Відео

Доброго дня, мене дуже цікавить творчість пана Марка Залізняка. Я знаю, що була опублікована біографія, яку, на жаль, не можна купити в Інтернеті. можливо фотоальбом виданий? Буду вдячний за будь-яку допомогу.

Дякую Вам за такий внесок!

Дуже цікаво! Надзвичайно цікава людина, що заслуговує на вивчення та висвітлення!

Залізничне училище на станції Гришине було побудовано у 1892 році, цей факт має архівне підтвердження і спростовує іншу дату його будівництва, яку було озвучено раніше у телепроєкті «Джерела» від 01.03.2018 року. Ці дані дають підставу припустити, що залізничне училище було першим учбовим закладом на станції і в селищі Гришине до 1896 року. На сьогодні немає жодного архівного підтвердження, яке б говорило про існування іншого учбового закладу з 1892 по 1896 роки. Треба зазначити, що ініціаторами будівництва училища було управління Катерининської залізниці та працівники станції. Помилковим є твердження, що начальник паровозного депо І.А. Заусайлов мав відношення до будівництва училища і навіть отримав нагороду (Св. Ан. III ст.) за свою опікунську діяльність. Якщо звернутися до списку особистого складу Міністерства шляхів сполучення 1896 року, то буде зрозуміло, що на той час І.А. Заусайлов займав посаду начальника першого «участка тяги» на станції Авдіївка і ніякого відношення до будівництва залізничного училища не мав. Училище у 1896 році вже існувало (чотири роки), працювало і випускало спеціалістів. Тому свою нагороду І.А. Заусайлов отримав скоріше за іншу працю. Про його активну, новаційну діяльність у залізничній галузі ми дізнаємося зі статті 1913 року, яка була опублікована на з’їзді представників Катерининської залізниці. На той час він працював при управлінні Катерининської залізниці, службі інженерів рухомого складу та тяги. Під будівництво училища була виділена земельна ділянка загальною площею у 811 квадратних сажнів, на якій розташовувалося три будівлі - одна спеціальна (будівля училища) і дві пристосованих. Училише в 1909 році мало свого почесного охоронця, «попечителя» - А.М. Когтянця. Ця посада була введена ще у 1828 році «Положением о начальных училищах», де передбачалося введення посад “почесних охоронців” з осіб переважно купецького стану. Вони повинні були піклуватися у школах щодо господарських питань і морального стану. Будь-яких розпоряджень по школі вони робити не могли, але їм надавалося право носити мундир, сприяти начальству в частині моральної та навчальної роботи. Вони робили особисті грошові внески у розвиток навчальних закладів, і це давало можливість при значних пожертвуваннях заносити їх імена золотими літерами на особливу дошку. Директором народних училищ тоді був К.Т. Калабановський (цьому відомству підпорядковувалося залізничне училище на ст. Гришине) [71, с.3-11; 23, с.91; 62]. Залізничне училище у Гришиному було двокласне і мало два відділення. Найближчим залізничним училищем двокласного рівня було училище на станції Авдіївка, а однокласне розташовувалося на станції Чаплине. Тривалість навчального курсу у Гришинському залізничному училищі була 6 років (4 роки для першого класу і 2 роки для другого). Кількість відділень була такою: у першу зміну працювало 10, у другу 6. Кількість учнів по змінах була такою: у першу зміну навчався 351 учень, у другу - 232 учні. Ці дані взято з відомості про рух учнів з 1 січня 1909 по 1 січня 1910 років у Гришинському залізничному училищі. У першому класі станом на 1 січня 1909 року перебували: хлопчиків - 304, дівчаток - 258, всього - 562. Ті, хто вступив на цей період до училища: хлопчиків - 64, дівчаток - 67, всього - 131 учень. Вибули, але не закінчили: хлопчиків - 33, дівчаток - 23, всього - 56 учнів. Закінчили курс 1 класу: хлопчиків - 43, дівчаток - 29, всього - 72 учні. Переведені до наступного відділення 1 класу: хлопчиків - 151 дівчаток - 147, всього - 298 учнів. Залишені на другий рік: хлопчиків - 55, дівчаток - 39, всього - 94 учні. Перебувало в усіх відділеннях 1 класу на 1 січня 1910: хлопчиків - 237, дівчаток - 230, всього - 467 учнів. Більш детальну інформацію можна знайти у книзі "1905 рік на Гришинщині" - www.donmining.info/2020/12/kordyukov-1905-rik-na-gryishyinschini.html

Трошки доповнення. На рушниках є російські букви і ізба, ймовірно, через те, що ці рушники вишиті хрестиком "брокарівкою". Такі простенькі схеми хрестиком потрапляли до наших прабабусь з російських друкованих видань, а вже потім майстрині копіювали їх одна у одної, не задумуючись. Більшість рушників в колекції музею, на жаль, хрестикові. Найцікавіші, давніші техніки, НАШІ - це лічильна гладь, мережка, вирізування, тамбурний шов. На початку відео поспіхом показали один такий рушник з шикарним узором " деревом життя", але, на жаль, йому зовсім не приділили уваги. Чомусь... А загалом - дякую за пізнавальну екскурсію

Теж дізнався про цей фільм з книжки О.Михеда. Мрію, щоб сучасники зняли ще кращий та змістовніший фільм, наприклад документалку від Суспільного

знайшов це відео за згадкою в книжці "Я змішаю твою кров з вугіллям" О.Михеда, дуже рекомендую

Цікаво, де зараз Люда Кузьменко? Пам'ятаю її гарний еко-цикл Зелена книга.

Жалко я в детстве не ходил в этот музей (

Спасибо! Легендарная личность!

Батько говорив українською, а син вже російською. Сумно.