Відео

Щастя згублені ключі ✨🔑✨🎼✨... Вірш Оксани Лятуринської Чесно кажучи, вперше дізналася про цю поетесу і її вірш, гуглячи якусь новеньку українську поезію для перетворення в пісню. 💖 Задумок для кліпу було багато, але хто я, а хто нейронки . Це завжди лотерея, як не танцюй з бубнами навколо них. Загалом, непогано вийшло, як на мене. 🥰 І сама пісня, і картинки, і анімація, і обличчя моє непогано пересадилося на обличчя долі 🎭 Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, запитать, зустрівшись, Долі: “Ти горою, Доле, йшла, чи мої ключі знайшла з золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, там намітку під кісник накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше - вража сила. Чом цяцькований обруч не тулила обіруч?” Посміхнеться оком Доля: “Довгі, довгі луки поля і темніший ночі гай. Як згубила, то й шукай!” Оксана Лятуринська

❤❤❤❤❤

Вона 💖 вірш Василя Симоненка Вона прийшла, непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вoнa прийшлa, зaквiтчaнa i милa, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти… Прийшла любов непрохана й неждана - Ну як мені за нею не піти?

❤❤❤

Чарівно ❤❤❤

Хотіла б я піснею стати... Вірш Лесі Українки 💛🩵 Невеличкі поезії теж чудово перетворюються на пісні, якщо за діло береться Суно ✨💖✨ Міджорні, якщо добре попросити, створить картинку, яка найбільш пасує до пісні, навіть краще, ніж мріялось. ✨🌈✨ А Мінімакс останнім часом довго і нудно, але оживить цю картинку магічним способом ✨🔥✨ Залишиться тільки все це змонтувати докупи. Але тут уже нема такої нейронки, щоб сама це зробила. Чи я чогось не знаю... Леся Українка Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне.

❤❤❤

Вечірнє сонце ☀ Вірш Ліни Костенко Якось несподівано Суно вибрав стиль диско 🤩 для генерації музики. Я завжди спочатку генерую без вибору стилю, довіряю улюбленій нейронці, вона щодня все розумніша. 🔥 Потім експериментую або додаю мій улюблений набір музичних стилів.🎼🎶 Не далекий той час, коли і слова і музику писатиме штучний інтелект краще, ніж люди, хоча хто він без людських здобутків, які він тільки складає в різні візерунки, як калейдоскоп.... 🤔 Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло одзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви. Ліна Костенко

Чудова пісня, і кліп чарівний ❤❤❤

Ти... Вірш Миколи Вінграновського 🔥 Поезія завжди малює образи... Для мене цей красивий і трохи сумний вірш про кохання навіяв таку картину... Важко було вмовляти нейронки робити те, що я просила. Мінімакс, Хайпер, Стейбл відео, платних аніматорів в мене поки немає Потім ще обрізка, реверси-шмеверси. Голова трохи обертом. Кілька разів хотілось кинути це все. Але я терпляча людина і сама ідея цікава... Жаль, що нейронки міняють кольорову гаму і трохи різнобій вийшов. В Інстаграмі трохи інша версія, якщо що, я там теж під ніком @nainainata Микола Вінграновський Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої сьогоднішні передвечірні очі. Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу. Отут я видумав себе й тебе для тебе. Отут я серце виняньчив для неба, Не знаючи тоді, що небом назову. Тепер послухай: з нашого жалю Тепер залишились одні слабкі півзвуки. Любові нашої обличчя не люблю. Її обличчя - то обличчя муки… Кажу ж, кажу ж у звітреному сні У зимі, в осені, у літі, у весні: Весною, літом, восени, зимою Дві білих пісні рук твоїх зі мною. Ти - ранок мій, ти - південь мій і вечір. Ти - ніч моя… Хоч все на світі - втеча!

❤❤❤

❤❤❤

Світ 🌎 Вірш Василя Симоненка 💛💙 Безсмертний і неперевершений 🔥 Музика і аранжування Суно Фото - Міджорні Анімація - Мінімакс Корисні поради - чат ДжіПіТі Танці з бубном навколо нейронок - @nainainata Монтаж в кількох програмах - @nainainata Вперше використала Мінімакс, бо нарешті не просить китайський номер телефону. 🥰 Хоча з десятка нагенерованого використала 2 секунди, бо інше треш... Вперше застосувала реверс відео, за порадою чату ДжіПіТі clideo.com - насправді робить не реверс, а дзеркальне відео, або догори ногами. Теж корисна опція, але не зараз. kapwing.com - молодець, вирішив питання. 🔥 CapCut - додав трохи спецефектів. ✨ Два варіанти відео зроблено, бо є ще Інстаграм, але Ютуб я насправді люблю більше, бо тут все якось спокійніше... Там я теж під ніком @nainainata Світ який - мереживо казкове!.. Світ який - ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра. Не шкодуй добра мені, людині, Щастя не жалій моїм літам - Все одно ті скарби по краплині Я тобі закохано віддам. Василь Симоненко

