Відео

Це азуєнно

ПАУЗА-ПРОЗА (RU) Это не самое главное, но будильник звонит в 7:30, каждый день, начиная с понедельника и заканчивая пятницей. Сонной рукой вырубаешь эту дребезжащую хрень, придуманную каким-то умником, и очень хорошо знаешь, что тебя ожидает. И самое отвратительное то, что будущее, как близкое, так и далекое больше не тайна за семью печатями. Все уже известно. На сегодня, на завтра, на месяц, на жизнь вперёд. От "сейчас" - и на перспективу. Загадок больше не осталось. За исключением, возможно, незначительных деталей. Ну, вот какая разница, как будут звать твою будущую жену: Маша или Наташа? Сколько пальцев ты будешь показывать, отвечая на вопрос о количестве твоих, пока еще, не материализовавшихся, отпрысков? Или во сколько лет и от чего ты умрёшь? Согласен, пока не известно. Ну, и мать его так! Разница-то какая? А никакой! Ты умрешь - это общеизвестный факт! "Так шо чё об этом вааще париться?" Живи пока не сдохнешь! Вот и все. Хорошо или плохо - не суть. Просто живи, там будет видно. Это не главное! Ведь показатель качества прожитой тобой жизии, в сущности, банально сводится к стоимости гроба, в который тебя положат, и количеству людей, пришедших посмотреть на твоё мертвое тело. И всё, в общем-то, пропорциоинальио: чем больше цифра, тем, соответственно, лучше. Причём, вариант, когда ты, учась в девятом классе, из-за несчастной любви сигаешь из окна десятого этажа, и к тебе на похороны приходит вся школа, и, возможно, ради такого события, даже отменили уроки, - как успешный, к сожалению, не засчитывается. И даже если семьдесят процеитов пришедших тебя почти не знали, а остальные терпеть не могли - тебе на это наплевать. Ведь пришли! Атмосфера всё равно сложилась что надо. Тебя вдруг, ни с того, ни с сего - полюбили. Девочки расплакались, мальчики взгрустнули. А самое замечательное, что пришла та, с веснушками, из 9-Б, и сейчас тоже стоит у гроба и плачет. Какое чудо! Даже тем, кому ты своим присутствием отравлял жизнь, портил карму и воздух, тем, у кого вызывал рвотные рефлексы и неконтролируемую чесотку кулаков, - даже им ненадолго тебя стало не хватать. Но и это не главное! Важнее другое: уроки отменили, и в глазах таких же сопливых недоумков, как и ты, твоя смерть выглядит почти геройски. И если бы ты всё это видел, тебе было бы так приятно, что, наверное, у самого невольно покатились бы слезы. Слезы от того, что твоя смерть хоть штука и не очень-то радостная, но зато такая трогательная и эффектная. И от всего этого стало бы так хорошо, что если бы только было можно, ты каждый день лез бы в петлю, сигал с крыши, бросался под поезд. Но увы. А какой-то восьмиклассник, которого, в сущности, тоже никто не любит, посмотрит на это всё и решит: как здорово! Все пришли, и так хорошо говорили, и директор, и классный руководитель, и ребята все, и уроки отменили и... И придет домой, и напишет записку, что мол -: "Хочу, чтобы меня похоронили так же, как.." - и тоже сиганёт с крыши. А будет уже всё не так. И придут не все, и уроки не отменят, и ребята будут говорить: "Во дурак, тот ведь от несчастной любви, а этот..." И если бы он всё это видел, то ни за что, а ... Но ведь и это не главное. А пока ты живой, отключил будильник и пытаешься уговорить свое почти здоровое тело подняться и отправиться зарабатывать деньги. А вставать нет совершенно никакого желания, как не хотелось вставать полгода назад, и как не будет хотеться лет через тридцать, если доживёшь. Так вот, вставать как всегда в лом, но очень надо в туалет, и поэтому встаёшь. А потом не будет хотеться завтракать, но всё равно поешь. Зачем? А потому, что как-то так надо. Потому что как-то так привык. Потому что захочешь потом, а не будет что. Так что надо есть сейчас, пока есть, что есть. И точно так же не будет хотеться выводить собаку, но выведешь. А не нет, вернешься и будешь убирать её дерьмо с ковра. Наорешь на неё, и даже дашь ей легких пиздюлей, а она забьется в угол, понимая, что виновата, а ты в свою очередь понимаешь, что пиздюлей давать нужно тебе, и орать нужно тоже на тебя, потому что это ты не сделал то, что должен был. Короче, выведешь, не выведешь - дело твоё. Но одно несомненно: если выведешь - обязательно опоздаешь на работу. А это вообще не главное. И вот ты уже на остановке, и в маршрутке видишь одни и те же примелькавшиеся рожи. И зайдёшь в ларёк, еще не успеешь ничего сказать, а продавщица даст тебе пачку сигарет именно той марки и степени крепости, которую ты всегда куришь, и уже потянется за двумя пакетиками кофе, который ты всегда берешь, а ты вдруг скажешь: "Сигареты не надо", И скажешь даже не потому, что у тебя еще есть полпачки, а потому что на них все равно нет денег. Заплатишь за кофе и выйдешь. И станет так противно, что просто пиздец. Ты всю жизнь мечтал, что однажды придешь в магазии и только успеешь сказать: "Как всегда", как симпатичная продавщица уже кладет на прилавок именно то, что ты хочешь, или вообще, как сейчас, просто увидев тебя, сама подаст то, что надо, и в голове сладостиым эхом пронесётся: "Ну, наконец-то, приучил". Далее читайте в ответах

