Нудна українська література? | Як не стати овочем
Вставка
- Опубліковано 8 кві 2024
- Чому українська література у шкільній програмі формує комплекс неповноцінності та як це змінити?
Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, розмовляє Вірою Агеєвою, літературною критикинею, професоркою Києво-Могилянської Академії.
Відео створене в рамках спільного проєкту «Як не стати овочем» та Громадське радіо. За фінансової підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. Supported by the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
___________
У відео ініціативи "Як не стати овочем" експерти та Оксана Мороз розповідають про важливість інформаційної гігієни та боротьбу з дезінформацією в умовах гібридної війни росії проти України. Вони ділиться своїм досвідом розпізнавання фейків і підкреслюють важливість критичного мислення та перевірки джерел новин. У відео також розглядається інформаційна війна та гібридна війна росії проти України, зокрема у 2022-24 роках.
#якнестатиовочем #війнаросіїпротиукраїни
Хто так думав, той укр літератури не читав і про наших письменників нічого не знає. Українська література відповідає нашому історичному і соціальному контексту, читаючи треба думати. Я думаю, що наша література максимально розвиває в читачах людську гідність і показує чудові приклади ким варто і ким не варто бути
Про шкільну програму саме так , треба включати сучасних авторів , побільше фантастики пригод, що дітям цікаво
В українській літературі дуже гарно описують кохання, залицяння в садочку.♥️🇺🇦
Всі ніби це вже розуміють, але шкільна програма надалі залишається такою сумною і жалісною, щоб назавжди відбити бажання читати українське
Ви її не почули. Треба ставити інші акценти. Це про віру та боротьбу. Не про сльози та сум
@@VegaLira я якраз почула. Так, "треба" ставити інші акценти, але поки ще залишаються старі
Життя в українців було важким,поневоленим,то звідки ж візьмуться веселощі?
Так, саме через шкільну програму де були лише трагічні твори і склався такий сткриотип
Багато оптимістичних й життєстверджуючих чудових творів, ♥️🇺🇦
Українській літературі потрібні нові автори. Які зараз не знають куди приткнути свої вірші, або свої оповідання. Бо , щоб "зійти на Олімп", потрібно мати сильних проштовхувачів, інакше вкрадуть твою ідею, це у кращому випадку, або твір. А ти так і будеш літературити до кінця днів своїх, і може років через 300 розклпають твої твори і таки включать до якоїсть збірки, но це не точно, бо 300 років ніхто не, ще не жив!
Якби моєю вчителькою української літератури була пані Віра, однозначно моє ставлення до літератури було б інакше. Але наразі я щаслива, що література України є невід'ємною частиною мене.
Я ЗА ПРОТЕСТ І БОРОТЬБУ❤
Українська література -це не тільки твори людей,таланти яких вставляли у прокрустове ложе рецензування ,а ще й твори письменників ,розстріляних і забутих і тих,що емігрували
Так сумна і є, весь час діди читають вірші Шевченка, наче він писав їх з 50+. І так кругом. Це про ту ще, бо нову не знаю .
Гайдамаки почитай
Є гуморески Остапа Вишні, якщо хочеться не сумного. Але здебільшого класична література - це драматичний сюжет. Навіть зарубіжна.
@@Ivanna.Ivanivnaале чомусь зарубіжну літературу в школі і універі я читала із задоволенням. Українську - треба було себе змушувати.
@@IrynaHope це вже ваше суб'єктивне ставлення. У мене були улюблені твори як зарубіжних авторів, так і українських. Запали в душу Цвіт яблуні Коцюбинського, Тигролови Багряного. Так, воно щемне і драматичне, але 20р минуло після закінчення школи - а я досі пам'ятаю ті емоції від прочитаного.
Енеїда дуже сумна. 😅
«Ми бідні, нас всі бʼють, ми такі нещасні, на чужині помираєм» і тд. Це та українська література на якій я виріс, і зараз вже в дорослому віці дуже і дуже важко прийняти її якоюсь інакшою.
Мені майже нічого з того, що нас заставляли читати в школі не зайшло. Деякі твори визивали фізичну відразу ("Жовтий князь")
Цікавими переважно були лише вірші
Тому для мене ШКІЛЬНА укр.літ - сумна і нудна і все.
