Рідна мова, рідна немова і заборонений овоч. Улас Самчук. 1949 рік. Аудіокнига українською
Вставка
- Опубліковано 8 гру 2022
- “Рідна мова, рідна немова і заборонений овоч” - стаття Уласа Самчука (1905-1987), опублікована у американському щоденнику “Свобода” 1949 року, яка продовжує і доповнює його відому статтю 1941 року - “Нарід чи чернь” ( • Нарід чи чернь? Улас С... ).
***
Коли ми, тобто люди зі заходу України, або тодішньої еміграції, продерлися через всі перешкоди до Києва, під час його окупації німцями, нас вражало і досить немило, що на вулицях Києва, як-не-як столиці країни і ніби держави, ми майже не чули нашої рідної мови. По-українськи майже ніде не говорено, а коли ми були тими, що в трамваї чи десь інде виразно і голосно говорили по українськи, на нас зверталися здивовані очі, ніби питаючи, що ми собі думаємо.
...І нас це дивувало. І нас це навіть виводило з рівноваги. Навіть автор цих рядків, що намагався бути максимально зрозумілим, помістив у тодішній київській газеті “Українське Слово” статтю “Нарід чи чернь”, у якій хотів своїм землякам д о в е с т и, що рідна мова, це ніякий забобон, а ознака чіткості, якості і свідомості людської одиниці, що є приналежною до даної нації. Всі ж, що такого не розуміють, творять не народ, а чернь, якусь масу, щось невиразне, щось п о з б а в л е н е справжнього виразу свідомого і зрілого народу.
За ту статтю, що звернула на себе велику увагу публіки, дісталося авторові досить, як подяки так і навпаки, погроз, лайок і ворожості. І то не лише від тих, яких ця справа могла дійсно так чи так немило заторкнути, але і від людей, що в засаді автора розуміли, що з ним погоджувались, але які вважали, що цю стару, болючу справу рідної нашої мови, не можна так рішати знічев'я, з плеча, а треба до неї приглянутись, збагнути її, усвідомити.
Я тоді довідався, що вживання рідної мови в прямому розумінні того слова, в Україні було завжди, за винятком короткого часу т.зв. українізації, заборонено. Заборонено не декретами, не приказом, а заборонено по суті: тобто, хто тією мовою користався, особливо дома, особливо в житті приватному, кожний такий рано чи пізніше, був притягнений під рубрику так званого буржуазного українського націоналізму і він скоріше чи пізніше був ліквідований. Офіційне вживання тієї мови значило лише маскування цих перфідних намірів.
І особливо це стосувалось до дітей, що говорили по-українськи, за що їх батьки стягали на себе обов'язково кару пануючого режиму.
... Але чому все таки Київ, та й ціла вимучена, збатюжена Україна, знає й шанує свою мову. Чому на тій мові щось пишуть, чому вона все таки жива, чому її не цураються і не виженуть зі своєї душі? Відповідь на це трагічне питання ясна: Україна свою мову знає, любить, шанує і зберігає її, як заборонену святиню, і тягнеться до неї, як до забороненого овочу.
... Тому саме у Києві ті люди, що їм це треба знати дуже добре, куди краще ніж ми на заході чи на еміграції, знали і знають вагу і ціну мови. Вони знають її досконало. Вони бережуть її культуру і чистоту. Вони борються за її право як тільки можуть і тому там високо цінують, наприклад, рідну книжку, там високо цінують тих, що ті речі творять, там нема отих, що “не мають часу читати”, бо вони дуже добре усвідомлюють, що рідна мова, це те перше і те останнє, що наш народ живий і свідомий - мав і має. Не стане мови - не стане народу. Не стане книги - не стане мови. Не стане тих, що творять книгу - не стане книги. І тоді не поможе ні політика, ні економіка, ні військо, бо всього того не буде. І коли ви там, бувало, та й мабуть те саме й тепер, почуєте: е, що мовляв мова, ви це почуєте від людини, що ту мову дуже добре знає і що ту мову в собі страшенно плекає. Навіть не-українці, навіть росіяни - ті, що ще недавно не могли терпіти тієї “собачої мови”, сьогодні вони дуже часто тією мовою володіють. Я знав таких росіян і знав їх погляди на цю справу…
І все то разом є силою нашого народу. І всього того не може викорінити ніяка ворожа сила, ніякими підступними хитрощами чи тілесними карами. І саме тому. Саме, що та справа заборонена, що є то овоч, якого вкусити можна лише під страхом смерти. Є то такий неписаний закон природи, який знає кожна людина на землі тепер і во всі часи…
-------------------------------------
Якщо Вам до душі ідея каналу та Ви маєте змогу і бажання підтримати його невеликим донатом, то це можна зробити одним зі способів:
Mono: 5375 4141 3026 7338
Спонсорство на UA-cam: / @viterzukrainy
Patreon: / viterzukrainy
Буду вдячний, так я зможу зробити більше і краще. Але не забуваймо про пріоритети - в першу чергу мусимо підтримувати ЗСУ!
