Відео

Що за примітивна критика: постійно типу, блін, чуваки, матюки. Яка невихованість. Ведучим є чого повчитися в цього роману. Чесно кажучи, огидно слухати такий примітив. Якесь дно

20:25 всі котять бочку на чела зліва. Непотрібні смолтоки однозначний грішок( я абсолютно такий же, цього тяжко позбутись). Щодо іншого. Тут можна підійти з двох сторін при чому з двох одночасно. перше він ж просто висловлює свою думку🤷🏻‍♂️. Друге він реально крінж. Я насправді співчуваю собі, бо я тоже крінж в соціальних ситуаціях. І хто тут правий? Тутурууууу САБІНА. Пояснюю коли Сабіна прийшла на виставку до Терези вона сказала щось типу що ми завжди носимо маски і так чи інакше їх доводиться надягати. Не скажу що варто було бути нонконформістом. Прислухатись до думки інших і менше говорити " отсябятіни" напевне в цьому і є наша проблема що ми не можемо щиро слухати. До речі замітив ще одну паралель по юнгу. Це концепція тіні і що ми замічаєм в інших людях, нашу тінь те що ми хотіли б мати але не реалізувала це. Зазвичай вона проявляється в дещо негативному ставленні і критиці. Насправді він так і не сказав чому негативно ставиться до Сабіни але опустим. Я до неї ставлюсь позитивно напевно тому що прийняв носіння масок. Але реалізація кульгавить.

Роман торкнувся до живого і болючого Роман меланхолійний, екзистинційний. Відповідей ніяких не дає, і навіює ці почуття. Герої шукають опору в творчості, любові, заміжжі, політичних переконаннях але не находять бо це все для них виявилось тимчасовим і легким, - вони відчувають легкість буття, і не відчувають ваги своїх виборів що вселяє в них тривогу і сумнів у правильності свого вибору. Так як ми всі живемо одне життя такі сумніви і тривога присутні мабуть у кодного, а особливо це відчувають такі меланхолійні люди як герої і я хоча я ніяких виборів не роблю і доводиться жаліти хіба про це.... Біль На фоні радянської влади яка обмежує простір свободи вибору ситуація виглядає ше більш підкресленою. Він дає ілюзію ваги, коли є ідеологія мета і впєрод вперьод. А проти нього тяжко поперти, в кращому випадку відстріляєшся ізоляцією як Томаш. Хоча схоже на те що і це рішення не несло для нього великої ваги коли він його приймав. Короче цим всім депресняком автор хотів сказати що люди шукатимуть сенс завжди хоча його не має в природі.(Хіба що в нашій людській😌) Змирись, відчувай нестерпну легкість і тяжкість вибору, нестерпність залежить від степені товоєї меланхолізації, а вибір того чи іншого в твоїй потребі відчувати вагу чи легкість; і що буде більше на тебе давити; і що в твоїй ситуації тебе роздавить нестерпна легкість, яка може роздавити , чи вага прийнятих рішень, які звичайній людині робити все тяжче в епоху тотальної держави комунізму чи глобалізації зараз, де ти відчуватимеш себе мальонькою людиною яка не здатна ні на що вплинути і її рішення або не нестимуть ваги або розчавлять її. Не дякуйте. Я постарався розвинути думку від себе, але мене направляв чат gpt. Буду радий поспілкуватись з хіканами як я які хочуть ввдчути вагу, а не тонути в беспросвітній нестерпній легкості буття дотоплюючи себе залежностями.

