Недільна проповідь отця В’ячеслава Труша, 29 серпня 2021 року. Преображенська парафія УГКЦ м. Лозова, Харківська область. #Недільна_проповідь #УГКЦ #Лозова
А що скажете, коли стається якийсь нещасний випадок і люди кажуть-на то воля божа. Або так хотів бог; чи "бог забрав до себе". Але ж біблія вчить, що бог любить нас. То чи воля божа на то, щоб рідні страждали через втрату рідного?
Дякую за запитання, пане Володимире! Люди кажуть, але Церква вчить, що у людини є вибір. Вибір, за який людина несе певну відповідальність. Можна порівняти із правилами дорожнього руху. Або людина їх виконує, і тоді те, що може статися на дорозі - то вже не її провина, або ж виїжджає на зустрічну смугу, де навіть якщо немає автівок і нібито їхати швидше, але все, що станеться - вже наслідок її неправильного вибору. Християнин має (в ідеалі) будь-яку справу робити із молитвою, бо і години дня, і людське життя обмежені часом. Тому справи маємо обирати ті, які саме і призначені для нас. Ті, які, скажемо так, знаходяться в "зоні Божої волі". Вони можуть бути абсолютно різні. Можуть бути і важкі, але знаємо, що це від Нього. А якщо робимо те, що Бог не заповідав і потрапляємо у скрутні обставини, то на кого тоді нарікати, окрім як на себе... Проте і в таких ситуаціях Бог поряд. Бо любить. Чи є Божа воля на те, аби рідні страждали через втрату рідного? Не знаю, яка саме ситуація сталася. Але і страждання, і смерть - це речі, які протирічать Божому задуму. Але вони існують у світі і Бог ніде не обіцяє, що у цьому світі не буде страждань. Самого Христа мучили і прибили цвяхами до хреста, стояли і насміхалися із Людини, Яка ще вчора їх лікувала і годувала. Чи була на це Божа воля? Так. Як наслідок особистого вибору Христа. Так само і той, хто брав цвяхи чи молоток - це теж був його особистий вибір. А що робив Христос, коли страждав? Його підтримували ті, хто підійшов до хреста і навіть Сам заспокоював Свою Матір. Це саме і є приклад того, що маємо робити ми. Є рідні, які страждають - то їх треба розраджувати, бути поряд. Не значить нав'язуватися із розмовами, а бути поряд. Фізично, молитвою, словесно - ось тут маємо розуміти як саме.
@@user-wp8yi8sk5i дякую, отче Вячеслав за таку розгорнуту відповідь і за те, що приділили стільки часу незнайомій людині. Я багато чого прояснив для себе з Вашого роз'яснення. Бог любить нас, але не гарантує відсутності нещасних випадків, які стаються не по вині постраждалих. Ті, які виїхали на зустрічну смугу і летять невідомо куди, це одне. Коли вони злітають з дороги в посадку самі, то це друге. Але саме страшне, що такі люди забирають з собою на той світ цілі сім'ї невинних людей, які спокійно вертаються додому, ось що страшно... Я у свій час "ходив по дуже тонкому льоді" і те, що залишився зараз живий і здоровий, не що інше, як чудо господнє. І я кожного дня дякую богові, що він завжди через ангелів своїх направляв мою руку, чи ногу чуточку вбік від смерті, в якому б я стані не був. Дай бог Вам здоров'я і сильних ангелів хоронителів для захисту від нашого швидкого і небезпечного життя!
@@MrDovguj Дуже Вам дякую за добрі побажання, пане Володимире! Хай Господь пошле в серце мир і дарує світлий погляд на світ! Так, людське життя надзвичайно тендітна річ. Тому варто бути уважнішим і до інших, і до себе. І до нашого часу теж. Замислюватися хто поряд. Чи дійсно вистачає часу і (не кажу любові) уваги аби вислухати близьких, рідних, друзів, а чи витрачаємо час на балачки із людьми, які в нашому житті випадкові... Буває і страшніше за миттєву смерть. Буває, що лишаються прикутими до ліжка. Без коштів. Без співчуття. Буває, що на таких людях наживаються... Людське життя тендітне і складне. І тут орієнтири може давати саме Господнє Одкровення, яке дається нам у Його Слові. Часом складними виглядають речі насправді прості. Чи то телефонний дзвінок, який довго відкладаємо, чи слова пробачення чи підтримки ("А як сприймуть!?") чи молитва...
Дуже проникливо,чудова проповідь рідною мовою!!!
