Відео

Мне понравилось...природа красивая...просто...БОМБА...чудово так....😊😊😊

Как всегда, смотрю с удовольствием, огромное спасибо! И подумалось мне : И зачем мотаться по заграницам, я имею ввиду беженцев, занимайте пустые хаты, возделывайте землю! И вам будет хорошо и Закарпатье оживет! Просто так жаль, какие места опустошаются!!! Милая Виктория, с вами очень интересно!

Дякую....

Дякую, пані Вікторія! Як завжди цікаво. Я подумала, що люди не настільки за колгоспом сумують, як за тим, що була робота, зайнятість, село жило. Так хочеться, щоб життя поверталось в такі місця.

Дякуемо прекрасний репортаж.

👎Україна - скупа мачуха, Угорщина - велика рятівниця, а місцеві (злодії) - білі та пухнасті ??? 👎НАШЕ ЗАКАРПАТТЯ, НАШ ДОНБАС... Попри політику, родині Бартошів - ВЕЛИЧЕЗНЕ ШАНУВАННЯ ❤❤❤

. А жіночка така гарна щебетуха❤

Не в Донецке у нас лучше Мы в России 🇷🇺 Хоть и красивые места на западной украине

Какая красивая Украина и народ добрый ,работящий,,Привет вам с Сибири дай вам Божи тишины и защиты всевышнего❤❤❤❤❤

Церква закрита щоб така як ти в штанях и без хустки не залазила

Дуже гостинні і добрі люди живуть у цьому селі, добра їм і здоров'я!

Ще чекаю коли сливовицею вас пригостять двійної перегонки. У пивниці все п'ється легко,а от коли недосвідчена людина продегостувавши і вина і сливовиці вийде назовні, сміху буде усім бо одразу впаде.

Дякую вам за Н.Солотвино! Це дивовижне село! Оті пивниці то чудо! Там живе моя однокурсниця Аня. У мене такі гарні спогади, хай щастить усім людям,вони надзвичайні!

Дякуємо за це відео згадала про своїх друзів .

Колись приїжджала до прадіда, а тепер нема до кого. Пра пра бабуся ще народилась в Америці, але приїхали назад, здаєтся по стану здоров'я та і землі давали, от і вернулись. Баба Палагія, здаєтся. Дякую, що показуєте ці краї, людей, хатини. Приємно ще раз побачити їх. ❤

Наскільки я знаю, автентична назва села не Ставне, а Ставний, чи навіть Ставньій, аналогічно тому як Тихий, Сухий, Гусний, Бистрий, Луг, Ужок - іменники чоловічого роду. Якщо на верховині кажуть на "і" - мій, твій, кінь, піп, полонина Рівна ... то у Ставному вже на "у" - муй, твуй, кунь, пуп, полонина Рувна (Руна). Слово "г'еренда" (там була назва магазину) означає "дерев'яна балка, брус", який ставили на стіни, потім на ті бруси зверху стелили дошки, і так виходила стеля, по-місцевому "повАла". В старих хатах г'еренди було видно з кімнати, це вже пізніше дошки почали прибивати до г'ернеди і знизу, прибивати дранку, штукатурити. Характерною для Ставного є наявність футбольної команди і стадіону. Залізна дорога спочатку була лише до Ставного. Верховинці ходили пішком до Ставного (на возах, на санях), сідали на поїзд, і так їхали до Ужгорода.

Я кажу, ОЧІ СТРАХАЮТЬ, А РУКИ ЗАМАГАЮТЬ. НІКОЛИ ЩОСЬ РОБИШ ДОМА, І САМА ДИВУЮСЯ ЯК Я ЗМОГЛА, ЗВІДКИ КОШТИ, А ЩЕ І СИЛИ. ДУМАЮ, ЩО ТРЕБА ВЖЕ ТУРИСТІВ ЗАВОЗИТИ. ЗРОБИТИ ТАК МІСІЮ, ЩОБ НАРОД УКРАЇНИ ПРИЙМАВ, НАДАВАВ ГРОШОВУ ДОПОМОГУ, АЛЕ І Є МАЙСТРИ, ЩО МОЖУТЬ БЕЗКОШТОВНО РЕМОНТУВАТИ, ЧАСТКОВО. КОЖЕН МАЙСТЕРНО МОЖЕ ДВІ НЕДІЛІ ПОДАРУВАТИ ЗАМКУ, ЗДІЙСНЮЮЧИ РЕМОНТ ЗАМКУ. звісно не усі, бо то треба саме реставраторів, щоб усе робити на рівні МИСТЕЦТВА. ДУМАЮ МАЙСТРИ, СПЦІАЛІСТИ В УКРАЇНІ ЗНАЙДУТЬСЯ. СУПЕР КІНЬ ВІД ТАМПЛІЇЄРІВ, ЦЕ ТІ ЩО ОХОРОНЯЛИ ЦЕРКВИ ВЕЛИКІ СОБОРИ

