КАЧКІВСЬКИЙ БУСЯ - ТЕСТ НА ЛЮДЯНІСТЬ ВЛАДИ

Такий випадок буває один на мільйон, або й рідше...
• ЛЕЛЕКА НА ПОХОРОНІ СОЛ...
Лелеки - особливі птахи для нашого народу. Вони оспівані, опоетезовані, ввійшли в наш фолькльор, історію, у всі види мистецтва. Все більше місця їм, останнім часом, приділяє і наука. Особливо тепер, в час вепкамер, та інших приладів дистанційного знімання інформації.
Виявляється, лелеки дещо інші створіння ніж пересічні люди, які бачать їх в красивому польоті, думають про них. У вивченні їх психіки, поведінки, моралі, якщо хочете, ще непочатий край роботи. Не такі вони вже й добрі та милі. Вони - інші. У них свої закони. Нерідко дуже жорсткі, якщо не сказати жорстокі. Як правило в лелечої пари має народитися три дитинчати. Зайве, вони відбирають за якимись незбагненними мірками і знищують. Батьки нерідко розривають власне дитя і з"їдають. Або викидають його, ще не опіреного, як слід, з гнізда і воно не має шансів на виживання, адже лелечі гнізда, як відомо на чималій висоті.
Качківський Буся торік виявився таким зайвим смертником у своїх батьків. Його рідні тато і мама викинули з гнізда. Відібрали з поміж інших своїх дітей і жостоко кинули з височини. Але сталося чудо. При такому височезному падінні немічний Буся вижив! Це перше чудо. Друге. Його напівмертвого побачила на землі місцева жителька і їй вдалося чудом врятувати приреченого. Третє. Бусю настільки приручили, що він вільно ходив між людьми, навіть серед натовпу. Зокрема, брав участь в похоронних процесіях воїнів. Жодного разу нікому із дітей, а тим паче дорослих, він не спричинив своїм міцним клювом болю. Цікаво, що Буся вільно злітав, кружляв над селом і завжди повертався до людей. Четверте. Буся категорично відмовився відлітати у вирій із своїми братами та сестрами, батьками. П"яте. Починалася глибока осінь, наступали холоди і в Бусі були всі шанси загинути бо місцева влада обсолютно ніяк не подбала про нього на зиму. Шосте. Не влада, не поліція, не зоозахисники, не громадськість врятували його від неминучої смерті зимою, а журналісти газети "33 канал" . Вони вмовили Вінницький зоопарк взяти його на зимовий період. Сьоме. І зоопарк, обтяжений нестачею коштів, взяв його на зимівлю.
Сьоме. Минула холодна осінь, зима закінчується перший місяць весни, а Качківка птаха не забирає, як домовлялися... Влада місцева знову зовсім не подбала ні про юридичні, ні про фізичне перебування прирученого птаха в селі.
Восьме. Найголовніше. За час з минулого року про Бусю дізналися мільйони жителів України і не менше - із близького та далекого зарубіжжя. Про нього писали і показували сюжети тисячі різних видань! Здавалося, він би мав купатися в морі слави і любови. Але не сталося, як гадалося... В зоопарку не вистачає місця для його подальшого утримання Бусі. Більше того - будь-яка неволя, яка б вона тепла, щедра не була не буває солодкою особливо для птаха який вже пізнав радість вільного польоту. Зараз він в неволі. У Вінниці. Кожен день його перебування там вбиває його інстинкт на побудову гнізда, на продовження роду. І настрашніше - цей Божий птах, в час війни, гірко розчаровується в людях, які врятували його, але забрали найдорожче - волю.
На мій погляд, це аморально і не чесно з боку суспільства і влади, які погралися живою Божою істототю і забувають за нього. Так не має бути. Між тим, цей птах не випадковість. Випадковостей у Бога не буває, а ще таких... Це тест нашому суспільству... На порядність.

[@user-zq8zh3bq9v]

Так ми його знаємо, пам"ятаємо, він друг людей.