Пам'ятаю: 1991 рік, пече сонце, мама натягує на нас із сестрою джинсові комбінезони, які привезла з Польщі, і ми поїхали в Олесько. Заходимо на подвір я, а людей - не пройти, так багато. Перед замком хлопець з фотоапаратом. Ми стали дружньою сім єю до знимка, тато розрахувався, фотограф пообіцяв вислати нам фото додому за нашою адресою і ми пішли всередину . Там стояли чорні і вирізьблені меблі, доступитися до яких крізь натовп було непросто. Ми з сестрою дуріли, музейниці робили нам зауваження. батьки говорили про своє. Коли вийшли комбінезони вже не парили, а гріли, на вулиці було прохолодно. Ми з сестрою йшли спереду, мама і тато ззаду. Тієї неділі важливий був не замок, а батьківська турбота. такого теплого у всіх відношеннях дня в своєму житті я більше не пам ятаю. 2024 й минає. Батьки померли, сестра в Іспанії, а я тут в Україні згадую як колись мама і тато возили нас по Львівщині. Більше в Олеську я не б ула. І от дивлюся відео, яке, як я зрозуміла знімали в суботу. Тепер подвіря порожнє. Де люди, натовп який зустрів того вихідного дня на початку 90-х у Олеську?
як же чудово розповідають. які історії, як магнетично
вдячна що так гарно відзняли наші твердині
You're A Champ!!!
I'm so lucky to have discovered your channel! 🍀
I can't stop binge-watching your videos!
cніданок ввас дійсно достойний
good keep it up
Strong video
❤❤❤
Наталіє, ви супер класно виглядаєте! Можна бути вашою собачкою?
I'm captivated from beginning to end! 🎥
♥️love ur
Perfect timing on that punchline! 😂👌 You got me laughing! 🤣
Пам'ятаю: 1991 рік, пече сонце, мама натягує на нас із сестрою джинсові комбінезони, які привезла з Польщі, і ми поїхали в Олесько. Заходимо на подвір я, а людей - не пройти, так багато. Перед замком хлопець з фотоапаратом. Ми стали дружньою сім єю до знимка, тато розрахувався, фотограф пообіцяв вислати нам фото додому за нашою адресою і ми пішли всередину . Там стояли чорні і вирізьблені меблі, доступитися до яких крізь натовп було непросто. Ми з сестрою дуріли, музейниці робили нам зауваження. батьки говорили про своє. Коли вийшли комбінезони вже не парили, а гріли, на вулиці було прохолодно. Ми з сестрою йшли спереду, мама і тато ззаду. Тієї неділі важливий був не замок, а батьківська турбота. такого теплого у всіх відношеннях дня в своєму житті я більше не пам ятаю.
2024 й минає. Батьки померли, сестра в Іспанії, а я тут в Україні згадую як колись мама і тато возили нас по Львівщині. Більше в Олеську я не б ула. І от дивлюся відео, яке, як я зрозуміла знімали в суботу. Тепер подвіря порожнє. Де люди, натовп який зустрів того вихідного дня на початку 90-х у Олеську?
The visuals in this video are stunning! 🎥🌌 Truly breathtaking! 😍
Epic video
I always look forward to your uploads! ⏰
В вікі вказано наголос ОлЕсько,а ви кажете ОлеськО.Чому?
Місцевий (галицький) діалектизм, досить поширений на львівщині
Love the music in the background! 🎵🎶 It's catchy! 🎧
This put a smile on my face! 😄
Love it 🙏💎
Wow this is dope🔥🔥🔥🔥
🥰🥰 #hitsong
You never fail to entertain! 🤩
Wow Excellence
Nice video product
You deserve all the success that comes your way! 🏆
😊🌟
💪🔥😍✨
👍😄🔥💯
🍕🍿
😄💥💪🔥
🍿
You've got that 'it' factor.
💯
You're a game-changer in your niche.
👌💪🍿
💕✨🎈🔥