АЛЕ я прочитала багато творів сучасних укр.письменників (Дара Корній, Лада Лузіна, Ольга Мігель та інш). І я сама вибирала, що читати з тих творів, бо мені не цікаво тільки про страждання і боротьбу. Суч.укр літ класна, те, що по шкільній програмі вчать - це переважно знущання над дітьми.
У шкільній програмі цікавим був лише 10-11 клас, і то частково. Коли ми вивчали поезію про кохання: Винниченка, Симоненка, Стуса, Ліну Костенко. До того в основному читати було нецікаво, сумно і нудно. Наче шкільну програму навмисно складали таким чином, щоб відбити бажання читати її
Тому, що шкільні програми писали не вірні українці, а програми спускались з Рòсії, які до сих пір працюють.
Просувайте сучасних авторів, наприклад Оксана Панкеєва, дуже цікаву серію фентезі книг написала.
Мало вчителів гарних,нема для молоді читальних клубів та спілок ,де б вивчали українські твори,нема адаптованих для дітей версій складних творів...багато чого нема Нажаль просування спадку України програно в усіх галузях-література,архітектура,історія,музика,і багато іншого.Все немодно та нецвкаво.Навіть турфірми Україну не вміють просувати як Угорщину ,Німеччину чи Францію😢😢😢❤
У мене звідкілясь є книжечка Павла Глазового. Це було спасіння свого часу років 10 тому на полицях крамниць знайти якісну літературу для дитини і самої себе було майже нереально. І оця книжечка моєму серцю дуже дорога.
Добрий казковий гумор, але ж щоб зрозуміти, треба читати повністю❤❤❤:
Кепський з тебе агроном:
Сплутав гречку з бур’яном.
Читаємо в книжковому клубі твори зовсім не про село і не про сум. Співпадіння: вони всі колись були заборонені.
Мені більше подобається українська література, чим німецька. Поки не почитаєш, не зрозумієш різницю.
Українська.література.співучя.вільна.козацька.божанна.любима.для.тих.хто.любитьсвоюУкраїну.Українськийців..та.Землю.на.якій.ми.живимо.
Блін ,як я в школі не любила укр.літературу через постійний деприсивний вміст творів...не знаю чи вік не той був ,чи твори не ті були підібрані...лише кілька творів реально подобалося читати.
❤
Наша література багатюща, нудно тим , хто ніколи нічого не читав.Зараз дуже багато сучасних авторів .,і пригоди, і мандри, детективи.
Як варіант нудно саме тому, що багато читали і конкуренція із зарубіжною літературою об'єктивно буде програна.
І мабуть ще варто додати , що є конкуренція між різними видами мистецтва. І тут також літературі буде тяжко змагатись . Звісно якщо реалістично розглядати , а не в залежності від особистих захоплень . Хоча з іншої сторони можливо розглядати фільми, вистави, комікси (хоча наскальні рисунки ніби були і до книг)та комп'ютерні ігри як нові
витки в літературі то не все так погано .Але все ж традиційна книжка відходить далі від масового користування.
Боротьба і протест ще теж про сум. Ну от не хочу я читати про боротьбу, протест, тяжкі долі, цього лайна вистачає і в реальному житті. Я коли читаю хочу відволіктись від всіх цих жахів, а не занурюватись в це ще більше. Краще порадили б нових цікавих авторів, якщо жанр пригоди, наукова фантастика чи фентезі було б взагалі супер.
Шкільна програма дно! Не тільки література.
Українське село-це не те пристанищ не гульвіс і пияків.В Україні селяни тяжко працюють і мають,або їдуть працювати у Європу і облаштовують своє помешкання і дають добру освіту дітям.
Я ляшки обісцяв у 8 класі, коли читав "Кайдашеву сім'ю".
У своїй більшості, вона не відійшла далеко від російської. Той хто вважає інакше, просто бреше собі. Від того що є декілька гідних творів, загальна картина залишиться незмінною. Тому припиняйте борсатись у лайні, та шукайте царства небесного - бо то є вигідне та корисне для вас на відміну від тих тупих дій.