ПАУЗА-ПРОЗА (UA) Це не найголовніше, але будильник дзвонить о 7:30, кожен день, починаючи з понеділка та закінчуючи п'ятницею. Сонною рукою вирубуєш цю деренчу хрень, придуману якимось розумником, і дуже добре знаєш, що на тебе чекає. І найогидніше те, що майбутнє, як близьке, так і далеке, більше не таємниця за сімома печатками. Все вже відомо. На сьогодні, на завтра, на місяць, життя вперед. Від "зараз" - та на перспективу. Загадок більше не лишилося. За винятком можливо незначних деталей. Ну, ось яка різниця, як зватимуть твою майбутню дружину: Маша чи Наташа? Скільки пальців ти будеш показувати, відповідаючи на запитання про кількість твоїх, поки що, не матеріалізованих, синів? Або скільки років і від чого ти помреш? Згоден, поки невідомо. Ну і мати його так! Різниця-то яка? А жодної! Ти помреш - це загальновідомий факт! "Так що шо про це вааще паритися?" Живи поки не здохнеш! От і все. Добре чи погано - не суть. Просто живи, там буде видно. Це не головне! Адже показник якості прожитої тобою життя, по суті, банально зводиться до вартості труни, в яку тебе покладуть, і кількості людей, які прийшли подивитися на твоє мертве тіло. І все, загалом, пропорційно: що більше цифра, то, відповідно, краще. Причому, варіант, коли ти, навчаючись у дев'ятому класі, через нещасного кохання сигаєш з вікна десятого поверху, і до тебе на похорон приходить вся школа, і, можливо, заради такої події, навіть скасували уроки, як успішний, на жаль, не зараховується. І навіть якщо сімдесят процеїтів прийшли тебе майже не знали, а решта терпіти не могли - тобі на це начхати. Адже прийшли! Атмосфера все одно склалася все. Тебе раптом, ні з того, ні з цього - покохали. Дівчата розплакалися, хлопчики зажурилися. А саме чудове, що прийшла та, з ластовинням, з 9-Б, і зараз теж стоїть біля труни і плаче. Яке диво! Навіть тим, кому ти своєю присутністю отруював життя, псував карму і повітря, тим, у кого викликав блювоту рефлекси та неконтрольовану коросту куркулів, - навіть їм ненадовго тебе стало не вистачати. Але це не головне! Найважливіше інше: уроки скасували, і в очах таких ж сопливих недоумків, як і ти, твоя смерть виглядає майже героїчно. І якби ти все це бачив, тобі було би так приємно, що, мабуть, у самого мимоволі покотилися б сльози. Сльози від того, що твоя смерть хоч штука і не дуже радісна, але зате така зворушлива та ефектна. І від усього цього стало б так добре, що якби тільки можна було, ти кожен день ліз би в петлю, сигав з даху, кидався під поїзд. Але нажаль. А якийсь восьмикласник, якого, по суті, теж ніхто не любить, подивиться на це все і вирішить: як чудово! Всі прийшли, і так добре говорили, і директор, і класний керівник, і всі хлопці, і уроки скасували і... І прийде додому, і напише записку, що мовляв -: "Хочу, щоб мене поховали так само, як.." - і теж сигане з даху. А буде вже все не так. І прийдуть не всі, і уроки не скасують, і хлопці будуть говорити: "У дурень, адже той від нещасного кохання, а цей..." І якби він усе це бачив, то нізащо, а… Але ж і це не головне. А поки ти живий, відключив будильник і намагаєшся вмовити своє майже здорове тіло піднятися і вирушити заробляти гроші. А вставати немає зовсім ніякого бажання, як не хотілося вставати півроку тому, і як не хочеться років через тридцять, якщо доживеш. Так ось, вставати як завжди в брухт, але дуже треба у туалет, і тому встаєш. А потім не хочеться снідати, але все одно співаєш. Навіщо? А тому, що якось так треба. Бо якось так звик. Тому що захочеш потім, а не буде що. Так що треба їсти зараз, поки є, що є. І так само не хочеться виводити собаку, але виведеш. А ні, повернешся і будеш прибирати її лайно з килима. Накричиш на неї, і навіть даси їй легких піздюлів, а вона заб'ється в кут, розуміючи, що винна, а ти у свою чергу розумієш, що пиздюлей давати треба тобі, і кричати потрібно теж на тебе, бо це ти не зробив те, що мав. Коротше, виведеш, не виведеш - справа твоя. Але одне безперечно: якщо виведеш - обов'язково запізнишся на роботу. А це взагалі не головне. І ось ти вже на зупинці, і в маршрутці бачиш одні й ті ж пики, що примелькалися. І зайдеш у кіоск, ще не встигнеш нічого сказати, а продавщиця дасть тобі пачку сигарет саме тієї марки та ступеня фортеці, яку ти завжди куриш, і вже потягнеться за двома пакетиками кави, який ти завжди береш, а ти раптом скажеш: "Цигарки не треба", І скажеш навіть не тому, що у тебе ще є півпачки, а тому що на них все одно нема грошей. Заплатиш за каву і вийдеш. І стане так гидко, що просто пиздець. Ти все життя мріяв, що Якось прийдеш у магазин і тільки встигнеш сказати: "Як завжди", як симпатична продавчиня вже кладе на прилавок саме те, що ти хочеш, чи взагалі, як зараз, просто побачивши тебе, сама подасть те, що треба, і в голові солодкої луною пронесеться: "Ну, нарешті, привчив". Далі читайте у відповідях

