Автобусна екскурсія Гандрабури - Любашівка вдалася на славу! В попередньому дописі ми вже писали про Гандрабури, тепер про Любашівку. Така милозвучна назва походить від імені дочки пана Любинського -Любаші, яку він дуже любив і назвав її ім'ям поселення.
Не дарма кажуть : Найбільшою цінністю будь-якого міста , селища, села є його люди, які роблять все для розвитку громади і збереження її історчно-культурної спадщини. Такою людиною в Любашівці є Бондаренко Валерій Миколайович, Заслужений вчитель України, історик, краєзнавець, засновник та зберігач шкільного історичного та етнографічного музеїв. Він разом з Веніаміном Коломийченко - директором Любашівської школи-гімназії гостинно зустріли нас. Любов до своєї справи, до дітей, турбота про свій заклад одразу відчувається коли заходиш в цю школу. Тут, в прямо в класі історії облаштований музей, який є "живим", бо кожний експонат не просто лежить на своєму місці, а використовується на уроках для пізнання далекого і не дуже далекого минулого. Всі ми поринули у мандрівку історією України та Любашівки під зачаруючу розповідь пана Валерія.
Не забули, що ми приїхали до столиці української ковбаси? О, її армомат не забудеш ніколи! Нас пригостили і ковбасами і іншими смаколиками, познайомили з майстрами ковбасного виробництва - сім'єю Салтановських. Тут таких родин дуже багато, вони багато років займаються цією справою. Отож, якщо ковбаса, то тільки Любашівська!
Побували ми і в етнографічному музеї "Оберіг", який розташований в приміщенні дитячого садочку. Тут величезна колекція рушників, хусток, кераміки, предметів побуту, усього налічується більше 4000 експонатів!
А розповідь Валерія Миколайовича про наші одвічні обереги: рушник, сорочку, писанку, хустку не залишила нікого байдужим. Емоції зашкалювали. То радість, то сльози на очах виступали, коли наш екскурсовод брався за баян...
На пам'ять про зустріч нам подарували рушник і хустку, які ми збережемо в нашому музеї. Cюди варто приїхати, аби відчути Україну! Щиро дякуємо Любашівській землі за гостинність!