Дякую! Вітання з Харкова!
#улассамчук #аудіокнига #вітерзукраїни #публіцистика #українською #українськийютуб #вітерзукраїни
Якщо Вам до душі ідея каналу та Ви маєте змогу і бажання підтримати його невеликим донатом, то це можна зробити одним зі способів:
Mono: 5375 4141 3026 7338
Спонсорство на UA-cam: ua-cam.com/channels/CdN8X8Ww2EUyIPilW145Pg.htmljoin
Patreon: www.patreon.com/viterzukrainy
Буду вдячний, так я зможу зробити більше і краще. Але не забуваймо про пріоритети - в першу чергу мусимо підтримувати ЗСУ!
Дякую! Вітання з Харкова!
Випадково натрапив на ваш ролик і вирішив трохи послухати.
Нещодавно був в Харкові і ця війна людей там майже не змінила. Якщо більшість харків'ян не бачать нічого спільного між російською мовою та війною проти росії,то навіщо взагалі тоді воювати...
Це проблема не лише у вашому місті,а й загалом в Україні.Найгірше це те,що більшість людей у величезній проблемі не бачать проблеми.
@@user-fx9vp1hd5k згоден з Вами, Назаре, це величезна проблема, але треба шукати її рішення. У тому, що так є, винні не тільки і не стільки мешканці Харкова. Я виріс у російськомовній родині, навчався в російськомовній школі в Ізюмі, закінчив російськомовний університет у Харкові. Всі в моєму оточенні з народження розмовляють російською, за виключенням однієї родини митців, яка у Харкові створила україномовне середовище, до якого увійшов і я. Одна людина колись сказала - легко робити українську культуру у Львові, де кожен під’їзд дихає українською культурою, складно у Харкові. Я згоден з цим, і думаю, що і любити Україну з Канади легше, ніж у тому ж Львові. І це нормально, так є. Щодо Харкова, то тенденції до змін помітні, але зміни не відбуваються відразу. Я б хотів, щоб відбулась, наприклад, міграція, і до Харкова приїхало декілька тисяч україномовних викладачів, митців і просто працівників різних галузей і стали тут жити і працювати, розширивши існуюче середовище (бо зазвичай було навпаки, здебільшого ті, хто приїздив переходили на російську) і зміни відбудуться і,відносно історичного моменту, швидко. Ви, як я розумію, людина дуже патріотично налаштована, готові змінити життя для свого вкладу у вирішення цієї проблеми і, наприклад, переїхати? Цікаво дізнатися Вашу думку щодо цього. А Ваша фраза «навіщо тоді воювати» звучить трохи дивно, може я не дуже розумію, що саме Ви в неї вкладаєте.
@@viterzukrainy Моя фраза:"навіщо тоді воювати" це моя думка про те,якщо українці не стануть україномовними людьми,то ця війна,тисячі смертей,ця перемога,яка буде через 1-2 роки,то це все буде до одного місця.
Нікуди переїздити не збираюсь,хоча був в США та в Канаді( в мене там родичі) але я люблю Україну та обожнюю рідне місто.
До речі в Торонто є український мікрорайон,де можна почути значно більше української мови,ніж в Харкові,Одесі,Дніпрі,Запоріжжі та й навіть в Києві. Наша держава зросійщена,тобто хвора і переконати та роздуплити зросійщених людей дуже важко.
@@user-fx9vp1hd5k Назаре, власне, я про те і кажу, що у Канаді зручніше робити українське середовище, бо там є для цього сприятливі умови, еміграція багато зробила для збереження нашої культурної пам’яті, але в Україні жити нам з Вами, і нам будувати майбутнє держави. Але саме будувати, а не просто дискутувати про те, що хтось не такий, як нам би хотілось, замість того, щоб щось змінити, бо це шлях в нікуди. Не подобається російська у Харкові, робіть щось з цим. Ми ж усі згодні з тим, що кожен росіянин несе відповідальність за те, що відбувається. Так само і кожен українець несе відповідальність за свою державу, свою мову, як я, живучи у Харкові, так і Ви. З усією повагою.