korn хуйня,ця группа моє розірване металеве сердженько

Молчанов Ти шляпа!

Сука. Йобана росія перекрила подих донбасу. Пизда. Шоб діти їх горіли, вони горіли. Не меньше нашого😢😢😢

Блять нахуй писати з якого ви року воно і так відображає коли був коментах написаний

чуваки, я купляю двд з цим концертом, щоб вам сказати що було в паузі-прозі

Добре що він повернувся)

Василь огромный талантище!

2024 тут, хто тут - лайк

Тол були найкращим метал-гуртом в історії України

Всі, кому їх бракує у 2023, впишіть у пошуку "Прозак - передайте нашим" і радійте)

I'm so glad I found this masterpiece

Василь красавец!!!! Привет из рф! Муза бомба!!!

а шо там було у паузі-прозі?

2023 😢

Пробили..... дуже круті

Сука тол такі ахуєнні пеееезда 😘

офігенний звук!

ua-cam.com/video/tgU2pcCsS_w/v-deo.html Перезалил

Діти нульових всі тут!?)) На дворі 2023 рік,так не вистачає їх... Найкращий гурт якого ніколи не буде в нас,гурт за який ніколи не буде соромно! Дякую хлопцям за юність!)❤️🙏👏🔥👍🇺🇦

Легенди..

ТОЛ- one love 🤘🇺🇦

Сьогодні вперше почув.... Якийсь Український корн на мінімалках, Але ж круто!

І це було реально в 2006 році? Ще й в Україні? Ще й Українське? Та мамо рідна, це ж музика яка вже випереджала час. Ніякі Limp Bizkit і рядом не стояли 😮

А тепер в Бінго працює АТБ!

Молчанов красавчик,свой!

Ці хлопці знають толк, в ньюметал музиці

Ці речі явно випериджають час в Українсь.рок музиці того періоду.

Оххх бля... Тоді ще в школі вчивсЯ, но ТОЛ двіжуха не реальна))) зараз на такий концерт би відвідати.

Благодарю судьбу, что мне удалось побывать на их лайфах в Харькове и Днепре. Помним, любим в 2023

Після інтро перша пісня ідеально підходять до армії/лідера рашки...

Їх дуже не вистачає в 2023...

❤

чому не державнлю?

2023. Все еще слушаем и будем слушать

як же це охуєнно, за всякими Аматорі і не помітив такий скарб у себе під носом свого часу

мужики это сверхр круто!!!!

хочеться почитати дописи але важко відірватися від відео

2023

Офігіти! Вибачте за жаргон! ТОЛ - це шедевр українського nu-metalu !!

Тільки заспокоюсь ,- приходить вона і все з початку

вже 2023 а вони досі в моєму плейлисті))

Фірміще!!!

А куди ТОЛи поділись з роками, хтось знає? Це справжній ексклюзив - андеграунд і фірма одночасно! Жива подача крутезна! Навряд чи хтось зможе повторити зараз, та все ж музика розвивається і в інших формах. Думаю, новий матеріал і концерт був би дуже доречним сьогодні. Якщо цікаво, запрошую послухати декілька наших треків 🎸🎞

Да,на той час в них бардзо круті інструменти, пам'ятаю в нас з цим була проблема

2022 рік. Бляха, який кайф!!!! Досі слухаю їхні альбоми! P.S. Імунітет до оголеной плосколобой бидлоти таки з'явився.

Чего стоит Разборчивый. .

2022. Пасусь на поляні ню металу уже більше року і цьогого часу було достатньо, щоб зрівняти для себе топчиків жанру з усього світу і наші Тол - це просто щось !!! Те, що вони верхівка українського ню металу , це само собою. В ряду з Корн , Слейвс он Доуп по всіх аспектах! Нереально шкода гурт