Відео

Задумалась і раптом стало лячно: Хіба одне - обов'язки й права?! А скільки раз людина (необачно), Узявши певні з Писання слова, Грунтується (навмисне чи в незнанні), Все в однобокий зодягає зміст, І в результаті є лише топтання, Де в Божім плані мав би бути зріст. Це вже не нове, це вже, навіть, звично Досліджувати, хто ми є в Христі, І будувать на цім теоретично Своє життя в Христовій повноті. Виводити закони процвітання, Із Писання вивчать свої права І добиватись через сповідання, Щоб сталися реальністю слова... Є, безперечно, сила в Божім Слові, Та знає Бог, що мав би бачить ти: Себе в Христі, а чи Христа у собі, Щоб справді досягати повноти. Побачити Христа в собі нелегко: Це не права - обов'язки святі, Це бурі переносити і спеки, Щоб у терпінні появився плід. Це зносити зневагу й дорікання, І відділятись від нечистоти, Приносить в жертву всі свої бажання, Та вірність і в малому берегти... Це шлях правдивий, хоч і терням вкритий, Вузький, здається часом не пройти, Та лише так Христос в нас може жити І вести до Своєї повноти. За кроком крок, за заліком - екзамен Аж до самої зустрічі із Ним... І той лиш користується правами, Хто вірний у обов'язку своїм. А про права роздумувати легко! То й перевір, що хочеш бачить ти, І будеш знать, як йти ще задалеко, І чи до тої ти ідеш мети! Бо Бути вірним - наш святий обов'язок... Бути вірним серед світу!? - Так! Християни світлом є для зовнішніх, Християни зовнішнім як знак. Коли світ нас спокушає справами, Що не мають їх робить святі, Ми свідкуємо через обставини, Що, поправді, сила є в Христі. Ми до світу Богом посилаємось, Але вірний той лиш посланець, Що звіщає необхідність каятись, І що скоро усьому кінець... Наш святий обов'язок у вірності, Вірності найперше до чужих, Та щоб бути з Господом у вічності, Вірним треба бути й між своїх. Бо коли в сумнівні справи втягують - Навіть і покликані брати, Анголи на вагах тебе зважують: Чи Христу лишився вірним ти? Коли близькі множать тлінні цінності І умови є не відставать, Перед Богом вибір твій (по вірності): Марнота чи Божа благодать? Свої також будуть насміхатися, Запитають: «Що?! Такий святий?!» А Спаситель буде придивлятися: «Чи ж то є насправді вірний Мій?» Ми у Церкву Господом покликані, Добре, коли вірні, маєм страх, І в любові дбаєм, щоби вибраних Якнайбільше було в небесах.

Задумалась і раптом стало лячно: Хіба одне - обов'язки й права?! А скільки раз людина (необачно), Узявши певні з Писання слова, Грунтується (навмисне чи в незнанні), Все в однобокий зодягає зміст, І в результаті є лише топтання, Де в Божім плані мав би бути зріст. Це вже не нове, це вже, навіть, звично Досліджувати, хто ми є в Христі, І будувать на цім теоретично Своє життя в Христовій повноті. Виводити закони процвітання, Із Писання вивчать свої права І добиватись через сповідання, Щоб сталися реальністю слова... Є, безперечно, сила в Божім Слові, Та знає Бог, що мав би бачить ти: Себе в Христі, а чи Христа у собі, Щоб справді досягати повноти. Побачити Христа в собі нелегко: Це не права - обов'язки святі, Це бурі переносити і спеки, Щоб у терпінні появився плід. Це зносити зневагу й дорікання, І відділятись від нечистоти, Приносить в жертву всі свої бажання, Та вірність і в малому берегти... Це шлях правдивий, хоч і терням вкритий, Вузький, здається часом не пройти, Та лише так Христос в нас може жити І вести до Своєї повноти. За кроком крок, за заліком - екзамен Аж до самої зустрічі із Ним... І той лиш користується правами, Хто вірний у обов'язку своїм. А про права роздумувати легко! То й перевір, що хочеш бачить ти, І будеш знать, як йти ще задалеко, І чи до тої ти ідеш мети! Бо Бути вірним - наш святий обов'язок... Бути вірним серед світу!? - Так! Християни світлом є для зовнішніх, Християни зовнішнім як знак. Коли світ нас спокушає справами, Що не мають їх робить святі, Ми свідкуємо через обставини, Що, поправді, сила є в Христі. Ми до світу Богом посилаємось, Але вірний той лиш посланець, Що звіщає необхідність каятись, І що скоро усьому кінець... Наш святий обов'язок у вірності, Вірності найперше до чужих, Та щоб бути з Господом у вічності, Вірним треба бути й між своїх. Бо коли в сумнівні справи втягують - Навіть і покликані брати, Анголи на вагах тебе зважують: Чи Христу лишився вірним ти? Коли близькі множать тлінні цінності І умови є не відставать, Перед Богом вибір твій (по вірності): Марнота чи Божа благодать? Свої також будуть насміхатися, Запитають: «Що?! Такий святий?!» А Спаситель буде придивлятися: «Чи ж то є насправді вірний Мій?» Ми у Церкву Господом покликані, Добре, коли вірні, маєм страх, І в любові дбаєм, щоби вибраних Якнайбільше було в небесах.

