Стародавній живопис Японії.
Укійо-е (яп. 浮世絵, укійое, «картини плинного світу» або «сучасні картини») - жанр гравюри і малюнку в Японії, який сформувався у XVII столітті у період Едо. Основна тема цих картин - повсякденне життя людей та пейзажі.
Тушеві картини (кит. 水墨畫; кор. 수묵화; яп. すいぼくが,
«водно-тушеві картини») -- різновид традиційного монохромного живопису у країнах Східної Азії. В Китаї відомий під назвою шуймо-хуа або го-хуа, в Кореї - сумук-хва, в Японії - суйбоку-ґа або сумі-е.
Сю́нґа, сю́нга, шу́нга (яп. 春画, англ. shunga) - жанр японського традиційного мистецтва, присвячений сексуальним відносинам, що побутував у XVII-XIX ст. Слово «сюнґа» буквально перекладається як «весняна картинка», бо завдяки тому, що весна - сезон зародження нового життя, слово «весна» (春) означало і сексуальні стосунки. Так, повій звали «байсюнфу» (売春婦) - тобто «жінки, що продають весну». У цьому жанрі існувало кілька напрямків: «сюмпон» - «весняні книжки», «макура е» - дослівно «книжки подушки», інтимні щоденники; «е хон» - ілюстровані книжки; «хіга» - «секретні картинки»; «абуна е» - «обережні картинки», які тільки натякали на статеві акти, не показуючи їх. Зображення ще звали «варай га» - забавні картинки, бо багато які з них є пародіями (слово «варай» також означало мастурбацію). Сюнґа виконовували у техніці гравюри (укійо-е). Традиції сюнґа зберігаються досі у жанрі хентай.