Пливи, рибо, пливи... Вірш Сергія Жадана 🥰 Ніби картина, написана широкими яскравими мазками, наповнена сильними емоціями і подекуди незвичними сенсами. Я прямо бачу цю рибу, в моїй уяві вона золота і шустра. Жадан може й іншої думки. 🤩 Я згенерувала її за текстовим промптом у Hiper. Це не зовсім так, як я уявляла, але поки що нейронки - це лотерея. Трохи поморочилася в CapCut з монтажем спецефектів, зате пісня в Суно дуже швидко згенерувалася як я й хотіла - динамічно і танцювально. Сьогодні зарядку робила під неї 🔥 Коротку версію, яка трохи відрізняється, дивіться в Інстаграмі, там я теж Nai Nai Nata і нік такий самий як тут @nainainata. 🥰 Сергій Жадан Пливи, рибо, пливи Пливи, рибо, пливи - ось твої острови, ось твоя трава, ось твоя стернова: править твій маршрут, шиє тобі парашут, пасе тебе в глибині при своєму стерні. Коли зелені зірки падають в гирло ріки, тоді твоя стернова промовляє слова: це ось - мої сни, це - рибальські човни, це - ніч, це - течія, це - смерть, певно, моя. Життя - це тиша й сміх. Його стане на всіх. Його вистачить всім - всім коханням моїм. Тому лети, рибо, лети - я знаю всі мости, знаю всі маяки, роблю все навпаки. Лише твої слова, лише таємниці й дива, лише сповідь і піст в одному з портових міст. Кохай, рибо, кохай, хай безнадійно, хай, хай без жодних надій - радій, рибо, радій. Любов варта всього - варта болю твого, варта твоїх розлук, варта відрази й мук, псячого злого виття, шаленства та милосердь. Варта навіть життя. Не кажучи вже про смерть.

Дякую за таку чарівну пісню!!!!!!! 🥰🥰🥰

Поезія Ліни Костенко - це ніби музика вишуканих слів та сенсів. 💖 Можна просто читати і літати... Хочеться популяризувати ці та інші неймовірні вірші і серед тих, хто не любить книжок. Сьогодні ми з подругою-нейронкою Сунітою начаклували першу пісню на вірш моєї улюбленої поетеси - Ліни Василівни Костенко ❤ Я створила цей Ютуб канал, щоб ділитися своїм досвідом використання ШІ і цей формат відео насправді більш комфортний для мене. Щойно закінчила АІ курси Романа Кириловича, найкрутішого гуру по нейронкам, але ця тусовка в основному в Інстаграмі, кому цікаво, я там теж під ніком @nainainata 🥰 "Життя, як річку не перейдеш вбрід." Вірш Ліни Костенко. Композитор ШІ Suno, диригент Nai Nai Nata. Візуал - ШІ Midjourney, Анімація - ШІ Stable video. Монтаж Nai Nai Nata 🥰 Життя, як річку не перейдеш вбрід. Та, певно, в ньому і немає броду. Заходь по груди у студену воду, Пливи, пливи, пливи десятки літ! Не уникай в путі круговороту - Хай руки загартуються твої, Бо доведеться плавати і проти, І впоперек стрімкої течії. Коли ж попадеш в смугу теплих течій, Коли душа розніжиться без меж, Ослабнуть руки і отерпнуть плечі, І вже навряд чи далі попливеш. Зануриш серце у блаженну втому, Запрагнеш тільки затишку... О, ні! Як жити, зачепившись на мілкому, То краще потонуть на глибині. На все є час - на голубі тумани, на вчинків простоту, на простоту понять, на те, що коли навіть не таланить, можливості - і ті уже п'янять. На те, що сил немає де прикласти, бо силам тим не відчуваєш меж, і прагнеш далі - до мети і щастя, а як впадеш - не боляче впадеш. На все є час - на милу недосвідченість і переконання у власній правоті, і на любов, що, благодатна, вічна, буває раз і тільки раз в житті. На все є час - на самоту і вірші в безсонну ніч осінньої сльоти, на гіркоту безмірних перебільшень і справедливу жорстокість прямоти. На все є час - на право заперечень, на те, щоб згасли істини старі, на те, щоб, не вагаючись, на плечі узяти непосильні тягарі. а потім, розрізняючи баласти і з-поміж них - єдине основне, спокійно зняти, вибрать, перекласти, сказать: - Життя, прийми тепер мене! Ліна Костенко