Ольга Гейко стала першою жінкою лауреаткою премії від України. Вже третій рік поспіль українці отримують «Нагороду Пам’яті народів»
У Національному театрі Праги 17 листопада відбулася церемонія вручення престижної міжнародної премії , яку присуджують людям, чиї життя є прикладом відданості принципам честі, свободи та людської гідності. Цьогоріч серед лауреатів - українська правозахисниця Ольга Гейко.
Премія є частиною проєкту чеської громадської організації «Post Bellum» у співпраці із суспільними мовниками Чехії, Словаччини та України. Щорічно її присуджують учасникам та учасницям усноісторичного проєкту «Пам’ять народів» (Memory of Nations), який збирає свідчення очевидців визначних історичних подій. Серед них - ветеран(к)и війни, дисидент(к)и, учасники/-ці руху опору, жертви Голокосту, переслідувані письменники/-ці, підпільники/-ці, скаут(к)и та віряни. Це вже третій рік поспіль українці отримують цю нагороду.
Ольга Гейко
Учасниця Української Гельсінської групи та ініціаторка створення Українського культурологічного клубу Ольга Гейко стала цьогорічною лауреаткою "Нагороди Пам'яті народів", якою щорічно відзначають борців із тоталітаризмом.
Приєднавшись до кампанії із захисту організаторів групи Миколи Матусевича і Мирослава Мариновича, Ольга Гейко писала заяви та скарги у прокуратуру і КДБ, зустрічалась із московськими правозахисниками Петром Григоренком та Тетяною Великановою, регулярно передавала інформацію про хід справи на Захід.
Через цю діяльність та після відмови від радянського громадянства правозахисницю 12 березня 1980 року заарештували. Її обвинувачували у "поширенні завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад".
Ольга Гейко відбувала ув’язнення у таборах 6 років і повернулась до Києва навесні 1986 року. Спершу не могла отримати прописку та влаштуватись на роботу, а потім почала розклеювати афіші. Відновила зв'язок із середовищем інакодумців.
Разом із колишніми політв'язнями Сергієм Набокою, Леонідом Мілявським, Ларисою Лохвицькою та Інною Чернявською вирішили скористатися пом'якшенням режиму в період Перебудови та організувати масовий просвітницький захід на якому говорили про реальне становище української культури та вирішили об'єднатись у незалежну громадську організацію, першу в Києві.
Так, у серпні 1987 року виник Український культурологічний клуб (УКК), першим публічним виходом якого стала акція до других роковин Чорнобильської трагедії.