Нащо Томаш мав багато партнерів, може до Юнга звернемось проаналізуємо ... Я за юнга не шарю але міг би привести декілька раціональних причин чому томаш такий альфач. Але нашо.подумайте самі Крінж

хлопці, ви де? вертайтеся! дуже цікаво було б подивитися випуск з буктокеркою Stepashka, вона офігезна💥

Почну з того, що дякую за вашу роботу, за українську та теми вашого каналу підкастів. Але мені, як душнилі, цей епізод дався дуже важко) Ще я помітила дуже забавний момент, який напряму пов'язан з темою роману) Насправді, назва "Гордість і упередження" стосується майже кожного персонажа книги, при чому обидві якості присутні у всіх, а не розділення, наприклад, що Дарсі уособлення гордості , а Лізі - упередження. Дуже сочний момент, коли Лізі засуджує подругу яка обрала меркантильні розрахунки для шлюбу, але при цьому абсолютно виправдовує таке ж рішення чоловікам - авторка навіть іронічно робить зауваження, що Ліз навіть не помітила за собою такого лицемірства. І тут мене трошки розвеселило зауваження щодо мускулінності Дарсі і чоловіків, які приховують почуття, щоб не показати слабкості (при цьому, знов таки не можу промовчати, його причини були інші)- і при цьому дуже швидко пропустили цей момент з Джейн, яка веде себе холодно, щоб не видати почуттів) Ну і не можу промовчати, що сама Ліз відмовляє в перший раз Дарсі, не скількі з-за сестри, скільки вона обурена формулюванням пропозиції (окрім нюансів як він підкреслює свій та її статус та зневагу до сім'ї, вона помічає, що його питання навіть не передбачало варіанту де вона може сказати ні). Ну і звісно додам, що насправді, Бінглі не є персонажем якого треба обирати) В тексті абсолютно прямо йде про те, що це абсолютно залежний від думки інших чоловік, який не може прийняти жодного рішення без схвалення друга. А ще, мені здається, не треба недооцінювати поведінку людей на перших зустрічах) Якщо переносити на сучасний лад, я підозрюю що дуже важко побудувати відносини з людиною, чиї батьки при першому знайомстві питають скільки ти заробляєш та з алчним поглядом ходять навколо машини, а сестри чи брати співають "от і помер дід Максим" танцюючи при цьому на столі в бібліотеці)

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам Окремо дякую за Тома Степа!

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

Дякую за вашу роботу Б ласка наступний подкаст Шантарам

«….мій коментар…» відповідь: наш подкаст, що хочемо те і робимо Що мало бути під «…» Спочатку переслухав подкасти де ви запрошували гостей, а потім дійшов до цього де ви двоє. Думаю це найкращий формат. Ви доповнюєте один одного, перебуваєте постійно в контексті, в той же час є суперечки, які більше схожі на рівність сприйняття, все це разом стрімко розвивається і за цим прикольно спостерігати. Дякую за роботу! Б ласка - наступний подкаст Шантарам!

Знищення "шкідливої" літератури - проблема всіх часів

о ні, а я посміявся з курську

а коли буде Катя Мотрич??????

Це на стільки гарний випуск , що хочу вивчити його напам'ять !

Прийшов сюди заради Гонтар та тільки завдяки неї додивився до кінця. Дуже важко витримати ведучих.

Блін, ну стільки неточностей та дивних тверджень щодо героїв чи сюжету книги. Наті таке враження, що востаннє читала у школі. Ну то ладно, хоч якийсь книжковий контент, може доростуть до більш глибокого розбору книг.

Вітаю, таке питання можливо не по темі, на що і в якому профілі знімаєте ваші відео?

Я на багато старша за вас, але який кайф вас слухати. Знайшла вас пару днів тому, підписалась, слухаю малюю і насолоджуюсь. Яка в нас класна молодь)

Ви ще почитайте Селінджера "Чудовий день для рибки-бананки", буквально 3 сторінки, але як актуально, аж мороз по шкірі іде.

хлопці класний випуск , чекаю наступного

Перечитала усі коментарі. У всіх різні думки, деякі я поділяю деякі ні. Цю книгу кожен трактує для себе по різному. І це норма. А що до подкасту, то мені він дуже сподобався та слухала його з задоволенням. І дівчина приємна, не знаю чому так багато хейту в її сторону. Сподіваюсь будуть нові випуски.