Дякую вам дуже за цей відгук!
Дякую!
Слава Ісусу Христу !
Слава Навіки Богу !
Дякую вам за відгук, пане Леоніде!
Привет из Питера!
И вам большой привет)
А що скажете, коли стається якийсь нещасний випадок і люди кажуть-на то воля божа. Або так хотів бог; чи "бог забрав до себе". Але ж біблія вчить, що бог любить нас. То чи воля божа на то, щоб рідні страждали через втрату рідного?
Дякую за запитання, пане Володимире! Люди кажуть, але Церква вчить, що у людини є вибір. Вибір, за який людина несе певну відповідальність. Можна порівняти із правилами дорожнього руху. Або людина їх виконує, і тоді те, що може статися на дорозі - то вже не її провина, або ж виїжджає на зустрічну смугу, де навіть якщо немає автівок і нібито їхати швидше, але все, що станеться - вже наслідок її неправильного вибору. Християнин має (в ідеалі) будь-яку справу робити із молитвою, бо і години дня, і людське життя обмежені часом. Тому справи маємо обирати ті, які саме і призначені для нас. Ті, які, скажемо так, знаходяться в "зоні Божої волі". Вони можуть бути абсолютно різні. Можуть бути і важкі, але знаємо, що це від Нього. А якщо робимо те, що Бог не заповідав і потрапляємо у скрутні обставини, то на кого тоді нарікати, окрім як на себе... Проте і в таких ситуаціях Бог поряд. Бо любить. Чи є Божа воля на те, аби рідні страждали через втрату рідного? Не знаю, яка саме ситуація сталася. Але і страждання, і смерть - це речі, які протирічать Божому задуму. Але вони існують у світі і Бог ніде не обіцяє, що у цьому світі не буде страждань. Самого Христа мучили і прибили цвяхами до хреста, стояли і насміхалися із Людини, Яка ще вчора їх лікувала і годувала. Чи була на це Божа воля? Так. Як наслідок особистого вибору Христа. Так само і той, хто брав цвяхи чи молоток - це теж був його особистий вибір. А що робив Христос, коли страждав? Його підтримували ті, хто підійшов до хреста і навіть Сам заспокоював Свою Матір. Це саме і є приклад того, що маємо робити ми. Є рідні, які страждають - то їх треба розраджувати, бути поряд. Не значить нав'язуватися із розмовами, а бути поряд. Фізично, молитвою, словесно - ось тут маємо розуміти як саме.
@@user-wp8yi8sk5i дякую, отче Вячеслав за таку розгорнуту відповідь і за те, що приділили стільки часу незнайомій людині. Я багато чого прояснив для себе з Вашого роз'яснення. Бог любить нас, але не гарантує відсутності нещасних випадків, які стаються не по вині постраждалих. Ті, які виїхали на зустрічну смугу і летять невідомо куди, це одне. Коли вони злітають з дороги в посадку самі, то це друге. Але саме страшне, що такі люди забирають з собою на той світ цілі сім'ї невинних людей, які спокійно вертаються додому, ось що страшно...
Я у свій час "ходив по дуже тонкому льоді" і те, що залишився зараз живий і здоровий, не що інше, як чудо господнє. І я кожного дня дякую богові, що він завжди через ангелів своїх направляв мою руку, чи ногу чуточку вбік від смерті, в якому б я стані не був. Дай бог Вам здоров'я і сильних ангелів хоронителів для захисту від нашого швидкого і небезпечного життя!
@@MrDovguj Дуже Вам дякую за добрі побажання, пане Володимире! Хай Господь пошле в серце мир і дарує світлий погляд на світ! Так, людське життя надзвичайно тендітна річ. Тому варто бути уважнішим і до інших, і до себе. І до нашого часу теж. Замислюватися хто поряд. Чи дійсно вистачає часу і (не кажу любові) уваги аби вислухати близьких, рідних, друзів, а чи витрачаємо час на балачки із людьми, які в нашому житті випадкові... Буває і страшніше за миттєву смерть. Буває, що лишаються прикутими до ліжка. Без коштів. Без співчуття. Буває, що на таких людях наживаються... Людське життя тендітне і складне. І тут орієнтири може давати саме Господнє Одкровення, яке дається нам у Його Слові. Часом складними виглядають речі насправді прості. Чи то телефонний дзвінок, який довго відкладаємо, чи слова пробачення чи підтримки ("А як сприймуть!?") чи молитва...