🍀🌹🌹🌹🌹🌹🍀

Сухий самой ліпшой село

🎉❤🎉краса

Дчкую ВАМ 🙏❤ за СИНА,а вам спокою,ЗДОРОВ'Я,успіху по життю і вам, і сину---- міцного АНГЕЛИКА ОХОРОНЦЯ,будьте щасливі.П ривіт з Києва.❤

Заказна бродяжка яка шастає по закарпаттю всьо винюхує,всьо визвідовує аби київські....прийшли і зкупили

Краще там жити і погода і городи і так дальше бо нам строять оті багатенькі світу цього

І коштує мабуть 50 тисяч долларів. Ото таке.

Зараз все купляють не переживайте і дорогу зроблять,людям ніде жити.і не всі хотять жити в Німеччині чи ще де

А яка ціна ,щоб купити хатку?

яб хотив але кто продаст ....бо у нас богато дитей....але цикаво жити в сели

Наших депутатів уцю красу

Були там на концерті і дегустації. Пан Йосип чудово розказував про історію замка, був справжнім господарем. Дуже приємні враження і люди. Щиро дякую!

Дуже гарно,але шкода ми були при владі крадіїв,таку красу треба було розвивати і були б туристи і була бробот😢

Молодці ви,потрібно всі наші замки зберегти для наших дітей,внуків і правнуків

🎉❤🎉😊

Марія Гриців: *Прочитала все, що ви написали, дуже шкода, що і в ті часи діти ( учні в гуртожитках ) голодували.* -- Що означає "і в ті часи"? Іменно в ті часи і голодували діти, дехто навіть вдома голодував, без гуртожитків. Нам вранці давали кусок чорного хліба буханки, товщиною до 2 см і кружку чаю. Цього повинно було вистачати на 6 уроків в школі. Іноді бувало, що ідеш зі школи в гуртожиток, а в очах темніє. Сідаєш в столовій за стіл, а там супчик з пшонної чи пшеничної каші... вчора був такий, передучора... і завтра буде. Ти голодний, як вовк, а їсти не можеш, сам себе заставляєш силою... Одного разу нам взагалі не дали нічого, і відправили до школи. До школи ми ходили колоною по двоє, в супроводі виховательки, на чолі колони завжди староста гуртожитку, в 7-му і 8-му класі старостою гуртожитку був я. Я сказав дітям: коли дійдемо до повороту на Гусний, я поверну додому, ви всі слідуєте за мною, якщо до вас будуть претензії, скажете, що ви ідете туди, куди пішов староста, а мені вони нічого не зроблять (я вчився на відмінно, а перспектива знизити навмисне мені оцінки мене не турбувала, -- попереду ще були 3 роки навчання в середній школі у Волосянці). Так я організував забастовку. В часи хрущовщини це була неймовірна подія, ми три дні посиділи вдома, потім прийшов завуч Василь Цьома, вибачався перед батьками, і нас заставили знову піти в школу. Той Цьома потім мені помстився у свій спосіб, а більше ніяких репресій стосовно мене не було. Відповідаючи на цей коммент Марії Гриців, я перечитав свій допис, із здивуванням виявив, що кусок тексту випав по технічній причині - допис не поміщався у дозволений об'єм тексту, а при розділенні на дві частини кусочок тексту випав, якраз той кусочок, де я згадував вихідців з Гусного, моїх родичів. Отже трошки ще про вихідців з Гусного. Можливо, що через особливо важке життя на Верховині, гусняни чітко усвідомлювали важку перспективу залишитися там жити, плюс до того батьки завжди напоумлювали нас, що треба добре вчитися (щоб потім виїхати із села), гусняни не поступалися рівнем навчання дітям із сусідніх сіл, намагалися добре вчитися. Можливо, що внаслідок цього, із Гусного є досить високий процент тих, хто здобув вищу освіту і навіть вчені ступені. Першим здобув учений ступінь Іван Михайлович Чаварга (мій старший брат), кандидат історичних наук, проректор. Його син Михайло став лікарем, хірургом, кандидат медичних наук. Його внучка Вікторія стала канд. політологічних (чи яких там?) наук. Чаварга Олена (моя старша сестра) стала біологом, а її дочка Марія стала кандидатом наук по біоінженерії (щось таке) захистила дисертацію в США, там і працює. Я закінчив фізичний факультет, канд. фіз.