа виходять (вийшли) - про досягнення повноліття або зрілих років. - Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 228); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? про те піп знає (Леся Українка, III, 1952, 668); Літа обсіли кого - став старим хтось. - Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! (Андрій Головко, II, 1957, 422); На весні літ - замолоду. Біди не знаючи, росла Голубка-дівчина, як ось - На весні літ Де лихо нагле не взялось (Павло Грабовський, I, 1959, 487); На старості літ - у старості, на схилі віку. [Не] по літах - [не] у відповідності до віку. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота.. і по його літах і по його душі (Панас Мирний, I, 1949, 154); Йому сподобалась дівчина - отака не по літах серйозненька (Андрій Головко, I, 1957, 368).
4. розм. Період у житті суспільства; часи. І згадував літа лихії, Погані, давнії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 23); - Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди (Панас Мирний, I, 1949, 326).