не очікувала, що настільки буду на одній хвилі щодо цієї книги з Владом. прочитала її років в 17 і як тоді не зрозуміла причину її світової популярності, так і зараз не розумію

Лайк і коментар

Забагато хаосу і мало літератури.Таке враження ніби Саша прийшла у клас до двох підлітків,яким тільки дай привід на ха-ха.Забагато недоречних коментів.Тільки,дякуючи Саші додивилась

Ті хто не читав книжку краще не слухати цих коміків.

Мені щиро цікаво, чому настільки ви покликали саме цю пані? Якщо вона абсолютно не розбирається у літературі, історії і весь випуск несе таку дичину, що соромно за це

Я люблю з дитинства Сойєра, Мумі Тролів, Пеппі і довгу панчоху і Тореодорів з Васюківки

Коли вже буде джерело??

Гордість і упередження - це моя улюблена книга, як і письменниця. Я подивилась всі екранізації. Дуже не погоджуюсь з подкастерами, щодо думок, щодо персонажів, але дякую за огляд цієї шедевральної книги!!! Той випадок, коли коментатори топ!!! 😅😅😅 Всі круті! Слава Україні!

Обов'язково додивіться до кінця, там буде кращий жарт випуску😂

Передивилась всі ваші відео і хочу ще! Хлопці, не зупиняйтесь будь ласка, це дуже класний контент!! Чекаю колабу з Еммою Антонюк✨

кожен рік 31 грудня.. жартую, погано жартую. АЛЕ кожного року, я і мої дві подруги зі своїми мамами, передивляємося версію саме 95 року. тільки додивилась 6ту серію і ютуб видав подкаст... господи, чим старіше стаю, тим Фьорт здається більш сексуальним... це діагноз. Вадиме, рекомендую, дійсно, сильно-насильно - подивіться версію 95го. майже репліка в репліку. погляд у погляд. настрій в настрій. дуже влучно. і бажано, звісно, в оригіналі) після троє в човні - друга класична брітіш гумор книга. дякую за випуск!) вчасно)

Спало на думку, що твір Ярослава Мельника "Далекий простір" чимось нагадує бредберівську книжку. Без спойлерів.

Круті👍🏻👍🏻👍🏻

Ваш подкаст змусив прочитати книгу❤ було настільки цікаво і незрозуміло 😂дякую вам !

Бути , чи не бути - це про боротьбу . Чи варте життя того , щоб за нього боротися ? Може краще просто померти , і може після смерті існує кращий світ без страждань , де все мирно та спокійно , а ми замість цього хочемо жити на цій планеті , повній зради , злочинів , смертей , насильства , брехні та смутку

Дуже крутий подкаст! Подивилася усі з останнього до першого , і єдине чого хочеться , це ще більше випусків !!!

Виросла на екранізації 95го року, прочитала книжку і подивилася фільм 2005го. Суто з точки зору того яка екранізація краще передала персонажів, історію та епоху, то це екранізація 1995. Мої основні претензії до 2005 це містер Дарсі, Елізабет. Елізабет вийшла занадто драйвовою, емоційною та ''пацанкою'', а Дарсі наче 16ти річний підліток зі старшої школи який взагалі не вміє ховати емоції. Дивлячись на нього не відчувається жодної аристократії тих часів та таємничості, які є в книжці. + передання епохи, вайбу тих часів я взагалі не відчула. Вони просто не вписуються в образ, культуру та менталітет англійців. Особливо початку 1800х. Немає вайбу тих 'старих' часів. Немає тих манер, відчуття різниці в статусі, які властиві тій епосі. Наряди та вигляд будинків що ззовні що зсередини не схожі на англійські тих часів (живу в Англії і багато бачила будинки різних епох і статусів зсередини). Американські може так, англійські ні.

Це не Вікторіанська Англія, лол

Жарт про колінс - дуже смішно, дякую))) я засміялась

Наті не розуміє жартів

Цьому подкасту однозначно треба більше переглядів! Нам треба більше книжних відосів

Перша книга, що я прочитала після початку вторгнення

Теж обожнюю Керролла та всі пригоди Аліси. Але вперше попала в коло однодумців, за що дякую всій команді

Екранізація 1995го - топ. Для мене Колін Ферт назавжди містер Дарсі.