-мат. наук. Мій син Ярослав закінчив факультет іноземних мов, кандидат філологічних наук, англійська мова. Це досить непогано, як для високогірного села, де електрика появилася, коли я вже був у 9-му класі, а радіо я купив батькам уже будучи студентом, телевізор ще трошки пізніше. Особливістю нашого села був клуб. Це досить велика будівля, в якій знаходився кінозал із сценою, на якій ми, учні, або і дорослі, виступали із художньою самодіяльністю. В сусідній кімнаті була "сільська рада", де був телефон. Крутиш ручку, і у Волосянці на пошті лунає дзвінок, просиш телефоністку, щоб тебе з'єднали з ким тобі треба... Далі була крамниця - сіль, сірники, горілка і вино на розлив, керосин, чоботи, куфайки, ланци для худоби, гвіздки... Хто прийшов у магазин випити, залишався і "на кІно". Дві кімнати займала лікарка і медсестра, вони виконували дуже серйозну роль. Ще одну велику кімнату займала бібліотека із незмінною завідуючою Ганною Шушко. Бібліотека працювала на дуже високому рівні - різноманітні журнали і книги. Ставши студентом університету, я не поступався городським товаришам за рівнем обізнаності в частині новин про досягнення науки, літератури, мистецтва, історії. Отакий у нас був унікальний клуб. Перший раз я побачив кіно у шість років - мене із собою взяв брат, за якусь мою заслугу. Я йшов із хлопцями до клубу в топанках, які мені купив батько перед школою, а брат та інші його друзі-підлітки ішли босими, і возмущалися, що "малий іде в топанках, а вони босі". До школи ми також ходили босим, аж до заморозків. Це була норма. Діти самі вирішували, як іти до школи - босими, чи взуватися в щось, частіше всього просто в ходаки, -- свого роду лапті, зроблені із камери автомобіля. Ще пару слів. В нашому селі жили дві єврейські сім'ї (може, що і три, я точно не знаю, але знаю про дві). Вони займалися сільським господарством, трудилися на землі, коли і як появилися в Гусному, не знаю. Обидва мали по ларьку з дрібним товаром. Характерним було те, що вони не хотіли бути похороненими поряд із місцевим людьми, мали своє кладовище, на своїх власних землях. Я ще бачив їх надмогильні плити. Під час війни їх забрали в Бухенвальд, не знаю скільки, мабуть чоловік з 20. Після війни повернувся лише один чоловік, оженився на русинці, прийняв християнство, змінив ім'я, але прізвище залишив. Коли хтось плаче з приводу того, що село вимирає, чи села вимирають, то не завадить йому знати, як там все було насправді. Природа у нас і справді чудова, особливо, коли все в зЕлені, або восени горить золотом, або залиті сонцем поля і гори в снігах... Літом черешні і ягоди-малини-ожина, гриби, горіхи, букові горішки, яблука, груші, сливи, огірки, квасоля, редька... правда яблуні-груші-сливи появилися у більшості сімей уже при совєтській владі, хоча у нас добре росте і плодоносить все, навіть волоські горіхи.

👍👍👍👍👍👍👍

У нас і своіх рашів хфатає розвали розікрали зато незалежні а молодь розбрелася хто куди ,

А где асфальт, где унитазы, где стиралку? Русские украли?

Да дворцы. И в каждом по три унитаза.

Там прикордонники ходять?

Олігархи, а хто вам не дає замки рідної України відроджувати???

👍👍👍🙏🇺🇦💙💛✊💪👏🤔

І для чого хлопа називати "мішою" а не Михайлом

Закарпаття воно ментально і етнічно дуже різне від бойків на півночі області до мадярів і змадяризованих українців на півдні

А че ж людей осталось мало? Нет работы? А че ж Украина не обеспечила работой? Пусть работают жопомойками в Европе!

Як приємно побачити знайоме лице, навіть через відео. В мене бабуся з цього села і в дитинстві я ночувала не одну ніч в Олеки❤

Якби були зроблені хороші дороги, то й життя би повернулося у село. А про бездоріжжя ніхто і чути не хоче.

Ведуча - нагла .отстой .

Ми часто недооцінюємо своє. Завжди тішимося чужим. Молодці! Так тримати! Знай наших!

В бджолиній сім'ї находиться від 20 до 80 тисяч бджіл. У дуже сильній сім'ї може бути до 100тисяч.

Дуже цікаво,обожнюю Карпати😊

Нічого страшного ,гори мають бути без людей .