Дякую

💙Люблю дивитися на небо голубе Й тихенько мріяти собі й молитись Що скоро вся тривога промине І зможу в небі з Господом зустрітись 💙Що скоро я піду у небеса Побачу Господа, до Нього пригорнуся Він обійме мене, своє дитя Туди всім серцем і думками рвуся 💙Тут на землі мені так тяжко жити Проблеми, біль, тривога і зітхання Так хочеться все швидше увійти В той Край, де вже нема розчарування 💙У тім Краю все золотом сіяє Немає там страждання і біди Вже місто приготовлене чекає Лиш нам потрібно туди ввійти 💙А ввійде той, хто жив по Слову Бога І Заповіді виконував, і серце чисте мав Та хоч велика тут була тривога Але Христа своїм життям він не продав. 💙Хто був правдивим, служив Богу щиро Не крав, не чинив перелюбу, не убивав Хто час знаходив розказать про Бога Й всього себе для Нього віддавав 💙В непевний час живемо зараз друзі Не знаєм, чи зустрінемо наступний день Хоч мирне небо тут в нашій окрузі Але у інших містах нема миру ще 💙Люблю дивитися на небо голубе Й тихенько мріяти собі й молитись Що скоро закінчиться все оце Й не будемо ми так боятись 💙Й не будем чути звуки тих сирен Які не тільки вдень, але й вночі лунають А тільки будем чути звук пісень Які у небі ангели співають 💙Тому мій друже, - ти не зволікай Й Спасителя прийми у своє серце І ти ввійдеш туди в небесний край Де вже забудеш про страждання й горе ©️Маша Федіна

Дякуєм)

Дякуємо🥰

Дякуємо☺️

*ПРО ШВИДКОПЛИННІСТЬ ЧАСУ* А час спішить й нікого не чекає... Летить вперед в надзоряні світи. Де день вчорашній? Вже його немає! В історії лишивсь він назавжди. Так день за днем проходить, рік за роком, Життя мине, розтане, наче дим. І ти помітиш раптом, ненароком, Що сивим став, недужим і..старим. А так недавно ще весна буяла! Ти молодий був, гарний, повний сил... Пройшли роки і вся краса зів'яла, Де й ділись світлі весняні часи? Хотілося б назад все повернути, І молодість прожити ще, хоч раз... Чудовий аромат весни вдихнути, І насолоджуватись ним весь час. Мов журавлиний ключ у небі синім, Отак летять від нас наші літа, А ми товче́мося в земній рутині Й не помічаєм цього, а шкода́! Бо в двадцять ти не думаєш про старість, У тридцять, сорок - в клопотах завжди, Дітей годуєш, праця тобі в радість, А час іде, не стишує ходи... Як п'ятдесят настане - скажуть люди: "Хороша дата! Ти ще молодий! Ще стільки всього треба досягнути, Доріг багато треба ще пройти..." У шістдесят вже осінню війнуло, Все менше сил, здоров'я вже не те, Хоча є й ті, хто цього не відчули, Що в тілі вже процес старіння йде. А сімдесят...- це вже "ліміт", це "норма", Так Боже Слово нам говорить всім, В душі звучить мелодія мінорна, Рахуєш зморшки на чолі своїм... Після сімдесяти - то подарунок! "Надбавка", "бонус" можна ще сказать, Як своєрідний неба поцілунок... Це Божа милість, ласка й благодать! Вона в житті лиш обраним дається, Тому, якщо тобі за сімдесят - Благослови Творця, хвали всім серцем, Що ти живий, і дивлячись назад... На про́житі роки - подякуй Богу, Бо знаєш, ми живем в часи такі, Що не шкодує смерть тепер нікого, Ні старших, ні дітей, ні юнаків. Не всі тепер до "норми" доживають, Таке життя, такі лукаві дні... Хвороби молодим вже дошкуляють, А скільки люду згинуло в війні!? Щодня вмирають воїни на фронті, Чиїсь сини, батьки, чоловіки... Вся Україна у страшній скорботі Розбиті людські долі на друзки. Вночі страшні ракети повлучали В жилі доми, розруха там і крик, Бо цілі сім'ї в мить ту повмирали, Пішли у вічність рано, без пори. Цінуй життя! Воно є неповторне! Цінуй батьків, підтримуй завжди їх. Не завжди мама до грудей пригорне, Не завжди тато вийде на поріг. У сім'ях один одним ви цінуйте! Не знаєм бо, що завтра принесе. Любов і доброту щодня даруйте І часом дорожіть понад усе! Хай буде милість Господа над вами! Бажаю всім рясних благословінь! І хай проходять роки за роками, У Бозі наше щастя! Так! Амінь! Катерина Бойко

Так, це не воля Божа ТО Є ВОЛЯ БОЖА, ДОБРО, ПРИЄМНІСТЬ ТА ДОСКОНАЛІСТЬ. РИМ 12:2

Во Христе исполнился весь закон. Весь закон в одном слове возлюби ближнего как самого себя. Это Царская заповедь для Божьих детей.