У той час коли б ми могли розмовляти про Любов, ми будемо казати про що завгодно - тільки не про Неї. У той час коли ми б могли покращувати добробут у Житті, ностальгія продовжує свою роботу на смерть.
Як правильно: громадяну, громадянину, громадянинові?
Це я для себе питаюся, бо стало цікаво.
Громадянину
Не називаю її раєм,тіеї хатиночки у гаї,над тихим ставом край села,мене там мати повела і повиваючи співала свою нудьгу перелевала ..в свою дитину в тім краю.у тій хатині у раю,я бачив пекло там неволя.....і т.д..Т.Ґ.Шевченко.😂.
Сподобались дві книги «Посол Урус-шайтана» і "Тореодори з Васюківки".Як і любе мистецтво проходе через призму суб'єктивності.
А так здебільшого не подобаються українські книги тому ,що важаю, що в зарубіжній лтературі є значно кращі аналоги. І читаю не настільки багато , щоб їх мені не вистачало. Так само думаю стосовно кіноматографа.Російські книги і кіно також не подобається. Винятком слугує декілька фільмів але відзнятих при СРСР .
Музиканти і співки в Україні і в Росії подобаються .
Інші мистецтва майже не викликають захоплення. Хоча черепа Тома Френча дійсно чудово виглядають і Ганс Рудольф Ґігер теж писав цікаві картини. Гіперреалізм викликає захоплення . Але художники мало зайняли мого часу . Про скульпторів взагалі промовчу.
Взагалі культура для мене це як елемент розваги тому не вбачаю в ній якогось патріотизму по типу я буду це ... (Читати , дивитись, слухати і т.д.іт.п.). Тому що українське , але дійсно преємно коли представники нашої нації здобувають визнання як на Україні так і зарубіжем, навіть якщо особисто мені і не подобається їх творчість.
Це література мабуть про свободу ...
Звичайно, в ссср були важкі і сумні програми з укрлітератури!!!
Остап Вишня
Якою українською оітературою захоплюются у світі? От тож бо й воно, і нічого додати.
1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К. Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Така була ппограмма. Чомусь цікавих веселих книжок бкло мало
Достаточно Гоголя и Булгакова читать😅
Ну вам саваслєкам, так
ПОРАДЬТЕ ВЕСЕЛИХ КНИГ .САМЕ ВІД УКРАЇНЦІВ
Тореадори з Васюківки
Всеволод Нестайко якщо дитяча підійде.
Нелюбов до укр.літ почалась не поклонінні Шевченку, закріпилась стражденними мотивами з року в рік. Поважаю але не люблю
Івана нечуя левицького почитайте
Це часом не Кайдашева Сім'я? Якщо так, то це реально сльози, село, ненависть
@@user-yj7lc2sr9d ой а ромео джульєтта гамлет там не сльози і горе, і як вони стали класикою світової літератури, там ж про одні страждання, вся шеспіровщина то про одні страждання. От бути чи не бути, або чи ревуть воли як ямла повні а може ви просто фа.исти бо царевичу гамлету співпереживаєте, сільському юнаку чіпці не хочете, ціааво чому у вас подвійні стандарти
Дюже думать да ничого не понимати. Або пусто. Бла бла бла. Уся литература украинска. У Сизифа таже боротьба
Єнеїда,Наталка Полтавка і т.д.
І кіно таке ж депресивне. Нічого і подивитися.
Ой неправда. Сучасне українське кіно - це топ. Йому треба ще розвиватися, але наразі маємо досить пристойний рівень. Чи дивилися Ви, наприклад, "Мої думки тихі" чи "Я працюю на цвинтарі"? Останнє - це комедійна драма, не лякайтеся назви.
Із драм мене вразила картина "Додому".
Серіали теж навчилися знімати класні. Ще не рівень Нефлікса, але наші впевнено вчаться, наближаються все ближче і ближче до нього. "Перші ластівки" - дуже гарно знято, обидва сезони.
Українське кіно молоде, і бюджети у наших зовсім не голлівудські, це треба розуміти. Все буде. На даний момент в українському кінематографі все уже досить добре. А буде ще краще
У меня програма школьная была такая, что сложилось тогда впечатление, что у нас только про рабство писали и ничего позитивного не писали
Так и есть