Вірю, що є в світі сила, яка допоможе Україні зберегти свою ідентичність, тому, що вона глибока і прекрасна, а всі, хто живе на цій землі і зневажає мову і звичаї нашого народу просто згинуть !
Дякую,цю статтю Уласа Самчука треба внести в шкільну програму,щоб маловартісних було менше, а гідних і гордих за своє рідне було більше.
Дякую!
Дуже гарно! Вражає до глибини душі.
Рідна найкраща, найдорожча, наймиліше, наймилозвучніша, най.., най...
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, |
А лиш камінь має ...
Дякую Вам!
Як завжди неймовірно влучно! Дякую Самчуку і дякую Вам. Історія циклічна і вчитись цілком можливо на минулих поколіннях. Тому дякую Вам за працю
Дякую! Чудова стаття!
Ви маєте дуже проникливий голос!
Дякую!
Дякую каналу. Ця заборона мови по суті приває і звраз, особливо тут у мена на донбасі. Але маю надію і дуже хочу побачити, що це зміниться.
А ще Улас Самчук написав чудовий роман- трилогію " Ост",який досі не виданий в Україні.
Шановн1, читайте Самчуков1 нотатки про в1йну, це справжня насолода!..
Дякую
Дякую Вам!
Рівне. Музей бурштину. І кімната-музей Самчука. Раджу
В1тання Харкову!
Дякую Вам!
Не знаю чому але його слова, що росіяни знають нашу мову - мені не подобаються.
Улас Самчук🖤 дуже переймався питанням,як знищити 2 мільйона євреїв,підтримував геноцидну політику нацистів ,масові вбивства у Бабиному Яру,активно співпрацював з німцями,прибувши в окуповану фашистами Україну по запрошенню Гітлера.
Героїзація посібників нацистів це повний крах міжнародної політики сучасної України,ні поваги ,ні довір'я,ні повноцінної допомоги з боку західних партнерів та Ізраілю не буде .
Олена Теліга, яка так само працювала з Самчуком у окупованій німцями Україні була вбита нацистами у тому ж Бабиному Яру. Якщо ви так чітко характеризуєте погляди Самчука, не бувши при цьому з ним особисто знайомі, то хотілося б отримати посилання джерела, які б підтверджували ваші слова. Буду вдячний.
І нам про це важливо знати для себе самих, а не для того, щоб «вдовольнити» західних, східних, північних чи південних партнерів чи не так?
@@viterzukrainy це офіційна інформація для всього світу,у доступних джерелах написано і показано архівами, істориками світу,що Самчук,О.Теліга ,та інша група прибули у окуп.німцями місця у 1941 по їх запрошенню і за їх кошти для співпраці з гітлерівцями,для розбудови адміністрації,пропаганди, прославляння,,німецького миру'',У.Самчук у Рівно,а О.Теліга у Київ.
Там вони з успіхом працювали у офіційних газетах,де Гітлера Самчук називав генієм.
А те ,що О.Теліга та деякі її соратники були розстріляні фашистами,то це спрогнозована дія агресора до колаборантів,так розправлялись з Гіві,Моторолою,Захарченко,Мозговим,та іншими зрадниками,коли їх використали .
В них теж було,, своє бачення України'',як і у тих німецьких колаборантів,іуд,на яких❣️ кров 11 мільонів українців,1,5 мільонів євреїв,мирных мешканців,дітей,безпомічних,які жили на території України.
О.Теліга це О. Скабеєва того часу,притому,що Теліга також мешканка Москви .
А те ,що вона розстріляна у Б.Яру це міф,бо після арешту була поміщена у Гестапо,де розстрілювали у підвалах і ховали на цвинтарі у братській могилі.
Тому й допомога затримується від західних країн,гинуть прості українці,тому що ,,нацистам'' довіри немає ніде у світі
При всій повазі до вашого прізвища, в мене не викликає довіри думка людини, яка Олену Телігу рівняє до Скабєєвої.
Рыбий язык, эта мойва.
Кацапи завжди напишуть якусь гидоту
Кацап - це діагноз. І хвороба ця не лікується. Що ти тут забув, убогий?
@@user-ho9bj2cm1d не твоё свинорылое дело, хохол.
Було би не моє, якби ви, свинособаки рашистскі, не лізли як таракани скрізь куди вас не запрошували.